Ухвала суду № 46047142, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/10299/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року

по справі № 2а/0470/9261/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про встановлення відсутності повноважень, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про встановлення відсутності повноважень СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську по зобов'язанню ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» на списання кредиторської заборгованості по підприємствах, які не ліквідовані; зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську утриматись від вчинення певних дій, а саме - щодо збільшення валового доходу ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» в розмірі 605075,25 грн.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську № 0000208813 від 15.07.2011 року по зменшенню суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 919764,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000208813 від 15.07.2011 року. В задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2011 року за наслідком перевірки позивача фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську складено акт №1172/08-02/3-05393056 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансових операцій з ТОВ «Міларіс» за договором доручення від 31.03.2008 року», в якому встановлено порушення вимог:

- п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, та пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на загальну суму 257682,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення позивачем значення рядку 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ за квітень 2008 року на загальну суму 20000,00 грн.

15.07.2011 року на підставі зазначеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000208813, яким зменшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 919764,00 грн.

Листом СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську №29806/10/08-02/3-12 від 28.07.2011 року «Про надання інформації щодо внесення доповнень до податкового повідомлення-рішення» повідомлено позивача, що у зв'язку з помилкою програмного забезпечення у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні замість слів «… зменшено суму грошового зобов'язання …. на суму 919764,00 грн.» слід читати « … зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 919764,00 грн.».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст податкового повідомлення-рішення не відповідає змісту акту перевірки, а дії відповідача по зміні тексту названого податкового повідомлення-рішення не передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи та при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Мотиви оскаржуваних судових рішень, за яких суди дійшли висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог обмежуються посиланням виключно на порушення відповідачем порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, судами не були досліджені відповідні норми матеріального права, а надано оцінку лише нормам Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків №985 в частині прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення з порушенням ст. 138 КАС України, яка визначає, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У той же час, надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі.

Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують достовірність та повноту даних, викладених безпосередньо в акті перевірки, на підставі висновків якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Отже, враховуючи норми процесуального законодавства України, суди при прийнятті законного то обґрунтованого рішення повинні були всебічно і повно дослідити норми матеріального та процесуального права, на які посилають позивач та відповідач, дослідити та надати оцінку наявним у справі доказам, встановити межі повноважень податкового органу при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення та визначити правові норми, які належить застосовувати.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року по справі № 2а/0470/9261/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Сірош М.В. (підпис)Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 26.06.2015р.