Ухвала суду № 46047128, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/4569/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-3358/10/1970

за позовом Комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції,

треті особи: 1.Державна екологічна інспекція в Тернопільській області;

2. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області;

3. Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області;

4. Тернопільська міська рада

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне автотранспортне підприємство Тернопільської міської ради звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2010 № 0000422309/0 та від 14.07.2010 № 0000422309/1.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Комунальне автотранспортне підприємство Тернопільської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі 10765636,55 грн., в т.ч. 5699756,16 грн. основного платежу та 5065880,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2005 по 31.12.2009, викладені в акті від 27.04.2010 № 3844/23-420/32736580, про порушення вимог п.п. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.08.1999 за N 544/3837.

Вчинення вказаних порушень податковий орган пов'язує з такими обставинами.

На виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.09.2005 № 1105 та з метою забезпечення належного утримання місць видалення відходів, дотримання санітарних правил влаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів наказом Департаменту житлово-комунального господарства, екології і транспорту від 14.11.2005 № 205 затверджено протокол комісії про визнання Комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради переможцем конкурсу на надання послуг на захоронення твердих побутових відходів.

Між Департаментом житлово-комунального господарства, екології і транспорту (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір від 15.11.2005 № 386а, згідно з яким замовник передав виконавцю функції щодо захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі в с. Малашівці Зборівського району Тернопільської області, утримання сміттєзвалища в належному стані, а також проведення розрахунків з підприємствами, які здійснюють вивіз твердих побутових відходів з території міста.

Податковий орган вважає, що позивач повинен сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів на сміттєзвалищі в с. Малашівці на підставі вищезазначеного договору.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом з метою доведення до платника податку нових строків погашення податкових зобов'язань складено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 № 0000422309/1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з позицією позивача, посилаючись на те, що безумовною ознакою поняття «розміщення відходів» в розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР є наявність спеціально відведеного для такого розміщення місця чи об'єкту, а зі змісту п. 12 Порядку розрахунку, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, вбачається, що заяви на одержання дозволу розміщення відходів у наступному році до органів Мінекоресурсів на місцях повинні подавати територіальні громади, оскільки останні є власниками таких відходів (ст. 9 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР). Позивач не є власником відходів, а тому позбавлений права на отримання дозволу на розміщення відходів, відповідно - не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту розміщення позивачем відходів, що є підставою для сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII встановлений збір за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (чинного на час виникнення спірних відносин), визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837 (зі змінами та доповненнями), затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (чинну на час виникнення спірних відносин) (далі - Інструкція № 162/379).

Відповідно до п. 2.1. Інструкції № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 187/98-ВР) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 187/98-ВР розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Під спеціально відведеними місцями чи об'єктами згідно з нормами цього Закону розуміються місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Враховуючи викладене, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розміщення позивачем відходів на сміттєзвалищі в с. Малашівці Зборівського району Тернопільської області, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач зобов'язаний нарахувати та сплатити збір за фактично здійснені обсяги розміщених відходів.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун