Постанова № 46052684, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 759/18086/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Журибеда О.М.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив визнати, що підзаконний акт Постанова Кабінету Міністрів України, яким керується Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при виплаті йому щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи за 2014 рік є в розмірі меншим ніж це визначено не відповідає ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Визнати незаконними дії та бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги, інваліду війни 2 групи за 2014 рік у розмірі меншому ніж це визначено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат матеріальну шкоду по невиплаченій в повному обсязі щорічній грошовій разовій допомозі за 2014 рік, на користь позивача, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленого законом на момент виплати, за вирахуванням виплаченої суми, та стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в розмірі 50 000 гривень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у задоволені позову - відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни ІІ групи. Вказана обставина підтверджується посвідченням серії Б № 091484, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Згідно довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 15 січня 2015 року № 02/21-08 щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік позивачу було виплачено 25 квітня 2014 року у розмірі 2250 грн. 00 коп., встановленому постановою КМ України № 102 від 16 квітня 2014 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно здійснено позивачу виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2014 році, з дотриманням вимог постанови КМ України № 102 від 16 квітня 2014 року «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

При обчисленні разової грошової допомоги до 5 травня, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А саме, відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У 2014 році зміни до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" станом на час виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня не вносилися.

Таким чином, відповідач у 2014 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, зокрема, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Право на встановлення у 2014 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня Кабінету Міністрів України законодавцем не надавалось.

Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій, щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 р. №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції вважає, що при здійсненні позивачу нарахування або перерахунку пенсії застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужуює обсяг встановлених законом прав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15,16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, однак зазначені зміни до Закону були внесені лише 31 липня 2014 року (набрали чинності з 03 серпня 2014 року), тобто після проведених позивачу виплат.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2014 році, в розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України, діяв правомірно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має вищу юридичну у порівнянні з постановою КМ України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 102 від 16 квітня 2014 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Інші позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки не знайшли обґрунтування під час розгляду апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в недонарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2014 р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2014 р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначивши розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 03.07.2015.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.