Ухвала суду № 46053337, 02.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 р.Справа № 818/1230/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. по справі № 818/1230/15за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Глухові та Глухівському районі Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в місті Глухові та Глухівському районі Сумської області (далі по тексту УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» (далі по тексту - ТОВ «Шалигинське», відповідач) про стягнення заборгованості. з урахуванням уточнень в розмірі 2857,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодував за березень УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області у передбачений законом строк та належному розмірі витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в розмірі 2857,49 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. адміністративний позов УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області задоволено.

У апеляційній скарзі ТОВ «Шалигинське» просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області. Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області подало письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, отже у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегією суддів не вбачається перешкод для розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились. Згідно пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Шалигинське» в установленому порядку зареєстроване у позивача, як платник страхових внесків (а.с.11).

УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області здійснювало доставку та виплату пільгових пенсій працівникам ТОВ «Шалигинське», що підтверджується розрахунками (а.с.6).

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 400/97) для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100% від об'єкта оподаткування.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції № 21-1, згідно пункту 6.1 якого, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції ( крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (п.п.6.8 ст. 6 Інструкції).

Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем за списком № 2 за березень 2015 року, визначена в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам, і загалом складає 3928 грн.73 коп.(а.с.6-7). Вказаний розрахунок відповідно до повідомлення № 3367/02-20 від 11.03.2015р. направлено відповідачу,який не оскаржив його у встановленому законом порядку. Враховуючи часткову сплату відповідачем суми боргу, заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах складає 2857 грн. 49 коп. (а.с. 17). і на теперішній час залишається не відшкодованою.

Згідно із абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100% від об'єкта оподаткування.

Позивачем зазначено про те, що колишнім працівникам товариства: ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, призначені та виплачується позивачем пенсія за віком, на пільгових умовах, відповідно до пп. «б» - «з» ст..13 ЗУ « Про пенсійне забезпечення».

Відповідач посилається на те, що згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що за змістом абзацу 1 вказаного пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до пункту 1 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

За змістом абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Тому обов'язок відшкодувати УПФУ в місті Глухові та Глухівському районі витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної працівникам відповідно до пункту "б" - "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" покладається саме на підприємство, а посилання відповідача на те, що пенсія : ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, повинна виплачуватись за рахунок Державного бюджету України, а тому не підлягає відшкодуванню товариством на користь позивача - є безпідставним.

Верховним судом України було висловлено правову позицію у даній категорії справ, а саме: встановлено, що обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладається на відповідача (в постановах від 19.03.2013 по справах № 21-59а13, № 21-60а13).

За приписами статті 2 Закону №400/97-ВР та пункту 6.1 Інструкції № 21-1 платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від обов'язку відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Однак, обов'язковою умовою для звільнення відповідача від обов'язку щодо відшкодування таких витрат є наявність статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, а підприємство відповідача до 01.01.2015 р. перебувало на обліку в УПФУ, як платник фіксованого сільськогосподарського податку і було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Проте, починаючи з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким виключено з переліку загальнодержавних податків і зборів фіксований сільськогосподарський податок.

З набранням чинності вказаного закону ТОВ "Шалигинське" було платником єдиного податку четвертої групи. При цьому ні Законом №400/97-ВР, ні Інструкцією №21-1, ні іншими нормами чинного законодавства не передбачено виключень щодо звільнення від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій суб'єктів господарювання, які є платниками єдиного податку четвертої групи та не передбачено, що платники, які з 01.01.2015 р. стали платниками єдиного податку четвертої групи автоматично звільняються від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, як такі, що були звільнені раніше через наявність на той час статусу платника фіксованого податку.

Тому, підстави для звільнення відповідача від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до підпунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"- відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. по справі № 818/1230/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Лях О.П.Судді Яковенко М.М. Старосуд М.І.