Ухвала суду № 46052714, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6177/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2015 року №0001062202 та №0001052202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сілвест», за результатами якої складено акт перевірки від 05.03.2015 року №288/26-53-22-02-21-04737111, та яким встановлено порушення вимог: пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 172800,00 грн. за 2014 рік; та п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на зальну суму 192000,00 грн., у тому числі за жовтень 2014 року на суму 192000,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 року: №0001062202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 288000,00 грн. (за основним платежем у сумі 192000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 96000,00 грн.); №0001052202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 259200,00 грн., (за основним платежем у сумі 172800,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 86400,00 грн.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Сілвест».

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, основним видом господарської діяльності позивача є вантажний залізничний транспорт (КВЕД 49.20), на якого покладений обов'язок проводити технічне обслуговування свого рухомого складу відповідно до норм міжремонтних періодів ТРС (тепловозів).

На виконання функціональних обов'язків, 23.06.2014 року між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (покупець) та ТОВ «Сілвест» (постачальник) було укладено договір № 2306-14, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю (передати у власність покупця) запчастини та комплектуючі до тепловозів зокрема таких, що пройшли профілактичний ремонт згідно зі специфікаціями, які підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, в тому числі, копії наступних документів: копію договору № 2306-14; специфікацію №1 до договору № 2306-14; акти приймання-передачі товару №1 та №2; акт звірки взаєморозрахунків; розрахунки від 15.09.2014 року №№ 3, 4, 5; платіжні доручення; податкові накладні №4, 5; журнал-ордер №10 за жовтень 2014 року, №9 за листопад 2014 року; податкову декларацію за жовтень 2014 року; товарно-транспортні накладні №6951, №6952 з відмітками вантажоодержувача товару, який транспортувався; інвентаризаційні описи товарів та матеріалів; сальдові відомості КСУ за вересень 2014 року - березень 2015 року, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентом здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Факт проведення розрахунків по вказаним операціям зафіксовано в Акті перевірки відповідача.

Крім того, факти отримання названих вище податкових накладних також підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, поданими до податкового органу позивачем, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відтак, як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю, та витрати підтверджуються документально.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 18.05.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.