Ухвала суду № 46058602, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/9991/3383/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2а-4958/10/0470

за позовом Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, адміністративний позов Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000308823/0 від 14 квітня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 663-08-03/3-08596854 від 31 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000308823/0 від 14 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 882 217,29 грн. (588 144,86 грн. - основний платіж, 294 072,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення управлінням підпунктів 5.2.2, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням у повному обсязі до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів для автотранспортних засобів (легкових автомобілів), що використовуються для здійснення охорони громадського порядку, майна фізичних та юридичних осіб різних форм власності.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що легкові автотранспортні засоби, що перебувають на балансі УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області, призначені для виконання окремих завдань і обладнані спеціальними світловими та звуковими пристроями, а відтак є спеціальними за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), що також підтверджується листом начальника Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 14/6694 від 21 червня 2010 року, згідно з яким автомобілі УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області належать до оперативних транспортних засобів.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Митний тариф України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

За УКТ ЗЕД автомобілі включено до групи 87. Зокрема, до товарної позиції 8702 включаються моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія; до товарної позиції 8703 - автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі; до товарної позиції 8704 - моторні транспортні засоби для перевезення вантажів; до товарної позиції 8705 - моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі).

Законом України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1963-XII) передбачено, що підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, повинні зареєструвати в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби під відповідним кодом за УКТ ЗЕД, тобто про призначення автомобіля свідчать його реєстраційні документи.

Згідно із статтею 2 Закону № 1963-XII об'єктами оподаткування є, зокрема: автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код за УКТ ЗЕД 8702; автомобілі легкові - код за УКТ ЗЕД 8703; автомобілі вантажні - код за УКТ ЗЕД 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код за УКТ ЗЕД 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що витрати платника на паливно-мастильні матеріали включаються до складу валових витрат у повному обсязі, якщо автомобіль зареєстровано під кодом 8705 згідно з УКТ ЗЕД.

Проте, суди, підтримуючи позицію позивача, відповідних обставин не перевірили.

А відтак, враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.