Ухвала суду № 46047222, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/24716/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Демидас Д.А.

від відповідача - Павліченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р.

у справі № 2а-4875/10/1770 (№ 17780/11/9104)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - позивач, ВАТ «Рівнеазот») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2010 р. № 000222344/0/23-318, від 18.05.2010 р. № 000222344/1/23-318, від 22.07.2010 р. № 000222344/2/23-318, від 08.10.2010 р. № 000222344/3/23-318.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 20.04.2010 р. № 000222344/0/23-318, від 18.05.2010 р. № 000222344/1/23-318, від 22.07.2010 р. № 000222344/2/23-318, від 08.10.2010 р. № 000222344/3/23-318; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Також, позивач, у зв'язку із перейменуванням підприємства позивача, заявив клопотання про заміну відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» на його правонаступника, - публічне акціонерне товариство «Рівнеазот».

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.03.2010 р. по 14.04.2010 р. посадовими особами ДПІ у м. Рівне на підставі направлення від 30.03.2010 р. № 41/758/23-300 згідно статті 111, частини першої статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу від 30.03.2010 р. № 179, була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Рівнеазот» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 12 590 000 грн. за лютий 2010 року, на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р., за результатами якої складено акт від 14.04.2010 р. № 475/383/23-300/05607824 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2010 року на 5 776 838 грн. Крім того, за результатами перевірки, на думку податкового органу, неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 7 173 162 грн. у зв'язку з відсутністю відповіді на направлені запити до інших ДПІ про проведення зустрічної перевірки основних постачальників.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.04.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 000222344/0/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5 776 838 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішеннями податкових органів скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 р. № 000222344/0/23-318 - без змін, та відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 р. № 000222344/1/23-318, від 22.07.2010 р. № 000222344/2/23-318, від 08.10.2010 р. № 000222344/3/23-318 на ту ж суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого регулювались спірні правовідносини, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, з урахуванням визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку розрахунків, до декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року внесено суму 16 352 105 грн. При цьому, як вбачається з акту перевірки та додатка 4 до акта, порушень при перевірці правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у січні 2010 року не виявлено.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 12 950 000 грн. ( ряд.25, 25.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року). Згідно списку платіжних доручень за січень 2010 року, журналу проводок за січень 2010 року та копій банківських виписок за січень 2010 року вбачається, що в січні 2010 року позивачем здійснено постачальникам оплату товарів (робіт, послуг) на суму податку на додану вартість понад 12 950 000 грн. Вказана сума більша, ніж сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної та належним чином оформленої оподаткованої операції має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за періоди, що перевірялись, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» на його правонаступника, - публічне акціонерне товариство «Рівнеазот».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р. у справі № 2а-4875/10/1770 (№ 17780/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко