Ухвала суду № 46046981, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/14232/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря Бруя О.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року

у справі № 2а-12627/08/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

треті особи: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, треті особи: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2004 року № 00000720814/0/19231.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2004 року № 00000720814/0/19231 в частині нарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 6035,70 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 175914,35 грн. При цьому суд зазначив про неправомірне нарахування штрафних санкцій відповідачем в розмірі 100% замість 50% від податкового зобов'язання.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 05 липня 2004 року №186-02/3-39-05393116, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2004 року № 0000720814/0/19231, яким за порушення ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про плату за землю» збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку у розмірі 345793,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 345793,00 грн.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська у фактичному користуванні ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» знаходились ділянки за наступними адресами:

- до 01 січня 2004 року: вул. Косіора, 34; вул. Людмили Мокієвської, 16; вул. Полтавська, 3; вул. Радищева, 68; вул. Щербини, 27; вул. Янтарна, 77-6; вул. Столєтова, 17;

- до травня 2004 року - вул. Решетилівська, 8-а;

- земельна ділянка на якій розташована водна станція за адресою: пров. Озерний, 30 (надана в оренду строком до 06 листопада 2007 року);

- земельні ділянки за адресами: вул. Калинова, 82-а; пров. Озерний, 30; вул. Столєтова, 11; вул. Столєтова, 19 (до цього часу зареєстровані в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська).

У відповідності до статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно статті 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати на землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. Об'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що юридичні особи-власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Поняття «закладу охорони здоров'я» визначено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року, а саме - це підприємства, установи і організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних та лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на підставі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

До установ охорони здоров'я, згідно розділу 1 Переліку установ охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 червня 1995 року № 114, зокрема належать поліклініки.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що станом на час проведення перевірки, позивач здійснював господарську діяльність по коду 85.12.0 - медична практика, яка є підкласом класу 85.11 - діяльність лікувальних закладів, групи 85.1 - діяльність по охороні здоров'я людей, розділу 85 охорона здоров'я і соціальна допомога, секції - охорона здоров'я і соціальна допомога Державного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 року № 441.

Наведене також підтверджується довідками № 5274 від 04 липня 2002 року та № 14414 від 06 травня 2003 року про включення позивача в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

Крім того, позивачу були видані акредитаційні сертифікати Міністерства охорони здоров'я України від 21 грудня 1999 року №001252, від 07 червня 2002 року № 004928, а також ліцензія № 625394 на право здійснення медичної практики.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що від земельного податку звільняються вітчизняні заклади охорони здоров'я різних форм власності та організаційно-правових форм, і відповідно, донарахування податку на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки, з огляду на приписи положень Основ законодавства України про охорону здоров'я, є неправомірним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев