Постанова № 46050989, 20.05.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 рокум. Ужгород№ 807/574/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Амрам", представник - ОСОБА_1,

відповідача: Ужгородська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби (Головного управління Міндоходів) у Закарпатській області, представник - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амрам" до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Головного управління Міндоходів) у Закарпатській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 травня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 травня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амрам" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Головного управління Міндоходів) у Закарпатській області, якою просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ужгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 09.12.2014р., яким ТОВ "Амрам" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 491159,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 392927,00 грн., 98232,00 грн. за штрафними санкціями та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Амрам" (89432, Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ракоці, 187) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Позов мотивовано тим, що 27.11.2014 року Ужгородською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Амрам" за результатами якої складено Акт № 2959/22-0/38221958 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Амрам" з питань правильності формування податкового кредиту та формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 09.12.2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "Амрам" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 491159,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 392927,00 грн. та за штрафними санкціями 98232,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Закарпатській області про результати розгляду скарги від 23.01.2015р. за №99/10/07-16-10-04-44 залишено без задоволення скаргу ТОВ "Амрам" (від 11.12.2014року за №08.1.13/155), а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 17.03.2015р. за №5663/6/99-99-10-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення - рішення, та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга ТОВ "Амрам" без задоволення.

Винесення податкового повідомлення-рішення №0001662200 від 09.12.2014 року здійснено із посиланням на порушення ТОВ "Амрам" вимог діючого податкового законодавства, та іншого законодавства України, факти та дані якого викладено в Акті позапланової невиїзної документальної перевірки за №2959/22-0/38221958 від 27.11.2014р., з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) та формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення - рішення є безпідставним, необгрунтованим та таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та просила суд задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.11.2014 року Ужгородською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Амрам" за результатами якої складено Акт № 2959/22-0/38221958 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Амрам" з питань правильності формування податкового кредиту та формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 09.12.2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "Амрам" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 491159,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 392927,00 грн. та за штрафними санкціями 98232,00 грн., яке в подальшому було оскаржено.

Рішенням Головного управління ДФС у Закарпатській області про результати розгляду скарги від 23.01.2015р. за №99/10/07-16-10-04-44 залишено без задоволення скаргу ТОВ "Амрам" (від 11.12.2014року за №08.1.13/155), а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 17.03.2015р. за №5663/6/99-99-10-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення - рішення, та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга ТОВ "Амрам" без задоволення.

Встановлено, що, за наслідками перевірки позивачу зменшено податковий кредит по контрагенту ТОВ "Антарес" за липень 2014 року в сумі 392927,00 грн. та донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 392927,00 грн., в т.ч. по декларації з ПДВ за липень 2014 року в сумі 392927,00 грн.

В Акті перевірки (стор.19-39) наведено перелік операцій по взаємовідносинам з поставки товарів в рамках укладених між ТОВ "Амрам" та ТОВ "Антарес" договорів поставки, з якого вбачається, що між цими контрагентами було належним чином оформлено договори поставки нафтопродуктів, акти приймання - передачі товару, отримано податкові та видаткові накладні, визначенні операції відображено в бухгалтерському обліку, здійснення розрахунків за придбаний товар належним чином підтверджується.

Крім того, Акт перевірки встановлює наявність товарно-транспортних накладних (ТТН) на транспортування товару з місця зберігання (стор.23-24).

Встановлено, що предметом позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Амрам" було підтвердження здійснення ним господарських операцій саме з ТОВ "Антарес" та підтвердження формування податкового кредиту у зв'язку із взаємовідносинами лише з цим підприємством.

Незважаючи на вищенаведені документи в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Антарес" Акт перевірки містить висновок про безтоварність операцій внаслідок ненадання ТОВ "Амрам" Актів приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю по формі №5-НП (стор.21 Акту).

Предметом доказування є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, кісних у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне шкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності, висновки і податкового органу, щодо результатів зустрічних перевірок контрагента Позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась позиція, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено основний принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності -превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Тому наявність Актів приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю, але не відповідність формі №5-НП (стор.21 Акту) не свідчить про їх недійсність та не є тими обставинами, що не дозволяють ідентифікувати осіб, що перевозили та отримували товар, місця отримання та навантаження, вид та кількість товару, та інші відомості, які є важливими для ідентифікації перевезення.

П. 83.1.4. ст. 83 ПК України визначено, які матеріали, є - підставами для висновків під час проведення перевірок. Окрім, документів визначених податковим кодексом України, податкової інформації, експертних висновків та інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачених Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є в тому числі судові рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позов ТОВ "Антарес" було задоволено у повному обсязі, дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Антарес" та підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за період з 01.07.2014року по 31.07.2014року, за результатами якої складено Акт №175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, а також дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у формуванні висновків про відсутність фактів реального вчинення ТОВ "Антарес" господарських операцій за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року по правочинах, здійснених по ланцюгу, як такі, що мають ознаки реальності здійснених операцій з покупцями за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014року, визнані судом протиправними (а.с.77).

Однак, Ужгородською ОДПІ у Закарпатській області факти документального підтвердження отримання від ТОВ "Антарес" нафтопродуктів спростовуються виключно обставинами отриманими згідно даних АІС "Податковий Блок", ТОВ "Антарес" та Акту №175/04-61-22- НОМЕР_2 від 21.08.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проводилась зустрічна звірка ТОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої був складений Акт №175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 року, але даний Акт не може бути підставою для зменшення позивачу податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Антарес" за липень 2014 року на суму 392927 грн., та донарахованню податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 392927 грн., в т.ч. по податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року - 392 927 грн., у зв'язку з тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2014року по справі №804/15341/14 за позовом ТОВ "Антарес" до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, вирішено адміністративний позов ТОВ "Антарес" до ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Судом досліджено, що позивачем надано податкові накладні, які узгоджуються з наданими договорами поставки нафтопродуктів та відповідають актам прийому передачі нафтопродуктів та містять достатні дані (в.т.ч. державні номерні знаки та марки автомобілів які здійснювали переміщення нафтопродуктів), відносно отримання позивачем від ТОВ "Антарес" нафтопродуктів. (а.с.77-109)

ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою нарахування податкового кредиту.

Згідно положень п. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів і послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними.

Отже, викладені норми закону свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, виключно у разі їх не підтвердження податковими накладними.

Відповідно до п.201.1.ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових Пов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 №1379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071 (далі Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому "ані та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп.3-6 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія).

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до п.7 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.14. Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, же надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність та діяльність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено.

Суд звертає увагу на те, що суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами, так само, як і дотримання ними норм податкового законодавства.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до ст.2 ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст.2 ч.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі всього вищенаведеного та враховуючи той факт, що у Позивача на момент проведення перевірки були наявні всі необхідні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару, а також документи, наявність яких є підставою для формування податкового кредиту, недійсність яких не була встановлена у визначеному законодавством порядку, а також враховуючи відсутність будь-якого рішення щодо застосування наслідків нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договорів, на відсутність з боку Ужгородської ОДПІ у Закарпатській області належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення безтоварних операцій саме між позивачем та його безпосереднім контрагентом - ТОВ "Антарес" або про недійсність оформлених саме між цими контрагентами первинних документів, з урахуванням приписів п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4-201.6, 201.11 статті 201 ПК України суд приходить до переконання, що прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення Ужгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 09.12.2014р є неправомірним, та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амрам" до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Головного управління Міндоходів) у Закарпатській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ужгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 09.12.2014р., яким ТОВ "Амрам" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 491159,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 392927,00 грн. та за штрафними санкціями 98232,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Амрам" (89432, Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ракоці, 187) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяОСОБА_3