Ухвала суду № 46058558, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/9991/18653/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Коростенського комунального підприємства «Водоканал»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-853/10/0670

за позовом Коростенського комунального підприємства «Водоканал»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позов Коростенського комунального підприємства «Водоканал» (далі - ККП «Водоканал»; позивач) до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001112301/2 від 20 січня 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ККП «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 380/23-01/03343947 від 31 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112301/2 від 20 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 913,00 грн. (179 942,00 грн. - основний платіж, 89 971,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за правилом «першої події» сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг, використаних в операціях з реалізації послуг водовідведення та водопостачання населенню, податкові зобов'язання за якими формувались відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону № 168/97-ВР.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції підтримав доводи податкового органу та дійшов висновку про правомірність оспорюваного акту індивідуальної дії.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Однак, як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, в акті перевірки № 380/23-01/03343947 від 31 серпня 2009 року відсутні посилання на первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували обґрунтованість застосованої контролюючим органом методики та коефіцієнтів визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розглядуваній ситуації, що, відповідно, унеможливлює визнання оспорюваного акту індивідуальної дії таким, що прийнятий законно та обґрунтовано.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенського комунального підприємства «Водоканал» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.