Постанова № 46052974, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 876/9185/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1-М. М.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційно-будівельна компанія ,,Екополіс до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційно-будівельна компанія ,,Екополіс (далі ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ у Личаківському районі м. Львова) від 10 січня 2014 року за №0000022210 та №0000032210.

Постановою від 17 вересня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неправомірне відображення товариством позивача у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ ,,ОСОБА_3, ТзОВ ,,Екскомбуд, ПП ,,ОСОБА_4 Плюс, ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід, фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. В даному випадку, на думку відповідача, мало місце лише проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання (отримання) податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої

актом №31/22-70/33805210 від 29.08.2013 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова 25.09.2013 року винесла податкові повідомлення-рішення: за №0001182210, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 328 384,00 грн. та застосувала штрафні санкції в сумі 80 451,00 грн.;

№0001192210, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 257 119,00 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 64 280,00 грн.;

№0002811730, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 37 263,48 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 9 825,87 грн..

В акті перевірки зафіксовано, що позивач на порушення вимог п.п.44.1, 44.3, 138.2, 138.8, 139.1.9 Податкового кодексу України допустив заниження податку на прибуток підприємства у загальній сумі 328 384,00 грн.; на порушення вимог п.п.198.1-198.3, 198.6, 200.1, 201.6, 201.4, 201.1 Податкового кодексу України завищив податковий кредит на загальну суму 257 119,00 грн.; на порушення вимог п.п.4.2.9, 4.3.20, 8.1.1, 8.1.2 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб, п.п.164.1, 164.2.17, 164.2.19, 167, 168.1.1 Податкового кодексу України допустив заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 263,48 грн..

Крім того, позивач допустив порушення приписів ст.ст.2, 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА №1020 від 24.12.2010 року, а саме: заповнення не у повному обсязі податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку відповідно до форми №1 ДФ.

У зв'язку з поданням первинної скарги, для перевірки доводів скаржника (позивача), ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань, викладених в первинній скарзі за №70 від 10.10.2013 року на податкові повідомлення-рішення за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року та складено акт №60/22-70/33805210 від 15.11.2013 року.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач порушив вимоги п.п.139.1.9, 138.2 Податкового кодексу України, що полягали в завищенні від'ємного значення з податку на прибуток за 2011 рік на суму 120 682 грн.; завищенні від'ємного значення з податку на прибуток за 2012 рік на суму 376 478 грн.; заниженні податку на прибуток у загальній сумі 138 404 грн., у тому числі: за 2011 рік - на 6 581 грн., за 2012 рік - на 131 824 грн.

Також позивач допустив порушення п.п.198.1-198.4, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість у загальній сумі 111 646 грн., у тому числі: серпень 2012 року - 27 970 грн., вересень 2012 року - 1 425 грн., грудень 2012 року - 82 251 грн..

Крім того, порушив вимоги ст.ст.2, 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА №1020 від 24.12.2010 року, а саме: заповнення не у повному обсязі податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку відповідно до форми №1 ДФ.

Рішенням №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Львівській області було скасовано повідомлення-рішення №0001182210 від 25.09.2013 року в частині 189 980 грн. основного платежу з податку на прибуток та 47 495,25 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін; скасовано повідомлення-рішення №0001192210 від 25.09.2013 року в частині 145 473 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 36 368,5 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін; скасовано повідомлення-рішення №0002811730 від 25.09.2013 року в частині 37 263,48 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб та 9 825,87 грн. штрафних санкцій; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 120 682 грн. та за 2012 рік на 376 478 грн.

На виконання рішення ГУ Міндоходів у Львівській області за №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року ДПІ у Личаківському районі 10 січня 2014 року винесла податкові повідомлення-рішення: за №0000022210, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 138 404 грн. та застосувала штрафні санкції в сумі 32 955,75 грн.;

№0000032210, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 646,00 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 27 911,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а тому позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по цих операціях.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 01 травня 2010 року ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс(Замовник) та ТзОВ ,,Будівельна компанія Комфортбуд (Підрядник) уклали договір підряду, а 01 серпня 2011 року уклали Додаткову угоду про внесення змін до договору підряду від 01 травня 2010 року.

15 серпня 2011 року 2011 року ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс, ТзОВ ,,Будівельна компанія Комфортбуд та ТзОВ ,,ОСОБА_3 уклали договір про заміну сторони у зобовязанні, згідно якого всі права та обовязки за договором підряду від 01 травня 2010 року та Додаткової угоди від 01 серпня 2011 року перейшли від ТзОВ ,,Будівельна компанія Комфортбуд до ТзОВ ,,ОСОБА_3 .

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ ,,ОСОБА_3 надало ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс послуги по реконструкції з надбудовою житлового будинку на обєкті за адресою: м. Львів вул. Братів Тимошенків, 2 б.

На підтвердження факту виконання зазначених робіт позивач надав зазначені вище договори, додаткову угоду, зведений кошторис, акт за № 1105 від 30.11.2011 року на виконання робіт по влаштуванню плити перекриття на обєкті реконструкції з надбудовою житлового будинку на обєкті за адресою: м. Львів вул. Братів Тимошенків, 2 б на загальну суму 149293,00 грн. та ПДВ в сумі -29859,00 грн. (т.1 а.с. 100-119).

Оплату виконаних робіт товариство позивача провело в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

На підставі виданої ТзОВ ,,ОСОБА_3 податкової накладної за № 1108 від 30.11.2011 року позивач відніс до складу податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ на загальну суму 29859,00 грн.. Витрати в сумі 149293,00 грн. позивач відніс до витрат на операційну діяльність за IV квартал 2011 року.

22 лютого 2012 року ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс та ТзОВ ,,Екскомбуд уклали договір підряду за № 2202, предметом якого було виконання будівельних робіт.19 березня 2012 року сторони договору уклали Додаткову угоду до договору від 22 лютого 2012 року .

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав копії договору, додаткової угоди, довідки про склад та обсяги робіт, акта огляду котлована під фундамент від 15 березня 2012 року, акта № 1 приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за квітень 2012 року на обєкті ,,Житловий комплекс з підземним паркінгом та нежитловими приміщеннями по вул. Горбачевських, 4-а у місті Львові. Згідно вказаних документів ТзОВ ,,Екскомбуд надало позивачу послуги з виконання земельних робіт на загальну суму 58000,00 грн. та ПДВ в сумі 11600,00 грн. (т.1 а.с. 120-135).

На підставі виданих ТзОВ ,,Екскомбуд податкових накладних за № 8 від 17.02.2012 року, № 7 від 20.03.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту лютого та березня 2012 року ПДВ на загальну суму 11600,00 грн.. Витрати в сумі 58000,00 грн. позивач відніс до витрат на операційну діяльність за IІ квартал 2012 року.

Оплату виконаних робіт товариство позивача провело в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

12 листопада 2012 року ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс(Замовник) та ПП ,,ОСОБА_4 Плюс (Підрядник) уклали договір підряду на виконання робіт за № 121, предметом якого було виконання робіт з винесення каналізації котеджного містечка на вул.Яневій, 10 у м.Львові.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав копії договору, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (типова форма КБ-2в) від 29.12.2012 року, довідки про договірну ціну, локального кошторису, розрахунку загальновиробничих витрат. Згідно вказаних документів загальна вартість робіт складає 75 030,00 грн. та ПДВ в сумі 15 006,13 грн.(т.1 а.с. 79-99).

На підставі виданих ПП ,,ОСОБА_4 Плюс податкових накладних за № 1 від 06.12.2012 року, № 2 від 27.12.2012 року та № 3 від 29.12.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту грудня 2012 року ПДВ на загальну суму 15 006,13 грн.. Витрати в сумі 75 030,00 грн. позивач відніс до витрат на операційну діяльність за IV квартал 2012 року.

Оплату виконаних робіт товариство позивача провело в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

27 лютого 2012 року ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс та ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід уклали договір підряду за № 2702, предметом якого було виконання будівельних робіт. 30 квітня 2012 року сторони договору уклали Додаткову угоду до договору від 27 лютого 2012 року.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав копії договору, додаткової угоди, довідки про склад та обсяги робіт, календарного графіку виконання робіт, зведених кошторисів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за березень, квітень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року на обєкті будівництва по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові. Згідно вказаних документів ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід надало позивачу послуги з виконання будівельних робіт на загальну суму 564003,00 грн. (т.1 а.с. 136-221).

На підставі виданих ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів 2012 року ПДВ на загальну суму 44898,00 грн.. Витрати в сумі 564003,00 грн. позивач відніс до витрат на операційну діяльність за 2012 року.

Оплату виконаних робіт товариство позивача провело в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,ОСОБА_3, ТзОВ ,,Екскомбуд, ПП ,,ОСОБА_4 Плюс, ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід з придбання будівельних робіт та послуг мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, угодами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт, згідно яких ТзОВ ,,ІБК ,,Екополіс виконало для замовників ряд будівельних робіт, в тому числі роботи по досліджених вище господарських операціях. Отримані від реалізації доходи віднесені позивачем до своїх податкових зобовязань.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних послуг по господарських операціях з вказаними контрагентами, а вартості послуг - до складу до витрат на операційну діяльність.

Контролюючий орган, на який в силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності своїх рішень, не надав суду доказів несплати контрагентами позивача своїх податкових зобовязань по досліджених господарських операціях.

Таким чином, оцінюючи усі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку щодо доведеності факту реального характеру господарських операцій товариства позивача з ТзОВ ,,ОСОБА_3, ТзОВ ,,Екскомбуд, ПП ,,ОСОБА_4 Плюс, ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,Кристал-Захід, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських періодах на загальну суму 111 646,00 грн..

Тому колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000032210 10 січня 2014 року, яким ДПІ збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 646,00 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 27 911,5 грн..

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до складу адміністративних витрат за 2012 рік витрат на придбання послуг на загальну суму 277000,00 грн..

Так, на підтвердження правомірності вказаних витрат позивач надав копію договорів за № 01/2012 від 04.01.2012 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на суму 120000,00 грн. по сприянню в укладенні договорів з придбання товарно-матеріальних цінностей; ; б/н від 10.01.2012 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 про надання послуг на суму 120000,00 грн. по сприянню в укладенні договорів з придбання товарно-матеріальних цінностей; за № 01/03-12 від 01.03.2012 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на суму 37000,00 грн. про надання консультаційних та юридичних послуг.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав звіти про виконання договорів та акти приймання-передачі наданих послуг.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів погоджується з доводами контролюючого органу про те, що ці документи не містять достатніх відомостей про те, які саме дослідження проводились, не вказані контрагенти, з якими проводились переговори та зустрічі, не вказано їхній зміст та вартість досліджень, наданих консультацій.

Позивач не надав доказів необхідності таких досліджень, отримання консультацій, не навів доказів економічного ефекту від цих досліджень, консультацій.

Тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку мало місце лише формальне оформлення документів ( договорів, звітів, актів) з метою зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року за №0000022210 в частині визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 58170,00 грн. (277000,00 грн. х 21%) та застосування штрафних санкцій в сумі 14542,50 грн.( 58170,00 грн.х 25%) є правомірним.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року за №0000022210 та його скасування в цілому.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року за №0000022210 - скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову.

Колегія суддів визнає правильним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року за №0000022210 лише в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 80234,00 грн. (138 404 грн. - 58170,00 грн.) та та застосування штрафних санкцій в сумі 18413,25 грн.( 32 955,75 грн.- 14542,50 грн.).

В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі №813/1008/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року за №0000022210 - скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10 січня 2014 року за №0000022210 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційно-будівельна компанія ,,Екополіс суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 80234,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 18413,25 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_10

Ухвала в повному обсязі складена 30.06.2015 року.