Постанова № 46058683, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/9991/53845/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року

у справі № 2а-14445/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез» (далі - ПАТ «АБ «Синтез»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003462201 від 30 вересня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПАТ «АБ «Синтез», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПАТ «АБ «Синтез» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 263/22-01/21564391 від 30 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003462201 від 30 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 080 346,00 грн. (864 277,00 грн. - основний платіж, 216 069,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неоподаткуванням податком на додану вартість списання (безоплатного надання) майнових прав на об'єкт будівництва.

Як з'ясовано судами та вбачається з поданої позивачем касаційної скарги, факт порушення пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР ПАТ «АБ «Синтез» не заперечується, а наголошується на неправомірності збільшення йому контролюючим органом грошового зобов'язання оспорюваним актом індивідуальної дії після відкликання постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2010 року № 479 його банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що статтями 91, 93 Закону України від 07 лютого 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2121-III) не регулюється порядок здійснення перевірок та прийняття за їх наслідками відповідних рішень.

В той же час, судовими інстанціями не враховано, що за правилами пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 частини 1 статті 91 Закону № 2121-III з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, ліквідаційна процедура банківської установи допускає банківську діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, передбачає можливість укладення угод (стаття 95 Закону № 2121-III) тощо, а відтак не позбавляє банк здатності мати цивільні права та обов'язки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у банку після прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора можуть виникати нові зобов'язання із сплати податків і зборів, однак йому не може нараховуватись неустойка (штраф, пеня), проценти та інші економічні санкції за всіма видами заборгованості.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003462201 від 30 вересня 2011 року в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Синтез» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216 069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003462201 від 30 вересня 2011 року в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Синтез» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216 069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.