Ухвала суду № 46047274, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/14095/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Грубська К.В., Підлісецька А.А.,

від відповідача - Макаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р.

у справі № 2а-4576/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус» (далі - позивач, ТОВ «Глобус») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ Київської області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд: - визнати протиправними дії Васильківської ОДПІ Київської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки за результатами якої було складено Акт № 4573/23-112/31420951 від 25.11.2011 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобус» (код ЄДРПОУ 31420951) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року»; - визнати протиправними дії Васильківської ОДПІ у Київській області щодо визнання правочинів укладених ТОВ «Глобус» з контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями у січні, лютому, березні, квітні 2011 року такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, які не створюють юридичних наслідків, такими, що порушують публічний порядок, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2011 р. № 0000502340/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.11.2011 р. по 18.11.2011 р., на підставі наказу від 04.11.2011 р. № 2002-П посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Глобус» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2011 р. № 4573/23-112/31420951 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Глобус» при придбанні та продажу товарів (послуг). На переконання податкового органу товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України; - підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 293 027,21 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10.12.2011 р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000502340/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 293 031,21 грн., з яких 293 027,21 грн. - за основним платежем та 4 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 25.11.2011 р. № 4573/23-112/31420951 підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Консалтингова група «СВ», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на акти перевірки від 05.08.2011 р. № 5513/23-2/32978954, від 03.06.2011 р. № 4147/23-5/32978954 та від 25.06.2011 р. № 4805/23-5/32978954, складені ДПІ у Деснянському районі м. Києва за результатами невиїзних документальних перевірок ТОВ «Консалтингова група «СВ», відповідно до яких у вказаного суб'єкта господарювання відсутні необхідні умов для здійснення господарської діяльності та вказаний суб'єкт господарювання відсутній за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовані висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова група «СВ», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

В описовій частині рішення, зокрема, має бути зазначено зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю чи частково; у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову; пояснення осіб, які беруть участь у справі, висновки органів державної влади або місцевого самоврядування, якщо вони брали участь у справі, а також зазначити докази і обставини, для встановлення яких вони досліджувалися.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, та інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суд України зазначає, що у даному випадку з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається за можливе встановити з яких саме підстав та мотивів виходили суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних щодо визнання протиправними дій ОДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки за результатами якої було складено Акт № 4573/23-112/31420951 від 25.11.2011 р. та визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання правочинів укладених ТОВ «Глобус» з контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями у січні, лютому, березні, квітні 2011 р. такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, які не створюють юридичних наслідків, порушують публічний порядок, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Тобто позовні вимоги у вказаній вище частині судами попередніх інстанцій по суті розглянуті не були.

Щодо позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, то предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

В даному випадку висновок про нереальність проведених позивачем зі своїм контрагентом спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було зроблено здебільшого на підставі обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача та з посиланням на матеріали податкових перевірок його контрагента-постачальника.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. у справі № 2а-4576/12/1070 - скасувати.

Справу № 2а-4576/12/1070 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко