Ухвала суду № 46052688, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Ковальчука О.О., Федорова Д.В.,

представника відповідача - Чернівської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Булочно-Кондитерський Комбінат» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Булочно-Кондитерський Комбінат» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0012382201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 323 618,00 грн, в тому числі 882 412,00 грн - за основним платежем, 441 206,00 грн - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Північтрансагро».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 18 серпня 2014 року, за підсумками якої складено акт від 26.08.2014 №1341/22-01-56-59-24374107 та виявлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201, абз. 1 пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 895 549,00 грн, в тому числі за травень 2012 року - на суму 2075,00 грн, за липень 2012 року - на 1183,00 грн, за серпень 2012 року - на 5139,00 грн, за жовтень 2012 року - на 390 453,00 грн, за січень 2013 року - на 4740,00 грн, за березень 2013 року - на 491 959,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0012382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1 343 324,00 грн, з них 895 549,00 грн - за основним платежем, 447 775,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням в частині визначених грошових зобов'язань за жовтень 2012 року та за березень 2013 року в сумі 882 412,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 441 206,00 грн, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність податкового повідомлення-рішення в спірній частині, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання визначене платнику податків з огляду на порушення норм податкового законодавства, які ґрунтуються на висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Північтрансагро», результати яких відображені в податковій звітності першого. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на акт ДПІ у м. Чернігові від 30.04.2013 №1085/15/37632712 щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Агропромислова Група» за вересень та жовтень 2012 року, в якому, у свою чергу, міститься посилання на акт ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 22.02.2013 №529/22-205/32251264 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Агропромислова Група» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з СТ «УТФ» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012». Згідно цього акту, в ході перевірки контролюючий орган встановив фінансово-господарські операції по ланцюгу СТ «УТФ» - ТОВ «Агропромислова Група» - ТОВ «Північтрансагро» - ДП «ПАТ «Київсхліб» «БКК» та дійшов висновку, що ТОВ «Північтрансагро» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та за березень 2013 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів позивачу. У зв'язку із чим, відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Північтрансагро» за жовтень 2012 та березень 2013 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Північтрансагро», як постачальником, укладено договір поставки № ПТА 12-0706/БКК від 07.06.2012. За цим договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити, зернові та олійні культури (товар) в асортименті та кількості, визначених у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов вказаного договору між його сторонами складено та підписано специфікації від 25 липня 2012 року, за якою поставці підлягали соєві боби, генетично не модифіковані, для технічних потреб, українського походження, врожаю 2011-2012 року у кількості 1200 (+/-10%) тонн в строк до 31 жовтня 2012 року, та від 28 лютого 2013 року, за якою поставці підлягали соєві боби, генетично не модифіковані, для технічних потреб, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 700 (+/- 10%) тонн в строк до 10 квітня 2013 року.

Згідно специфікацій сторонами договору узгоджено умови поставки СРТ (перевезення сплачено до ...) (Інкотермс-2010): в залізничних вагонах на залізничній станції Одеса-порт-експорт, Одеської залізниці, на території ПрАТ «Укрелеваторпром», на території Одеського морського торгівельного порту та/або в автомобільному транспорті на території ПрАТ «Укрелеваторпром» на території Одеського морського торгівельного порту.

Фактична поставка обумовленого зазначеним договором товару (сої) підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі товару. За фактом поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні.

Оплата вартості поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Як убачається із матеріалів справи, придбаний у ТОВ «Північтрансагро» товар фактично отриманий уповноваженим представником позивача - Доломан С.О., який діяв на підставі договорів доручення №ПТА11-3008/БКК від 01.08.2011 та №ПТА13-0301/БКК від 03.01.2013 та довіреностей.

Окрім того, судом установлено, що між позивачем, як комітентом, та ТОВ «Агропромислова Група», як комісіонером, укладено договір комісії № К12-2505/БКК від 25 травня 2012 року, згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітента у строки та в порядку, встановленому цим договором, зовнішньоекономічні контракти, з продажу товарів, наданих комітентом за номенклатурою, наведеною в специфікаціях до даного договору, за ціною не нижче вказаної в цих специфікаціях. Умовами цього договору також передбачено, що ТОВ «Агропромислова Група» повинно забезпечити за свій рахунок збереження переданого йому комітентом товару; виконати комісійне доручення на найбільш вигідних для Комітента умовах; надати комітенту у передбачені договором строки звіти про виконання комісійного завдання; здійснити продаж виручки в іноземній валюті, що надійшла від покупця-нерезидента та перерахувати комітенту належні суми в національній грошовій одиниці України.

Згідно специфікації від 25 липня 2012 року до договору комісії позивач мав передати на комісію ТОВ «Агропромислова Група» для подальшого експорту 1200 (+/- 10%) т. соєвих бобів в строк до 31 жовтня 2012 року, а згідно специфікації від 01 березня 2013 року - 700 (+/- 10 %) т. соєвих бобів в строк до 10 квітня 2013 року.

Товар мав бути переданий на умовах СРТ (Інкотермс-2010): на території терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром» Одеського морського торгівельного порту.

Передача у розпорядження ТОВ «Агропромислова Група» обумовленого у специфікаціях обсягу товару підтверджується актами його приймання-передачі.

Отже, ТОВ «Агропромислова Група» виступало вантажоодержувачем у відносинах з перевізниками та вантажовідправниками в інтересах ДП ПАТ «Київхліб» «БКК», фактично отримало товар (сою) та відповідні примірники товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, та підтверджують його транспортування до м. Одеси - елеватора ПрАТ «Укрелеваторпром».

Матеріалами справи також підтверджується, що в ході обов'язків комісіонера у відносинах з позивачем, ТОВ «Агропромислова Група» від власного імені та на підставі договору комісії № К12-2505/БКК від 25 травня 2012 року укладались зовнішньоекономічні договори з іноземними компаніями Grain Trading Co. LTD та Grain Trading Limited і здійснювалась експортна поставка цим компаніям соєвих бобів, про що свідчать копії митних декларацій, наявні в матеріалах справи.

За результатами виконаних операцій ТОВ «Агропромислова Група» надало позивачу звіти комісіонера з копіями документів, що підтверджують виконання завдання щодо отриманих соєвих бобів, митне оформлення товару та понесені витрати в ході виконання комісійного завдання. Зазначені звіти були затверджені позивачем. Між сторонами договору комісії були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). На суми наданих послуг ТОВ «Агропромислова Група» виписано позивачу податкові накладні.

Таким чином, позивачем надано докази, які підтверджують фактичне придбання у ТОВ «Північтрансагро» товару та його подальшу реалізацію.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідність згаданих первинних документів вимогам вказаного Закону не заперечується відповідачем, так само як не ставиться під сумнів відповідність виписаних контрагентом позивачу податкових накладних вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Пов'язаність із господарською діяльністю позивача вищеописаних господарських операцій підтверджується даними щодо видів його господарської діяльності, до якої, за даними ЄДРПОУ, відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Також, господарські операції узгоджуються із звичайною для ТОВ «Північтрансагро» господарською діяльністю, якою за даними ЄДРПОУ, є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту, а також оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).

Отже, спірні господарські операції підтверджуються документально та узгоджуються зі звичайною для позивача і його контрагента господарською діяльністю, придбаний товар був у подальшому реалізований на експорт, що свідчить про реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Північтрансагро» умов для здійснення господарської діяльності.

Також, у ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Колегія суддів враховує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу свого рішення, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його протиправності, внаслідок чого таке підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 03 липня 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.