Ухвала суду № 46052758, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа: № 823/551/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, встановлення повноважень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області ( далі - відповідач ) про:

- визнання незаконним та скасування наказу від 11.02.2015 р. № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2», як такого, що порушує права позивача, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 235 КЗпП України, листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 р. N 205/06/18 «Щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням» та Роз'яснення Мінюсту від 25.01.2011 р. «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» ( далі - позовна вимога № 1 );

- визнання незаконними та скасування наказів № 19-к від 11.02.2015 р. та № 117-кВ від 11.02.2015, як таких, що порушують права позивача, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 235 КЗпП України, листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 р. № 205/06/187-07 «Щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням» та Роз'яснення Мінюсту від 25.01.2011 р. «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» та з яких вбачаються умисні дії посадових осіб щодо дискримінації позивача за ознаками інвалідності ( далі - позовна вимога № 2 );

- встановлення наявності чи відсутності у керівника Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області компетентності ( повноважень ) суб'єкта владних повноважень щодо внесення записів у трудову книжку позивача, відповідно до п. 2.10 та 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України ( далі - позовна вимога № 3 );

- визнання недійсними і зміну невірних записів у трудовій книжці ОСОБА_2, у разі їх виявлення, шляхом внесення до неї правильних записів в установленому порядку, та зобов'язання відповідача, у відповідності до виданих наказів, видати відповідний наказ з урахуванням вимоги ч. 5 ст. 235 КЗпП України, листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 р. № 205/06/187-07 «Щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням», Роз'яснення Мінюсту від 25.01.2011 р. «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» та внести зміни до трудової книжки працівника ОСОБА_2, відповідно до п. 2.10 та 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58, згідно з роз'ясненнями листів Міністерства праці та соціальної політики України від 07.11.2006 р. №402/13/116-06 та від 30.04.201 №129/18/99-10, листа Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.10.2010 р. №04-29- 1989 ( далі - позовна вимога № 4 );

- встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі, зобов'язання керівника Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області надати в місячний термін звіт про виконання судового рішення в порядку вимог ст. 267 КАС України ( далі - позовна вимога №5 );

- винесення окремої ухвали суду в порядку ст. 166 КАС України і повідомлення Прокурора Черкаської області про навмисне перевищення службових повноважень посадовими особами, тобто про вчинення кримінальних правопорушень, в яких вбачаються ознаки кримінальних діянь, передбачених ст.ст. 161, 365, п. 2 ст. 375, п. 3 ст. 382 КК України ( далі - позовна вимога № 6 );

- постановлення окремої ухвали та направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень, керівнику Держсільгоспінснекції України щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ( далі - позовна вимога № 7 ).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 2007 року працював на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

Наказом від 03.12.2012 р. № 68-к його було звільнено із займаної посади за систематичне неналежне виконання посадових обов'язків.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі № 823/2/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, зазначений наказ про звільнення ОСОБА_2 було скасовано та поновлено позивача на займаній ним посаді.

На підставі та на виконання вказаного судового рішення відповідачем було прийнято наказ від 13.08.2014 р. № 138-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2», яким скасовано наказ від 03.12.2012 р. № 68-к «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено позивача на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції та попереджено його про наступне вивільнення у зв'язку з відсутністю зазначеної посади в штатному розписі Державної інспекції сільського господарства Черкаської області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі № 823/3526/14 зазначений наказ від 13.08.2014 р. № 138-к було визнано протиправним та скасовано.

На підставі та на виконання зазначеного судового рішення відповідачем було прийнято наказ від 11.02.2015 р. № 17-к «Про скасування наказів», яким скасовано наказ від 03.12.2012 р. № 68-к «Про звільнення ОСОБА_2» та наказ від 13.08.2014 р. № 138-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2».

Крім того, 11.02.2015 р. відповідачем також було прийнято:

- наказ № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2», яким позивача поновлено на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з дня звільнення;

- наказ № 19-к «Про попередження щодо вивільнення», яким позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з відсутністю посади начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції в штатному розписі Державної інспекції сільського господарства Черкаської області;

- наказ № 117-кв «Про надання відпустки ОСОБА_2», в якому зазначено про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 60 календарних днів з 11.02.2015 р. по 11.04.2015 р. з метою реалізації положень Закону України «Про внесенння змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази від 11.02.2015 р. № 18-к, № 19-к та № 117-кв відповідають вимогам чинного законодавства, позовна вимога щодо встановлення наявності або відсутності компетенції у керівника відповідача на внесення записів у трудову книжку позивача не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту прав особи адміністративним судом законодавством не передбачений.

Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України ( далі - КЗпП України ), Законом України «Про внесенння змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» ( далі - Закон № 76-VІІІ ), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 ( далі - Інструкція № 58 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У ч. 3, 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76-VІІІ закріплено: керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Надати право керівникам зазначених органів у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

Відповідно до п. 2.6, 2.9, абз. 2,3 п. 2.10, 2.15 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений.. і зазначається нове формулювання.

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Крім того, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, регламентовано порядок внесення записів до трудової книжки працівника в разі його поновлення на роботі, а також зобов'язання роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією підприємства за два місяці та право керівників органів виконавчої влади та інших державних органів без згоди та попередження працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ від 11.02.2015 р. № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2» був прийнятий відповідачем на підставі та на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 823/2/13-а, наказ від 11.02.2015 р. № 19-к «Про попередження щодо вивільнення» було прийнято у зв'язку з реорганізацією Тальнівської районної державної інстанції, на підставі та в порядку ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, а наказ від 11.02.2015 р. № 117-кв «Про надання відпустки ОСОБА_2» прийнятий у відповідності до приписів п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76-VІІІ, про що, між іншим, вказано у самому наказі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи зазначені накази відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема, ч. 1 ст. 49-2, ч. 1 ст. 235 КЗпП України та п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76-VІІІ, а отже, жодні правові підстави для визнання їх незаконними та скасування, як про таке просить позивач ( позовні вимоги № 1, 2 ), відсутні.

При цьому, відсутність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог надає підстави стверджувати про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог № 5, 6, 7, які є похідними від них.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції в частині про відмову в задоволенні позовної вимог № 3, 4, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, у позовній вимозі № 3 позивач просить суд встановити наявність у керівника органу влади певних повноважень, однак, як було правильно зазначено судом першої інстанції, такий спосіб захисту порушеного права особи адміністративним судом законодавством, зокрема ст. 162 КАС України, не передбачено, що виключає можливість задоволення такої позовної вимоги.

У позовній вимозі № 4 позивач просив суд визнати недійсними та змінити записи в його трудовій книжці, у разі виявлення серед них невірних, однак, як вбачається з матеріалів справи, записи у трудовій книжці позивача відповідають вимогам Інструкції № 58, зокрема п. 2.10, 2.15, на які посилається позивач, та жодних правових підстав для визнання їх недійсними з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, виходячи з приписів ст. 162 КАС України, суд не може самостійно змінити записи у трудовій книжці працівника, а лише може зобов'язати уповноважену особу вчинити такі дії, що, окрім викладеного, також вказує на помилковість обраного позивачем способу захисту свого права та у сукупності із зазначеними обставинами - на відсутність жодних правових підстав для задоволення позовної вимоги № 4.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що запис в наказі від 11.02.2015 р. № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2» не відповідає п. 2.10 Інструкції № 58, а саме: в ньому не вказано чіткої дати, з якої ОСОБА_2 поновлено на роботі, а запис у трудовій книжці не відповідає цьому наказу, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки по-перше, зазначеною Інструкцією регламентовано порядок ведення трудових книжок працівників, а не порядок видачі та складання наказів, зокрема про поновлення на роботі, а по-друге, у п. 2.10 вказаної Інструкції не зазначено вимогу щодо необхідності вказувати у трудовій книжці працівника чітку дату, з якої він поновлюється на роботі, а лише зазначено про необхідність визнавати попередній запис про звільнення недійсним і вказувати, що працівник поновлюється на попередній роботі.

Посилання апелянта на те, що наказ про його звільнення від 03.12.2012 р. №68-к позивачем так і не було скасовано, спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки позивача / а.с. 73-74 /.

Твердження апелянта про неможливість його поновлення на займаній раніше посаді, яка відсутня у штатному розписі відповідача, колегія суддів вважає голослівними, оскільки позивача на підставі та на виконання рішення суду було поновлено на раніше займаній посаді, а відсутність у штатному розписів відповідача такої посади стало правовою підставою для попередження апелянта про вивільнення за два місяці в порядку ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Посилання апелянта на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 823/786/15 колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначене судове рішення не існувало на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, а отже, у відповідності до ст. 195 КАС України, не підлягає дослідженню судом апеляційної інстанції.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованим, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.