Ухвала суду № 46046702, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/60510/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання- Бруя О.Д.,

представника позивача - Хробак Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 813/6952/13-а (876/13437/13) за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року № 0000011900/5285

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим керуючим Палій Н. М. проведено опис енергетичного вугілля ГЖСШ - 013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ "Львівська вугільна компанія" протягом грудня 2012 року у кількості 32 000 тонни, загальною вартістю 24 320 000,00 грн. та складено акт опису майна від 11 грудня 2012 року № 22/19 - 00.

Тобто, предметом податкової застави було вугілля ГЖСШ - 013, якого фактично не було в наявності на час опису, і яке мало з'явитися у позивача в майбутньому, внаслідок збагачення і переробки на ПАТ "Львівська вугільна компанія" у грудні 2012 року.

12 березня 2013 року відповідачем проведено перевірка стану збереження майна платника податків ДП "Львіввугілля", яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складено Акт від 12 березня 2013 року №162/19 - 0/32323256 "Про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі" (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено, що залишок описаного в податкову заставу вугілля станом на 01 грудня 2012 року становив 23 004 тонн. У грудні 2012 року описано 32 000 тонни. Станом на 01 січня 2013 року залишок описаного в податкову заставу вугілля становив 27 355 тонн. Дозволів на самостійну реалізації вугілля податковий орган не давав. Без згоди СДПІ у грудні 2012 року відвантажено вугілля марки ГЖСШ-013 в кількості 27 649 тонн. Отримані кошти використані підприємством: на виплату заробітної плати - 62 701 000,00 грн.; на погашення податкового боргу - 1 500 000,00 грн.; на сплату єдиного соціального внеску - 26 291 000,00 грн.; на електроенергію - 11 973 000 грн., на матеріали - 3 652 000,00 грн., на обладнання - 30 164 000,00 грн.; на інше - 15 343 000,00 грн.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення статті 92 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) протягом грудня 2012 року спрямовано 13 637 000,00 грн. від реалізації описаного у податкову заставу енергетичного вугілля на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, а не в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Разом з тим, суди встановили, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача на рахунки підприємства у грудні 2012 року надійшли кошти в сумі 154 091 000,00 грн., в тому числі від ДП "Вугілля України" в сумі 30 129 000,00 грн. за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 120 527 000,00 грн. та інші надходження - 3 435 000,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №000001111900/5285, яким на позивача накладено штраф у розмірі 13 637 000,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Пунктом 92.3 статті 92 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 124.1 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

За змістом підпункту 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, залишок вугілля на складах позивача станом на 01 грудня 2012 року становив 23 004 тонни, станом на 01 січня 2013 року - 27 355 тонн, станом на 01 березня 2013 року - 39 761 тонна.

Крім того, отримані від ДП "Вугілля України" кошти використані ДП "Львіввугілля" на оплату праці - 12 177 000,00 грн., на платежі до бюджету - 1 500 000,00 грн., на сплату єдиного соціального внеску - 2 875 000,00 грн., на оплату послуг за збагачення - 8 027 000,00 грн., всього - на суму 24 519 000,00 грн., що підтверджується довідкою про поступлення та використання коштів, отриманих від ДП "Вугілля України" за грудень 2012 року.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що у спірних правовідносинах інтереси держави не порушено, оскільки, на день проведення перевірки не встановлено зменшення кількості вугілля, яке було предметом опису, а також отримані кошти від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані позивачем на цілі, визначені частиною третьою статті 92 ПК України та на оплату послуг зі збагачення вугілля, що в свою чергу узгоджено з відповідачем під час опису вугілля в податкову заставу.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 813/6952/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: