Ухвала суду № 46053671, 01.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р.Справа № 818/1166/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 818/1166/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТНК"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 29.12.2014 року № 0004342202.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі №818/1166/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 29 грудня 2014 року № 0004342202.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі №818/1166/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ТНК" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ "Скай Буд". Посилаючись на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скай Буд", а також не доведення позивачем перебування робітників ТОВ "Скай Буд" на території ПАТ «Сумихімпром» та виконання саме ними будівельних робіт, вказав на не підтвердження ТОВ "ТНК" реальності виконання субпідрядником будівельних робіт. Вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем у перевіряємий період податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 38690,12 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року № 0004342202.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТНК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Скай Буд" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року та з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 08.12.2014 року № 4932/2202/31547734 (т.1 а.с.12-39). Перевіркою були встановлені порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38690,12 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 1741,41 грн., за травень 2014 року на суму 36948,71 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 року № 0004342202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58035,19 грн., в тому числі 38690,12 грн. основного платежу та 19345,07 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.11).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 20.03.2015 року № 5856/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін (т. 1 а.с.102-104).

ТОВ "ТНК" не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 29.12.2014 року № 0004342202, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скай Буд", підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту в загальному розмірі 38690,12 грн., в т.ч. за березень 2014 р. на суму 1741,41 грн., за травень 2014 р. на суму 36948,71 грн. по господарським операціям із ТОВ "Скай Буд".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 року № 0004342202 прийнято ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Скай Буд". Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відомості, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скай Буд" від 15.08.2014 року №2482/26-55-22-08/38812986, в якому вказано на відсутність реального вчинення господарських операцій, зазначено, що у ТОВ "Скай Буд" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, основних фондів, складських та офісних приміщень, транспортних засобів. Також, податковий орган посилається на відсутність документів, підтверджуючих перебування робітників ТОВ "Скай Буд" на території ПАТ «Сумихімпром» та виконання саме ними будівельних робіт. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень та травень в сумі 38690,12 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "Скай Буд".

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Сумихімпром" (замовник) з однієї сторони і ТОВ "ТНК" (підрядник) з іншої сторони було укладено договір підряду № 90/2676 від 31.10.2013 (т.1 а.с.119-123), відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту та заміни аварійних стінових панелей будівлі пічного відділення СКЦ-4 відповідно до проектної документації, наданої замовником.

Також, між ПАТ "Сумихімпром" (замовник) і ТОВ "ТНК" (підрядник) з іншої сторони було укладено договір підряду № 17 від 20.12.2013 (т.1 а.с.180-184), відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати по демонтажу металоконструкцій сходів виробничого корпусу ЦФК та демонтаж сходів складу апатитового концентрату.

Роботи, передбачені наведеними вище договорами підряду були виконані позивачем та прийняті ПАТ "Сумихімпром", що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с.137-145, 169-175,199-204, 205-209).

Так, для виконання вказаних робіт позивачем залучено субпідрядника - ТОВ "Скай Буд".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно договору від 04.12.2013 року № 264 СТ, укладеного між ТОВ "ТНК" (замовник) та ТОВ "Скай Буд" (підрядник), останній виконує роботи по заміні аварійних стінових панелей будівлі пічного відділення СКЦ-4. Ціна договору складає 221692,25 грн., в тому числі 36948,71 грн. ПДВ (т. 1 а.с.156-158).

На виконання вказаного договору ТОВ "Скай Буд" надало позивачу податкову накладну від 23.05.2014 року № 33 на загальну суму 221692,25 грн., в тому числі 36948,71 грн. ПДВ (т. 1 а.с.176).

Розрахунок проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 12.06.2014 року № 147, від 25.06.2014 року № 160 та від 07.07.2014 року № 171 (т. 1 а.с.177-179).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано копії договірної ціни (т. 1 а.с.159-160) та копію акту приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за травень 2014 року (т. 1 а.с.169-175).

Також, 10.02.2014 року між ТОВ "ТНК" (замовник) та ТОВ "Скай Буд" (підрядник) укладено договір підряду № 64 СТ, відповідно до якого підрядник виконує роботи з демонтажу металоконструкцій сходів виробничого корпусу ЦФК та демонтаж сходів складу апатитового концентрату (т. 1 а.с.213-215). Відповідно до п. 2.1 ціна договору складає 40509,24 грн., в тому числі 6751,54 грн. ПДВ.

На виконання вказаного договору ТОВ "Скай Буд" надало ТОВ "ТНК" податкові накладні від 27.02.2014 року № 2 на загальну суму 21209,71 грн., в тому числі 3534,95 грн. ПДВ (т. 2 а.с.19), від 27.02.2014 року № 3 на загальну суму 8851,06 грн., в тому числі 1475,18 грн. ПДВ (т. 2 а.с.20), від 28.03.2014 року № 7 на загальну суму 7573,32 грн., в тому числі 1262,22 грн. ПДВ (т. 2 а.с.21), від 28.03.2014 року № 8 на загальну суму 2875,15 грн., в тому числі 479,19 грн. ПДВ (т. 2 а.с.22).

Розрахунок проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 14.03.2014 року № 78 та від 11.04.2014 року № 95 (т. 2 а.с.23, 24).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано копії договірних цін (т. 1 а.с.216-217, 222-223, 228-229, 234-235) та копії актів приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за лютий, березень 2014 року (т. 1 а.с.241-245, т. 2 а.с.2-6, 8-12, 14-18).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що укладені між позивачем та ТОВ "Скай Буд" договори субпідряду містять загальні положення, положення щодо ціни робіт, умов платежів, строків виконання робіт, обов`язків сторін, відповідальності сторін, вирішення спорів, дії договорів, що свідчить про намір щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Скай Буд", як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про відсутність документів, підтверджуючих факт реального виконання будівельних робіт ТОВ "Скай Буд" на території ПАТ "Сумихіпром", колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відносини такого роду між замовником та підрядником мають ознаки відносин представництва, що врегульовані Цивільним кодексом України.

Так, зокрема, згідно до статті 241 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На підтвердження наступного схвалення правочину замовником матеріали справи містять наступні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 17.02.2014 року ТОВ "Скай Буд" просило забезпечити доступ ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на територію ПАТ "Сумихімпром" для проведення робіт по договору № 264 СТ від 04.12.2013 року (т. 2 а.с.66).

Також, в матеріалах справи наявний дозвіл ПАТ "Сумихімпром" № 424 на проведення тимчасових вогневих (пожежонебезпечних) робіт вбачається, що вказані особи пройшли відповідний інструктаж, а відповідальним за проведення вогневих робіт є ОСОБА_5, який згідно п. 3.1.12 договору підряду від 20.12.2013 року № 17 є повноважним представником підрядника (т. 2 а.с.68).

Зокрема, вказані працівники також зазначені в наряді-допуску на проведення ремонтних робіт, що міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с.69).

Крім того, із листа ПАТ "Сумихімпром" від 20.05.2015 року № 15-3032 вбачається, що ТОВ "ТНК" виконувало роботи із залученням субпідрядника ТОВ "Скай Буд" за згодою підприємства (т. 2 а.с.86).

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що договори позивача з ТОВ "Скай Буд" схвалені замовником в якості правочину згідно зі ст. 241 ЦК України, як і юридичний факт залучення до виконання робіт субпідрядників, а факт реального виконання будівельних робіт ТОВ "Скай Буд" на території ПАТ "Сумихіпром" підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скай Буд" від 15.08.2014 року №2482/26-55-22-08/38812986, як на підставу для висновку щодо не підтвердження ТОВ "ТНК" реальності виконання субпідрядником ТОВ "Скай Буд" будівельних робіт, колегія суддів зазначає, що висновок щодо реальності вчинення господарських операцій платником податків із його контрагентами може бути зроблений контролюючим органом лише після аналізу документів бухгалтерського обліку,їх співставлення з даними податкової звітності. Однак, у вказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що у ТОВ "Скай Буд" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, основних фондів, складських та офісних приміщень, транспортних засобів. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить про те, що перевірка платника податків фактично не проводилась. Оскільки висновки щодо не підтвердження реальності проведених господарських операцій ТОВ "Скай Буд" із його контрагентами податковим органом зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Скай Буд" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скай Буд" у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість складу податкового кредиту в загальному розмірі 38690,12 грн., в т.ч. за березень 2014 р. на суму 1741,41 грн., за травень 2014 р. на суму 36948,71 грн. по господарським операціям із ТОВ "Скай Буд", реальність яких повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2014 року № 0004342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58035,19 грн., в тому числі 38690,12 грн. основного платежу та 19345,07 грн. штрафних (фінансових) санкцій., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 818/1166/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.07.2015 р.