Ухвала суду № 46053613, 01.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р. Справа № 815/4687/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Лукянчук О.В.

суддів Градовського Ю.М.

ОСОБА_1

при секретарі -Жуковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного Підприємства "Інтеркрайк" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного Підприємства "Інтеркрайк" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, за участю прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнень від 12.05.2014 року) Приватного Підприємства "Інтеркрайк", просить визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо надання відповіді на заяви Приватного підприємства «Інтеркрайк» від 15.08.2011 р. № 15-08/1, від 15.03.2012 р. № 15-03/2, від 13.08.2012 р. № 13-08/3.; стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтеркрайк» надмірно сплаченого до бюджету Приватним підприємством «Інтеркрайк» мита у сумі 1 571 260,71 гривень, що зараховано до бюджету; стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтеркрайк» надмірно сплаченого до бюджету Приватним підприємством «Інтеркрайк» податку на додану вартість у сумі 7 317 387,88 гривень, що зараховано до бюджету.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що у 2007-2008 роках позивачем було укладено низку зовнішньоекономічних контрактів, за умовами яких компанії нерезиденти зобов'язувались поставляти позивачеві товар. На виконання умов зазначених контрактів позивачеві поставлені товари загальною вартістю 11 809 910, 97 грн.. Однак під час митного оформлення відповідних товарів мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, зазначеною у графі 45 митних декларацій (третій або шостий метод), відповідно до яких ціна товару з урахуванням коригування склала 46 824 199,46 грн. Позивач вважає, що декларантом здійснена переплата мита та ПДВ, оскільки в результаті збільшення вартості товару після митної оцінки збільшилась загальна сума мита і ПДВ. На думку позивача, ним надмірно сплачено мито у розмірі 1 569 057,82 грн. та податок на додану вартість у сумі 7 321 616,97 грн.

Внаслідок невірного декларування ним вартості товарів надмірно сплачені кошти до бюджету, однак для митного оформлення були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом. Натомість митні органи, на які покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості товарів, сплати платежів, не проконтролювали те, що платежі до бюджету сплачені з митної вартості третім та шостим методами, яка документально та нормативно не підтверджується. Крім того, позивач зазначив, що згідно з Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу подається заява довільної форми. З цього приводу позивач зазначив, що ним неодноразово направлялись до Південної митниці відповідні заяви (від 15.08.2011 року № 15-08/1, від 15.03.2012 р. № 15-03/2, від 13.08.2012 р. № 13-08/3), на які відповідачем не надано відповіді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року адміністративний позов Приватного Підприємства "Інтеркрайк" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, за участю прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі Приватного Підприємства "Інтеркрайк" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, 15.08.2007 року між ПП "Інтеркрайк" (покупець) та компанією RIVERBERG VENTURES LLP., Англія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № IN-RIV/07 згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта платежу згідно п. 3.2. Контракту 1 - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року - згідно п. 4.2. Контракту 1. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на конкретну поставку. Умови поставки - CIP, CIF, DDU, FOB, DAF, CPT (y редакції ENCOTERMS-90) - згідно п. 4.4. Контракту 1.

ПП «Інтеркрайк» (Покупцем) 28.11.2007 р. було укладено Контракт № P-1R/07 з компанією «RIVERBERG VENTURES LLP.» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до інвойсів. Валюта платежу згідно п. 3.2. Контракту 2 - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року - згідно п. 4.2. Контракту 2. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на конкретну поставку. Умови поставки - CIP, CIF, DDU, FOB, DAF, СРТ (у редакції INCOTERMS-90) - згідно п. 4.4. Контракту 2.

ПП «Інтеркрайк» (Покупцем) 15.05.2008 р. було укладено Контракт № FL-INT/02 з компанією «FEDMAX LIMITED» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до інвойсів. Валюта платежу згідно п. 3.2. Контракту 3 - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року - згідно п. 4.2. Контракту 3. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на конкретну поставку. Умови поставки - CIP, CIF, DDU, FOB, DAF, СРТ (у редакції INCOTERMS-90) - згідно п. 4.4. Контракту 3.

ПП «Інтеркрайк» (Покупцем) 15.08.2005 р. було укладено Контракт № КА-15/2005 з компанією «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта платежу згідно п. 3.2. Контракту 4 - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року - згідно п. 4.2. Контракту 4. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на конкретну поставку. Умови поставки - CIP, CIF, DDU, FOB, DAF, СРТ (у редакції INCOTERMS-90) - згідно п. 4.4. Контракту .

На виконання умов вищезгаданих контрактів контрагентами позивача протягом 2008 року здійснювалась поставка товарів на митну територію України на підставі відповідних інвойсів, з приводу митного оформлення яких декларантом ПП "Інтеркрайк" складались та в установленому законодавством порядку подавались для митного оформлення відповідні вантажні митні декларації.

Згідно інвойсів Приватному підприємству «Інтеркрайк» на виконання умов Контрактів 1, 2, 3, 4 були поставлені товари загальною фактурною вартістю 11 809 910,97 грн.

В зазначених вантажних митних деклараціях митна вартість визначена позивачем за 3-м (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та 6-м (резервним) методом самостійно із зазначенням даних щодо вартості товару за інвойсами у рядках 22, 42 в загальній сумі 11 809 910,97 грн., а з урахуванням коригування ціни товару у графі 45 визначено митну вартість в загальній сумі 46 824 199,46 грн.

Вищезгадані митні декларації були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та за ними здійснено митне оформлення товару. Відповідно до рядку 47 митних декларацій ПП "Інтеркрайк" нараховані та сплачені платежі у загальній сумі 11 871 762, 96 грн., що підтверджується відмітками митних органів про сплату митних платежів.

ПП «Інтеркрайк» звернулось до Південної митниці з заявою від 15.08.2011 року № 15-08/1 про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 8 890 674, 79 грн.

Також листом від 15.03.2012 року № 15-03/2 позивачем до Південної митниці направлено заяву з проханням надати відповідь на попередньо направлену ним заяву щодо повернення надміру сплаченого мита та податку на додану вартість.

13.08.2012 року листом № 13-08/3 позивач направив до Південної митниці заяву про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 8 890 674, 79 грн.

Проте, доказів, які б підтверджували фактичне отримання відповідачем вищезгаданих листів не надано.

Разом з цим Південна митниця у своїх запереченнях зауважує, що отримала лише одну заяву ПП "Інтеркрайк" з приводу повернення надміру сплаченого мита та податку на додану вартість, яка датується 13.08.2012 року .

В свою чергу, на листи ПП "Інтеркрайк" від 13.08.2012 року № 13-08/3, № 13-08/4 та № 13-08/5 щодо повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість Південною митницею направлений лист від 16.08.2012 року № 8/42-02/17895, в якому позивача повідомлено про те, що відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом та заявляється митному органу від час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості, звернуто увагу ПП "Інтеркрайк" на тому, що визначення митної вартості товарів за другорядними методами визначення митної вартості здійснено самостійно декларантом ПП "Інтеркрайк", а за результатами контролю та правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за вищезазначеними вантажними митними деклараціями. Крім того, з метою об'єктивного опрацювання листів ПП "Інтеркрайк" позивачу запропоновано надати копії карток відмови у прийнятті митої декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також рішень про визначення митної вартості за вантажними митними деклараціями, по яких надмірно сплачено мито та податок на додану вартість.

Зазначений лист направлений на адресу позивача, наведену на бланку підприємства, про що свідчить копія відповідного конверту, однак зазначене поштове відправлення повернулось із відміткою поштового відділення про те, що адресат за вказаною адресою не знаходиться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповідей на заяви позивача про повернення надмірно сплачених коштів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що не встановлено факт отримання митним органом зазначених заяв ПП «Інтеркрайк», крім заяви від 13.08.2012 року № 13-08/3, на яку Південною митницею надано відповідь.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 71 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено матеріалами справи, під час розгляду справи позивачем до суду першої інстанції надано заяви на адресу Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів від 15.08.2011 року № 15-08/1, від 13.08.2012 року № 13-08/3, від 15.03.2012 року № 15-03/2 разом з квитанціями про відправку поштових відправлень.

Проте, доказів про отримання зазначених вище заяв Південною митницею позивачем до суду не надано .

Натомість Південною митницею підтверджено факт отримання лише однієї заяви ПП "Інтеркрайк" з приводу повернення надміру сплаченого мита та податку на додану вартість, яка датується 13.08.2012 року.

В свою чергу, на лист ПП "Інтеркрайк" від 13.08.2012 року № 13-08/3, щодо повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість Південною митницею направлений лист від 16.08.2012 року № 8/42-02/17895, в якому позивача повідомлено про те, що відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом та заявляється митному органу від час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості, звернуто увагу ПП "Інтеркрайк" на тому, що визначення митної вартості товарів за другорядними методами визначення митної вартості здійснено самостійно декларантом ПП "Інтеркрайк", а за результатами контролю та правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за вищезазначеними вантажними митними деклараціями. Крім того, з метою об'єктивного опрацювання листів ПП "Інтеркрайк" позивачу запропоновано надати копії карток відмови у прийнятті митої декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також рішень про визначення митної вартості за вантажними митними деклараціями, по яких надмірно сплачено мито та податок на додану вартість.

Зазначений лист направлений на адресу позивача, наведену на бланку підприємства, про що свідчить копія відповідного конверту, однак зазначене поштове відправлення повернулось із відміткою поштового відділення про те, що адресат за вказаною адресою не знаходиться.

Із врахуванням наведених обставин, правильно встановлених судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позивачем фактів отримання митним органом заяв від 15.08.2011 року № 15-08/1, від 15.03.2012 року № 15-03/2, а також доведення відповідачем факту надання відповіді ПП «Інтеркрайк» на заяву останнього від 13.08.2012 року № 13-08/3, що виключає можливість задоволення позовних вимог підприємства про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповідей на заяви позивача про повернення надмірно сплачених коштів.

Всупереч доводам апелянта, правильним є і висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Інтеркрайк» в частині стягнення з Державного бюджету України сплаченого підприємством мита у розмірі 1 571 260,71 грн. та податку на додану вартість у розмірі 7 317 387,88 грн.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Інтеркрайк» в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що декларантом (позивачем) самостійно обрано другорядні методи визначення митної вартості товарів, поставлених протягом 2007- 2008 року компаніями «RIVERBERG VENTURES LLP», «FEDMAX LIMITED», «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED», що свідчить про відсутність порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідача.

На момент виникнення спірних правовідносин засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України було врегульовано Митним кодексом України 2002 року (далі МК України).

Відповідно до ст. 81 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 86 названого Кодексу митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

На підставі ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 260 Кодексу встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно ст. 265 Кодексу митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, також має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду (ч. 8 ст. 264 МК України).

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, відсутні підстави вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-338а14. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України такий висновок Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено матеріалами справи, протягом 2007- 2008 р.р. для митного оформлення товарів, що надійшли позивачу на виконання умов контрактів, укладених з компаніями «RIVERBERG VENTURES LLP», «FEDMAX LIMITED» та «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED», декларантом складались та в установленому законодавством порядку подавались до митного органу вантажні митні декларації.

В зазначених ВМД митна вартість товарів самостійно визначена позивачем за третім та шостим (резервним) методами.

Подані ПП «Інтеркрайк» ВМД було прийнято Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару. Позивачем до Державного бюджету України сплачені мито та податок на додану вартість у загальній сумі 11 871 762,96 грн., про що містяться відмітки Південної митниці на вищезазначених ВМД.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, Південною митницею не приймались рішення про визначення митної вартості товару, що підтверджується ВМД, в яких відсутні відомості щодо рішення митниці про визначення митної вартості товару.

Всупереч доводам апелянта, декларантом самостійно застосовано методи визначення митної вартості товарів та самостійно визначено у наданих до митного органу ВМД митну вартість товарів, що ввозяться на територію України.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності фактів усної відмови Південної митниці в офіційному порядку прийняти декларації та погодити митну вартість товарів або надати картку відмови, оскільки така відмова не ґрунтується на наведеному вище встановленому законодавством порядку декларування та митного оформлення товарів, а також суперечить матеріалам справи, в яких відсутні будь-які дані, що підтверджують факти відмови митного органу в прийнятті митних декларацій позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 2 Порядку оформлення та використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за № 1562/11842), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Отже, чинним законодавством не передбачено усної відмови митного органу в прийнятті митної декларації.

Оскільки, всупереч доводам позивача, останнім самостійно застосовано методи визначення митної вартості товарів та самостійно визначено у наданих до митного органу ВМД митну вартість товарів, що ввозяться на територію України, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність порушення Південною митницею прав та інтересів ПП «Інтеркрайк», що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України виключає можливість задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, із врахуванням наведених вище положень чинного законодавства, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інтеркрайк» мита у розмірі 1 571 260, 71 грн. та податку на додану вартість у розмірі 7 317 387, 88 грн., є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного Підприємства "Інтеркрайк" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лукянчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко