Постанова № 46051273, 30.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року № 813/116/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом в суд про визнання протиправною та скасування вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.11.2014 року №Ф-147-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 6122,16 грн.

Протиправність вимоги відповідача від 11.11.2014 року №Ф-147-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску обґрунтовує тим, що відповідач у дану вимогу включив неузгоджену суму заборгованості в розмірі 4854,20 грн, котра входила у суму боргу згідно вимоги від 19.05.2014 року №Ф-147-25 та котра у свою чергу є скасована за рішенням суду. Відтак, вважає, що відповідач не вправі був виставляти зазначену вимогу, включивши до неї неузгоджений борг. Голосить на те, що вчасна та в повному обсязі сплата єдиного соціального внеску підтверджується платіжними документами та відповідно вимог Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» позивач не порушував. З наведених підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів наведених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши, що вимога про сплату боргу формується на підставі облікових даних картки особового рахунку, а оскільки у позивача по картці особового рахунку рахувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, відповідач правомірно сформував та виставив позивачу вимогу про сплату такої заборгованості. У звязку з наведеним просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, для фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сімї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як визначено ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, а максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

У відповідності до ч. 11 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців встановлюється у розмірі 34,7 відсотка бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (у редакції до 13.10.2012 року), платники єдиного внеску зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Згідно з абз.3 цієї ж частини, базовим звітним періодом для фізичних осіб - підприємців є календарний рік.

Із 13.10.2012 року абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" визначено, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення звязку.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Так предметом розгляду даної адміністративної справи є скасування вимоги від 11.11.2014 року №Ф-147-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 6122,16 грн, яка зокрема включає недоїмку по соціальному внеску в розмірі 4854,20 грн.

Судом з матеріалів справи встановлено, що сума 4854,20 грн вже була включена у вимогу про сплату боргу від 19.05.2014 року №Ф-147-25 року, котра в свою чергу, є скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року, котра залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 року у справі № 813/5268/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Як вбачається з постанови від 01.10.2014 року у справі № 813/5268/14, то судом було встановлено, що період, за котрий позивачу необхідно сплатити борг у розмірі 4854,20 грн, згідно скасованої вимоги від 19.05.2014 року №Ф-147-25 року, склав період за ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року.

З постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року № 813/5268/14 видно, що суд, скасовуючи вимогу про сплату боргу від 19.05.2014 року №Ф-147-25 року, згідно котрої позивач мав сплати боргове зобовязання у розмірі 4854,20 грн, виходив з того, що ОСОБА_3 підтвердив сплату соціальних внесків за ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року належними доказами, а саме платіжними документами, що в свою чергу спростувало наявність у позивача боргу на зазначену суму за вказаний період (ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року).

В той же час, як випливає з матеріалів справи та з пояснень відповідача, борг згідно вимоги від 11.11.2014 року №Ф-147-25 зі сплати єдиного соціального внеску виник у позивача за рахунок заборгованості, яка існувала станом на 31.10.2014 року, котра включає ІІІ, IV квартали 2013 року та I квартал 2014 року, а також в дану вимогу включено зокрема, начебто борг за II-ІII квартал 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки сплату позивачем соціальних внесків за ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року у розмірі 4854,20 грн підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року № 813/5268/14), а вимога 19.05.2014 року №Ф-147-25 року, котра була виставлена на зазначену суму скасована судом як протиправна, то суд вважає, що включення до спірної в даній справі вимоги від 11.11.2014 року №Ф-147-25 зазначеної суми боргу (4854,20 грн) за ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року відбулось без правової на те підстави.

А щодо сплати позивачем соціального внеску за II-III квартали 2014 року, то сплата внеску за вказані періоди підтверджується долученим платіжним дорученням №22.

Отже, як стверджується матеріалами справи, то суд констатує повне виконання позивачем свого обовязку зі сплати єдиного соціального внеску, зокрема сплата внеску за ІІІ, IV квартали 2013 року та І квартал 2014 року підтверджується преюдиційним рішенням суду (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року № 813/5268/14), а сплата за II-III квартали 2014 року доказана платіжними документами долученими до справи, що за даних фактичних обставин справи в суду наявні підстави для визнання протиправною та скасування вимоги від 11.11.2014 року №Ф-147-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 6122,16 грн.

Суд зазначає, що підставою для відповідальності та зокрема для надіслання вимоги є саме несплата, а не відображення сплачених сум в обліку платника.

Іншими словами платіжні документи підтверджують виконання позивачем обовязку зі сплати єдиного внеску перед бюджетом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів правомірності прийнятого рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо понесених позивачем судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України такі присуджуються йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2014 року № Ф-147-25.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (79491, Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Отця Іздрика, будинок 10, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.