Ухвала суду № 46049545, 24.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 761/23292/14-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6412/2015Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивач ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 грудня 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на споживчі цілі, в розмірі 150 000 грн., зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами, зі строком повернення до 27 грудня 2015 року.

У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору позичальником ОСОБА_4, 28 грудня 2012 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань по кредитному договору.

Крім цього, 28 грудня 2012 року у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед банком між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки №ZXR039523.80960.002, відповідно до умов якого в іпотеку було передано майно, що належить на праві власності відповідачам, а саме: нежилі приміщення з №1 по №7 (приміщення підвалу №1) (в літ. А), загальною площею 50,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, станом на 7 липня 2014 року у останнього утворилась заборгованість по Кредитному договору №MKIZF2.80960.001 від 28 грудня 2012 року у розмірі 108 909 грн. 65 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2012 року у загальному розмірі 108 990, 65 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 85 922, 57 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 16 739, 36 грн.; поточної заборгованості по процентам - 2 120, 43 грн.; простроченої заборгованості по процентам в сумі 2 631, 58 грн. та пені в розмірі 1495, 73 грн. та 1089 грн. 10 коп. судового збору, а всього в розмірі 109 998 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, зазначив, що суд розглянув справу за одне судове засідання, чим позбавив сторону відповідача надати свої заперечення та докази. Відповідач в певний період часу погашав кредит, про що позивачем під час розгляду справи жодної інформації для суду надано не було, як і не було надано інформації по руху коштів на рахунку відповідача, що в свою чергу призвело до неповного вивчення обставин справи та прийняття неправильного рішення по суті. Вважає, що у банку відсутнє порушене право в частині стягнення коштів, оскільки відповідачу не була направлена належним чином вимога щодо повернення коштів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання не з'явилися представник позивача та відповідач ОСОБА_5, які у встановленому законом порядку були повідомлені про день та час розгляду справи, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, а тому, зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, які забезпечені договором поруки з боку ОСОБА_5, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яку суд стягнув солідарно з відповідачів.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на споживчі цілі, в розмірі 150 000 грн., зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами, зі строком повернення до 27 грудня 2015 року.

Позичальник ОСОБА_4, згідно п. 2.4 договору зобов'язувався сплачувати платежі за кредитом щомісячно з 1-го по 20-те число кожного місяця, згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.1.1.3 зазначеного договору за користування кредитом ОСОБА_4 сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 24% річних за користування кредитом.

Пунктом 2.4. кредитного договору, передбачено період сплати кредиту, комісії та відсотків з першого по двадцяте число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. При їх несплаті у зазначений строк, вони вважаються простроченими.

Згідно до умов п. 6.3 Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору позичальником ОСОБА_4, 28 грудня 2012 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань по кредитному договору.

Крім цього, 28 грудня 2012 року у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед банком між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки №ZXR039523.80960.002, відповідно до умов якого в іпотеку було передано майно, що належить на праві власності відповідачам, а саме: нежилі приміщення з №1 по №7 (приміщення підвалу №1) (в літ. А), загальною площею 50,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором перед ОСОБА_4, надав останньому грошові кошти.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань по Кредитному договору, у останнього утворилась заборгованість, що станом на 7 липня 2014 року становить 108 990, 65 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 85 922, 57 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 16 739, 36 грн.; поточної заборгованості по процентам - 2 120, 43 грн.; простроченої заборгованості по процентам в сумі 2 631, 58 грн. та пені в розмірі 1495, 73 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1052 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно до ст.. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, у відповідності до вимог п. 3.1.11 Кредитного договору банк має право достроково стягнути кредит, проценти та комісію в порядку, передбаченому п. 2.10,2.11, 3.1.5., 3.1.6 при настанні умов, передбачених п. 3.1.11.

Встановивши, що ОСОБА_4 було допущено порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим у банку виникло право вимоги дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів, пені, комісії у порядку встановленому договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що підстави для дострокового стягнення кредитної заборгованості відсутні з огляду на виконання позичальником свої зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, оскільки за вимогами закону ( ч.2 ст.1050 ЦК України) та умовами договору ( п.п.3.1.9, 3.1.11) банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених договором.

Договором передбачено щомісячне повернення кредиту та сплата процентів. Як убачається з наданого розрахунку позичальник допустив порушення сплати щомісячних платежів, що не заперечується представником ОСОБА_4

Отже, за таких обставин банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів.

Крім того, 21 березня 2014 року банк направив ОСОБА_4 вимогу про повернення всієї суми кредиту, яка останнім не була виконана. Сплата ОСОБА_4 платежів 19 березня 2014 року в сумі 6000 грн., 17 квітня 2014 року в сумі 6200 грн., 30 травня 2014 року в сумі 6000 грн., які були зараховані банком на погашення боргових зобов'язань позичальника, всієї суми заборгованості, з приводу якої заявлені позовні вимоги у справі, не погасили.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального права не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за правилами ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права тільки тоді є підставою для скасування рішення, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині вимог до ОСОБА_4 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: