Ухвала суду № 46058596, 14.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Київ К/9991/48344/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Боксана" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а-1882/09/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Боксана"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської

області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Боксана" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень - рішень: №0002162301/0 від 23.06.2009; №0002172301/0 від 23.06.2009.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 до 31.12.2008 та складено акт № 1159/2301/32694731 від 10.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002162301/0 від 23.06.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2570709 грн.: 254677 грн. основний платіж, 1316032 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0002172301/0 від 23.06.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1057535 грн.: 686487 грн. основного боргу, 371048 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.16 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", безпідставно віднесено позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні 2008 року в розмірі 286227 грн., в листопаді 2008 року 431733 грн., в грудні 2008 року 581557 грн., всього на загальну суму 1299517 грн., а також безпідставному включенні до Декларації з податку на прибуток за 2008 рік витрат в сумі 6497587 грн. за операціями, проведеними на підставі договорів субпідряду, укладеними з ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" 15.09.2008 та 15.10.2008.

Позивачем були укладені договори субпідряду за №, № 6/08, 7/08, 8/08, 9/08, 10/08 від 15.09.2008, №,№ 11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 та договору про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Порада ЛТД".

В акті приймання виконаних підрядних робіт та актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) за цими угодами не містяться докази фактичного виконання робіт ТОВ „Фірма „Порада ЛТД".

Також у контрагента позивача відсутні організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги до провадження господарської діяльності у сфері будівництва, які передбачені ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №112/182 від 13.09.2001 року; ліцензія на будівельну діяльність центральними органами виконавчої влади не видавалась; підписи від імені директора ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" в графі "субпідрядник" в актах приймання виконаних робіт за вересень 2008 року по договорах №6/08, №7/08, №8/08, №9/08 від 15.09.2008 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою; підписи в графі "субпідрядник" в актах приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року по договорах №11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 року нанесені кліше (факсиміле); згідно пояснень людей, які виконували роботи, зазначені в актах приймання виконаних робіт, для виконання робіт їх запрошував представник Товариства, який і проводив з ними розрахунок за виконані роботи, жодних представників ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" на об'єктах не було.

Крім цього, ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" відсутня зареєстрована тракторна, сільськогосподарська, дорожно-будівельна та меліоративна техніка;

Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області протягом 3-4 кварталів 2008 року дозволи на перевезення великогабаритних вантажів, а саме спецтехніки на гусеничному ходу Товариству та ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" не видавались; інших дозволів на перевезення негабаритних та великогабаритних вантажів, а саме спецтехніки на гусеничному ходу до місць виконання робіт (смт. Перегінськ, прис. Жолоби, с. Баня-Березів, с. Яворів, с. Прокурава. м. Болехів, с. Кальне) в період з 01.09.2008 до 31.12.2008 Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області не видавались; підписи від імені директора ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" ОСОБА_3 в графі "Від виконавця" в акті № ОУ-0251208 від 25.12.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 року виконані іншою особою; згідно пояснень працівників ТОВ „Боксана", які працювали машиністами бульдозера у с. Небилів, с. Закреничне Рожнятівського району, на трьох об'єктах Косівського району та двох об'єктах Верховинського району, с. Стовпчатів, с. Прокурава Косівського району, крім бульдозера, на якому вони працювали, гусеничної техніки на цих об'єктах не було; ніяких підрядних організацій залучено не було, всі роботи виконувались виключно працівниками ТОВ „Боксана".

Крім того, податкові накладні виписані позивачу ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" підписані не директором ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" ОСОБА_3.

З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані ТОВ „Фірма „Порада ЛТД" позивачу податкові накладні за поставлені послуги не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для включення позивачем витрат на придбання таких послуг до складу валових. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відносно донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента послуг, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Доказами факту придбання платником податку товарів (послуг) в оподатковуваних операціях відповідно до частини першої ст. 69 КАС України можуть бути будь-які фактичні дані, які б підтверджували, зокрема обставини щодо поставки (доставки, передачі тощо) покупцю товарів (надання послуг), оплати покупцем товарів (послуг), їх зберігання чи використання у власній господарській діяльності тощо.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій Підприємства з ТОВ „Фірма „Порада ЛТД", за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання послуг позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Боксана" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а-1882/09/0970 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Боксана" відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 2а-1882/09/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко