Ухвала суду № 46052844, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1052/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області до Публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" про стягнення простроченої заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В :

22.04.2015 р. Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області звернулося до суду з позовом Публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" (далі ПАТ "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128") про стягнення з товариства заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах згідно Списку №2 в сумі 25082,02 грн.

Позов обґрунтовано тим, що згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідачем обліковується заборгованість за березень 2015 року у сумі 25082,02 грн., яку у добровільному порядку не сплачено.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами, аналогічними позовній заяві.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Смілянське автотранспортне підприємство 17128" зареєстроване як юридична особа з 14.11.1995 (код ЄДРПОУ 03115436).

Позивач поніс витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, що отримують пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктами "б-з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), відповідно до яких на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Факт трудових відносин зазначених осіб на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, підтверджується наданими суду довідками відповідача про уточнюючий характер робіт (а.с.38-49).

Відповідно до розрахунку Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області, за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за березень 2015 року у сумі 25082,02 грн. (а.с.6).

На думку позивача наявну заборгованість у розмірі 25082,02 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачено, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту першого статті першої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті другої цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Абзацом другим пункту першого статті четвертої цього Закону встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.22003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточною року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Пунктом 6.5 передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У відповідності до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат па виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.6.4 Інструкції №21-1 повідомлення-розрахунок щодо вищезазначених пільгових пенсійних виплат за березень 2015 року був направлений відповідачу, ним не оскаржений. Отже, зазначені в ньому суми є узгодженими та підлягають відшкодуванню.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що 25.03.2015 відповідач сплатив позивачу 25082,02грн, із призначенням платежу: сплата пільгової пенсії вищезазначеним особам за березень 2015 року.

Зазначені кошти позивачем зараховані в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції положень Закону № 1058-ІV та Закону № 2464-VІ, а не Порядку ведення органу Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року № 21-2, який дозволяє спрямувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення і щодо заборгованості по пільгових пенсіях, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу визначені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III).

Положеннями ч.1 ст.17 цього Закону передбачено, що реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція №22).

Згідно з п.1.7. цієї інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно пункту 3.8 глави 3 Інструкції №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, а тому у позивача не було правових підстав для зарахування коштів відповідача, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття заборгованості за попередні періоди.

Аналогічна позиція підтверджена рішеннями Вищого адміністративного суду України у справах від 21.03.2013 №К/9991/79377/12, від 13.02.2014 №К/9991/90910/11, від 15.05.2014 №К/9991/58059/12.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість, визначена позивачем в розрахунку витрат по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за березень 2015 року у розмірі 25082,02 грн., у відповідача відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доводи апелянта не спростовують зазначеного висновку.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Повний текст ухвали виготовлено 03.07.2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області до Публічного акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" про стягнення простроченої заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.