Ухвала суду № 46047295, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/61025/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека.»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року

у справі № 826/13827/13-а

за позовом приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека.» (далі - позивач, ПП «У. Б. Б.»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «У. Б. Б.» звернулось у серпні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року № 0002142240 та № 0002152240.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських правовідносинах із контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 року № 2346/2240/35261741, яким встановлено порушення позивачем вимог: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року у розмірі 63 333,00 гривні, що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період у розмірі 13 300,00 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період у розмірі 12 666,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 року: № 0002142240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 625,00 гривень, з яких основний платіж складає 13 330,00 гривень та штрафні санкції складають 3325,00 гривень; № 0002152240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 832,50 гривні, з яких основний платіж складає 12 666,00 гривень та штрафні санкції складають 3166,50 гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, що перевірявся позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» на підставі Договорів про надання послуг від 10.02.2012 року № 02-15/12 та від 01.03.2012 року № 06-15/12, відповідно до умов яких ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець) здійснював інспектування об'єктів охорони позивача (Замовника), в даному випадку у кількості шести об'єктів. На виконання зазначених договорів ТОВ «Тесей ЛТД» було оформлено та видано позивачу податкові накладні № 434 від 29.02.2012 року та № 500 від 31.03.2012 року на загальну суму податку на додану вартість 12 666,66 гривень, що була включена позивачем до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент особисто фактично не міг виконувати взяті на себе зобов'язання щодо надання на користь позивача послуг з інспектування об'єктів охорони, тобто у великих обсягах, зважаючи на встановлення відсутності в останнього будь-яких матеріально-технічних можливостей та достатніх трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності. Суд апеляційної інстанції прийшов до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Тесей ЛТД» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу положень ст. ст. 138, 139, 198, 201 ПК України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків по господарським операціям та носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину. При цьому, такі висновки судів ґрунтуються лише на акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року № 694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року».

В силу положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні були вказати з посиланням на відповідні норми матеріального права, якими доказами має підтверджуватись фактичне виконання таких операцій. Відхиляючи подані платником докази на підтвердження фактів здійснення господарської діяльності, суди повинні були вказати причини відхилення поданих платником доказів з посиланням на законодавство та інші наявні в справі докази, які спростовують відомості, викладені в первинних бухгалтерських документах.

Проте судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки наданим позивачем доказам в обґрунтування своїх доводів щодо реального виконання спірних операцій з вказаним контрагентом та їх пов'язаності з господарською діяльністю товариства, не зазначено підстав їх відхилення.

Посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» не є безумовною підставою для висновків про нереальність спірних господарських операцій без дослідження відповідних первинних документів.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, надати оцінку наявним в справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека.» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року у справі № 826/13827/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько