Постанова № 46052497, 15.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2015 року № 826/6092/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Комсервіс-Безпека» (далі - позивач, ПП «Комсервіс-Безпека») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2014 №0011972203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1 837 767,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП «Комсервіс-Безпека» зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.05.2008 року, про що зроблено запис за №10691070002023401, код 35900097.

ПП «Комсервіс-Безпека» взяте на податковий облік в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.05.2009 р. №1078/29-106.

На підставі наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.10.2014 року №196, направлення від 12.09.2014 року №1888/22, відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Комсервіс-Безпека» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Профіт Партнер» (код ЄДРПОУ 39207798) та ТОВ «Техноакорд» (код ЄДРПОУ 39204268) за період з 01.06.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.11.2014 р. №1199/26-54-22-03-07/35900097.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 1 225 178 грн., в тому числі по періодах за червень 2014 року в сумі 435 828 грн., за липень 2014 року в сумі 789 350 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі договорів про надання маркетингових послуг, а також інших первинних документів. На думку посадових осіб податкового органу контрагенти позивача, з якими укладались зазначені договори здійснювали безтоварні операції, які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

На підставі висновків, викладених в акті ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0011972203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1 837 767,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 1 225 178,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 612 589,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржило його до Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 21.01.2015 року №823/10/26-15-10-05-35 та рішенням Державної фіскальної служби України від 17.03.2015 №5509/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення - рішення від 18.11.2014 р. №0011972203 залишене без змін.

Не погоджуючись з визначеними відносно нього грошовими зобов'язаннями, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, позивач оскаржив його до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся ПП «Комсервіс-Безпека» мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Профіт Партнер» та ТОВ «Техноакорд».

Так, між ПП «Комсервіс-Безпека» (Замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «Профіт Партнер» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, укладено договір про надання маркетингових послуг від 02.06.2014 р. №06/03, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку даної продукції в умовах існуючого ринку (п.3.1).

Відповідно до розділу 7 цього Договору, Виконавець самостійно організовує роботу з проведення досліджень. Виконавець здійснює викладення результатів дослідження надає результати досліджень у письмовому вигляді або на електронних носіях.

При здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику зберігається у сторін.

Згідно п.п.8.1-8.2 Договору, вартість послуг Виконавця становить суму 2 179 140,00 грн., ПДВ - 435 828,00 грн., загальна вартість 2 614 968,00 грн. за місяць.

Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт, а у випадку їх доопрацювання - відповідний акт здачі-приймання.

Також, між ПП «Комсервіс-Безпека» (Замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «Профіт Партнер» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.07.2014 р. №07/03, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку даної продукції в умовах існуючого ринку (п.3.1).

Відповідно до розділу 7 цього Договору, Виконавець самостійно організовує роботу з проведення досліджень. Виконавець здійснює викладення результатів дослідження надає результати досліджень у письмовому вигляді або на електронних носіях.

При здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику зберігається у сторін.

Згідно п.п.8.1-8.2 Договору, вартість послуг Виконавця становить суму 341 900,00 грн., ПДВ - 68 380,00 грн.

Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт, а у випадку їх доопрацювання - відповідний акт здачі-приймання.

На виконання умов договорів позивачем надано акти надання послуг №ОУ-0630/01 від 30.06.2014 р. на суму 1 307 484,00 грн., №ОУ-0627/04 від 27.06.2014 р. на суму1 307 484,00 грн., №ОУ-0718/06 від 18.07.2014 р. на суму 37 000 грн., №ОУ-0716/01 від 16.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0714/04 від 14.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0711/01 від 11.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0709/03 від 29.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0707/01 від 07.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0703/02 від 03.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №ОУ-0701/01 від 01.07.2014 р. на суму 59 000 грн. та податкові накладні №124 від 27.06.2014 р. на суму 1 307 484,00 грн., №125 від 30.06.2014 р. на суму 1 307 484,00 грн., №202 від 18.07.2014 р. на суму 37 000 грн., №201 від 16.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №200 від 14.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №199 від 11.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №198 від 09.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №197 від 07.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №196 від 03.07.2014 р. на суму 59 000 грн., №195 від 01.07.2014 р. на суму 59 000 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за червень-липень 2014 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних.

Окрім того, за результатами здійснення господарських операцій, а саме надання маркетингових послуг ТОВ «Профіт Партнер» за договором від 02.06.2014 р. №06/03, позивачем укладено наступні договори про надання послуг охорони від 02.06.2014 р. №1733-ПО, від 24.06.2014 р. №1923-ПО, від 01.06.2014 р. №1953-ПО, від 02.06.2014 р. №1978-ПО, від 02.06.2014 р. №1981-ПО, від 02.06.2014 р. №1982-ПО, від 04.06.2014 р. №1983-ПО, від 02.06.2014 р. №1984-ПО, від 05.06.2014 р. №1985-ПО, від 06.06.2014 р. №1986-ПО, від 10.06.2014 р. №1987-ПО, від 06.06.2014 р. №1988-ПО, від 12.06.2014 р. №1990-ПО, від 12.06.2014 р. №1994-ПО, від 13.06.2014 р. №1998-ПО, від 13.06.2014 р. №1999-ПО, від 18.06.2014 р. №2001-ПО, від 19.06.2014 р. №2002-ПО, від 18.06.2014 р. №2003-ПО, від 24.06.2014 р. №2005-ПО, від 26.06.2014 р. №2008-ПО, про надання послуг пожежної сигналізації від 01.06.2014 р. №1951-ПС, від 01.06.2014 р. №1952-ПС, від 02.06.2014 р. №1975-ПС, про надання послуг охорони майна від 16.06.2014 р. №481-ФО, від 12.06.2014 р. №482-ФО, від 23.06.2014 р. №483-ФО.

В підтвердження здійснення оплати позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 63 за червень та липень 2014 року.

В підтвердження позивачем надано звіт про реалізацію маркетингових послуг за договором від 02.06.2014 р. №06/03 в діяльності ПП «Комсервіс-Безпека», згідно якого опрацьовано основні засади господарської діяльності на сучасному ринку охоронних послуг та враховано маркетингові рекомендації у розробці системи планування на підприємстві; проаналізували маркетингові дослідження, аналіз законодавства з усіма правками та внесення змін з питань надання охоронних послуг; проведено аналіз договорів про надання послуг з охорони власності та громадян; участь фахівців у переговорах з партнерами стосовно більш плідної співпраці та надання рекомендацій.

Також, позивачем надано в підтвердження дійсності наданих маркетингових послуг, копії листів, адресованих контрагенту, в яких міститься перелік питань для дослідження їх фахівцями у сфері охоронних послуг.

У перевіряємому періоді, також позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Техноакорд» відповідно до договору №0714-3 від 01.07.2014 р. про надання маркетингових послуг.

Згідно умов зазначеного договору, Замовник (ПП «Комсервіс-Безпека») доручає, а Виконавець (ТОВ «Техноакорд») зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку даної продукції в умовах існуючого ринку (п.3.1).

Відповідно до розділу 7 цього Договору, Виконавець самостійно організовує роботу з проведення досліджень. Виконавець здійснює викладення результатів дослідження надає результати досліджень у письмовому вигляді або на електронних носіях.

При здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику зберігається у сторін.

Згідно п.п.8.1-8.2 Договору, вартість послуг Виконавця становить суму 3 571 750,00 грн., ПДВ - 714 350,00 грн., загальна вартість: 4 286 100,00 грн. за місяць.

Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт, а у випадку їх доопрацювання - відповідний акт здачі-приймання.

На виконання умов договорів позивачем надано акти надання послуг №ОУ-0731/04 від 31.07.2014 р. на суму 2 143 050,00 грн., №ОУ-0730/01 від 30.07.2014 р. на суму 2 143 050,00 грн., податкові накладні №10 від 30.07.2014 р. на суму 2 143 050,00 грн.,, №11 від 31.07.2014 р. на суму 2 143 050,00 грн.

В підтвердження здійснення оплати позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 63 за липень 2014 року на загальну суму 4 286 100,00 грн.

Позивач в підтвердження реальності наданих послуг контрагентами надав звіт про реалізацію маркетингових послуг в діяльності позивача та зазначив, що ним укладено договори надання послуг охорони, послуг пожежної сигналізації, охорони майна.

В той же час, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента.

Зокрема, відповідачем зазначено, що згідно підсистеми «Аналітична система» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», що використовуються у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ «Профіт Партнер» має стан - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Остання звітність подана з податку на додану вартість за серпень 2014 року та податковий розрахунок. Відповідно до звітних документів ТОВ «Профіт Партнер» за червень, липень одноосібним засновником, директором був ОСОБА_2.

Також, в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Профіт Партнер» до контролюючого органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щодо контрагента ТОВ «Техноакорд», відповідач посилається на відомості інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», згідно якої стан платника - «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво платника від 01.06.2014 р. № 200176012 анульоване 17.10.2014 р.

Остання звітність подана за вересень 2014 року.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Техноакорд» до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Профіт Партнер» і ТОВ «Техноакорд» здійснювали безтоварні операції з продажу/придбання товарів (послуг) підприємствам-покупцям, які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, факти виконання та отримання послуг, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи) позивачем не отримувались від контрагентів.

Зокрема, відповідач посилається на те, що ОУ Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зроблено висновок щодо відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «Профіт Партнер» за червень-липень 2014 року, відповідно до якого місцезнаходження платника податків не встановлено, місцезнаходження директора та засновника підприємства не встановлено. Однак жодних підтверджуючих доказів зазначеного не надано.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відповідач вказує на те, що ТОВ «Техноакорд» анульовано свідоцтво платника ПДВ з 17.10.2014 р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг позивачу з боку контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання маркетингових послуг позивачу з боку ТОВ «Техноакорд» і ТОВ «Профіт Партнер» за червень-липень 2014 року підтверджується документально.

Суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

Зокрема, в наданому відповідачем акті від 01.09.2014 року №2656/26-55-22-10/39204268 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техноакорд», зазначено, що підприємство у періоді, що перевірявся (липень 2014 року) відповідно до свідоцтва від 01.06.2014 року по день підписання цього акту зареєстроване платником ПДВ.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, що вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що контрагенти позивача станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, наявність реєстрації на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Техноакорд» і ТОВ «Профіт Партнер» господарських операцій за спірними господарськими операціями, наявності факту узгодженості їх дій з позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями.

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних ПП «Комсервіс-Безпека» контрагентами вимогам чинного законодавства України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у письмових запереченнях щодо безтоварності ТОВ «Техноакорд» і ТОВ «Профіт Партнер» з їх контрагентами, які не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Оскільки, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «Комсервіс-Безпека» правомірно відобразив податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Техноакорд» і ТОВ «Профіт Партнер» податкових накладних, а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу щодо вчинення ним порушень податкового законодавства.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2014 року №0011972203.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» (код ЄДРПОУ 35900097) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко