Ухвала суду № 46046897, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/155/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Удовенка К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року

у справі № 802/3341/14-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» (далі - позивач, ТОВ «ТЕРРА ФУД»)

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач, Немирівська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТЕРРА ФУД» звернулось у вересні 2014 року до суду з адміністративним позовом до Немирівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0001412200.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 12.08.2014 року № 0001412200. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності формування валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року при здійсненні господарських операцій з ФО-П ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 23.05.2014 року № 558/10/22-35438742, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162 500,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року № 0001042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на у розмірі 162 500,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 гривня.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення скасовано та зобов'язано відповідача сформувати нове податкове повідомлення-рішення, оформлене згідно вимог чинного законодавства України.

На підставі викладеного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0001412200 яким за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на у розмірі 162 500,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 гривня.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (на момент укладання договору ТОВ «Інтер Фуд») (покупець) та ФО-П ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 14.02.2011 року № 101, за умовами якого позивачем придбавалось масло солодковершкове селянське 73% у кількості 20 000 кг.

На виконання умов зазначеного договору продавець виписав на адресу позивача податкову накладну, згідно якої позивач перерахував грошові кошти. Вказані господарські операції були відображені позивачем у податковому обліку з податку на прибуток на збільшення суми валових витрат на вартість отриманого товару за відповідні податкові періоди.

Вказаний товар було передано від продавця до покупця, була сплачена ціна товару та оприбутковано на підставі наявних в матеріалах справи копій податкової накладної, платіжних доручень, товарно-транспортної накладної, подорожнього листа, накладної, накладних на переміщення, якісних посвідчень, експертних висновків, витратного свідоцтва та сертифікату відповідності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати за спірний період на підставі сум, сплачених за господарськими операціями з придбання у масла ФО-П ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.02.2011 року № 101, оскільки у ході судового розгляду встановлено відсутність або втрату чинності документів, які підтверджують якість товару, а також розбіжності зазначення державних номерних знаків причепа, пунктів навантаження і розвантаження вантажу (масла), з огляду на що неможливо ідентифікувати товар, що придбавався позивачем у вказаного контрагента. Суди дійшли висновку про те, що відповідачем у повній мірі доведено безтоварність спірних господарських операцій позивача з ФО-П ОСОБА_2 та як наслідок відсутність у позивача права на віднесення спірних сум до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди стверджують, що позивач не має права враховувати понесені витрати з придбання масла у вказаного контрагента при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки з досліджених копій документів вбачається, що реалізація масла позивачу здійснена по завершенню кінцевого терміну придатності та неможливо встановити факт передачі товару від ФО-П ОСОБА_2 до позивача, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що податковим органом правомірно зроблено висновок про документування фактично не здійснених операцій, метою яких є отримання позивачем податкової вигоди.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування валових витрат, суди першої та апеляційної інстанції для встановлення питання реальності господарських операцій з вказаним контрагентом не досліджували первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві. При цьому, судами вказано про неможливість встановлення факту поставок товару від ФО-П ОСОБА_2 контрагентам-покупцям у перевіряємий період, а також невідповідність документів щодо якості реалізованого позивачу товару та транспортування останнього, що не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат на підставі реально здійснених господарських операцій.

Слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити підстави виникнення та можливості фактичного виконання спірних операцій, наявності економічних наслідків їх укладення, надати оцінку доводам сторін, дослідити докази, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі № 802/3341/14-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько