Ухвала суду № 46047202, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/12499/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-продукт»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року

по справі № 822/4897/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-продукт»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-продукт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018331501 від 06.11.2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Полімер-Продукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме - ТОВ «Полімер-Продукт» завищено бюджетне відшкодування за серпень 2014 року на 134508,00 грн.; абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - ТОВ «Полімер-Продукт» занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації за серпень 2014 року) на 134394,00 грн.

На підставі висновків перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0018331501 від 06.11.2014 року на суму 168135,00 грн. (завищено сума бюджетного відшкодування - 134508,00 грн., штрафна санкція - 33627,00 грн.).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд погодився із висновками податкового органу стосовно того, що ТОВ «Полімер-Продукт» занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, коригування позивачем здійснено у зв'язку з поверненням авансу на адресу ТОВ «Сіріус Екстружен» на суму ПДВ 150000,00 грн. (рядок 8 декларації з ПДВ за липень 2014 року).

При цьому, податковим органом не заперечується правомірність проведення коригування податкових зобов'язань в сторону їх зменшення за липень 2013 року на вищевказану суму.

Враховуючи встановлені обставини, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно помилковості твердження податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства України в цій частині є необґрунтованими.

При цьому, вбачається, що відповідач із суми 150000,00 грн. виокремлює суму 19906,00 грн. як таку, яка самостійно не врахована позивачем у складі бюджетного відшкодування. Однак, підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.

Щодо суми ПДВ в розмірі 4300,00 грн. - податкового кредиту, яка не була фактично оплачена у липні-серпні 2014 року, то дана сума складається з 2740,60 грн. фактично несплаченого ПДВ та з 1559,17 грн. ПДВ, по яким було проведено взаємозалік.

Стосовно 1559,17 грн. ПДВ, яка є сумою взаємозаліку зустрічних грошових зобов'язань з ТОВ «КТК Транс», колегія суддів погоджується з тим, що проведення розрахунків шляхом взаємозаліку зустрічних вимог здійснені з урахуванням ПДВ. Це свідчить про фактичну сплату позивачем ПДВ постачальнику товарів (послуг). Крім того, ПК України не містить вимог щодо фактичної сплати отримувачем товарів/послуг виключно в грошовій формі. Таким чином, в даній частині висновки податкового органу також є безпідставними.

Що стосується зменшення суми бюджетного відшкодування на 2740,60 грн., яка не була фактично оплачена у липні-серпні 2014 року, колегія суддів погоджується із наступними висновками суду першої інстанції.

Оскільки відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, тому доводи податкового органу про те, що така сума не підлягає бюджетному відшкодуванню, є вірними.

Стосовно суми ПДВ в розмірі 114,00 грн., віднесеної до податкового кредиту липня 2014 року, не підтвердженої податковою накладною, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Отже, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує щодо даного порушення, однак вказує на те, що воно не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки заявлена до бюджетного відшкодування сума в розмірі 861000,00 грн. знаходиться в межах залишку від'ємного значення в розмірі 880906,00 грн. (за даними позивача) та 880822,00 грн. (за даними перевірки податкового органу).

Так, у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року позивачем задекларовано у рядку 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 880906,00 грн., у рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 861000,00 грн., у рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» - 19906,00 грн.

Отже, залишок від'ємного значення позивачем було використано наступним чином: 861000,00 грн. заявлено до бюджетного відшкодування, 19906,00 - включено до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також встановлено, що позивачем не було відокремлено підстав розмежування зазначених сум, при цьому, позивачем зазначено, що до бюджетного відшкодування ним могло бути заявлено суму в розмірі 880792,00 грн. (880906,00 грн. - 114,00 грн. - з врахуванням результату перевірки, стосовно відсутності податкової накладної), однак, така сума не була заявлена в зв'язку з помилкою бухгалтера.

Колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, в тому числі і тому, що передує звітному, а підставою для такого є дані податкової декларації за звітний податковий період.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, позивачем було правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 861000,00 грн. (при можливості заявлення такого в розмірі 878051,00 грн.

Стосовно іншої суми - 2740,60 грн., яка не була фактично оплачена у липні-серпні 2014 року, судом першої інстанції вірно зазначено, що така сума не може входити до суми бюджетного відшкодування, однак, враховуючи заявлення позивачем в рядку 24 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» 19906,00 грн., дана сума цілком правомірно може входити до такого залишку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-продукт» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі № 822/4897/14.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. дписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 26.06.2015 р.