Постанова № 46051004, 25.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 809/1920/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Cудді Кафарського В.В.

За участю секретаря Дмитрашко О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача : Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно- Західній залізниці

про стягнення коштів за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 30759,96 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно- Західній залізниці про стягнення коштів за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 30759,96 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Управління МВС України на Південно-західній залізниці № 75 о/с від 29.04.2014 року позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі п.64 «в» ( через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Даним наказом при визначенні розміру одноразової грошової допомоги в звязку із звільненням позивачу було враховано вислугу років -8 років 6 місяців 21 день.

Не погоджуючись із наказом № 75 о/с від 29.04.2014 в частині визначення розміру вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач оскаржив даний наказ в судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року наказ № 75 о/с від 29.04.2014 року визнано нечинним в частині визначення позивачу розміру одноразової грошової допомоги у звязку із звільненням та зобовязано Управління МВС України на Південно-західній залізниці при визначенні розміру виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 врахувати вислугу років 14 років 6 місяців 19 днів.

Однак відповідачем в порушення вимог чинного законодавства перерахунок та виплату коштів позивачу було проведено лише 23.04.2015 року, тобто через 7 місяців після набрання законної сили вищевказаним судовим рішенням.

За таких обставин позивач вважає, що у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України відповідач зобовязаний виплатити на його користь 30759,96 грн. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того позивач зазначає, що несвоєчасною виплатою розрахункових йому спричинено моральну шкоду, в звязку із неможливістю своєчасно розпорядитися вказаними коштами, які були необхідні для проведення лікування, санаторно-курортного відпочинку та інших потреб. Розмір моральної шкоди позивач визначає в сумі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. В попередньому судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідачем рішення суду виконано належним чином. Крім того жодних моральних страждань позивачу не спричинено.

Вислухавши позивача, його представника, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний звязок, судом встановлено наступне.

Наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці за № 75 о/с від 29.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі п.64 «в» ( через обмежений стан» здоровя) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. При цьому в даному наказі вказано, що вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 08 років 06 місяців 21 день. ( а.с.15).

Позивач, вважаючи наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75о/с від 29.04.2014 року «По особовому складу» в частині визначення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги 08 років 06 місяців 21 день протиправним, оскаржив даний наказ до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі 809/1683/14 відмовлено в задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправним наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75о/с від 29.04.2014 року «По особовому складу» в частині визначення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги- 08 років 06 місяців 21 день .

Однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року (справа №7934/14) вищевказану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі № 809/1683/14 скасовано, визнано частково незаконним наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75 о/с від 29.04.2014 року « По особовому складу» в частині обчислення вислуги років для одноразової грошової допомоги при звільненні 8 років 6 місяців 21 день, та зобовязано Управління МВС України на Південно-Західній залізниці при визначенні розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні врахувати вислугу -14 років 6 місяців 19 днів. ( а.с.6-11).

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

В даній правовій нормі вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ч. 1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, на виконання вищевказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 7934/14 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплату позивачу донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні повинно було провести 02.10.2014 року. Проте, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується довідкою Управління МВС України на Південно-західній залізниці за № 37/8-8692 від 17.06.2015 року ( а.с.44) вказану виплату відповідачем здійснено лише 23.04.2015 року.

Таким чином, у відповідності до вищенаведених приписів чинного трудового законодавства суд дійшов висновку про наявність в Управління МВС України на Південно-Західній залізниці обовязку щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 02.10.2014 по 23.04.2015 року.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах довідки Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 37/8-71/147 від 18.06.2014 року визначено розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 2013 по травень 2014 року. ( а.с.14).

Керуючись вищевказаними приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати судом проведено розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, згідно з яким встановлено, що до виплати на користь позивача підлягає 26869,08 грн. ( 132,36 грн.- середньоденної заробітної плати, розрахованої на підставі вищевказаної довідки № 37/8-71/147 від 18.06.2014 * 203 дні- затримки розрахунку при звільненні при звільненні за період з 02.10.2014 по 23.04.2015 = 26869,08 грн.).

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Управління МВС України на Південно-Західній залізниці на його користь 20000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" містяться посилання на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Пленум (п. 9 постанови) також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні письмових доказів ( а.с.48-51), судом встановлено, що внаслідок дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду.

За таких обставин на переконання суду позовні вимоги в даній частині підлягають до часткового задоволення в розмірі 10000 грн.

На підставі наведеного ст. 124 Конституції України, ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 26869 ( двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят девять ) грн. 08 коп. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в розмірі 10000 ( десять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 01.07.2015 року.