Ухвала суду № 46046668, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/61495/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі – УПФ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі – ВДВС) про скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою представника ВДВС на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив скасувати постанову головного державного виконавця від 11 серпня 2014 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання судового рішення.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця ВДВС від 11 серпня 2014 року про накладення штрафу.

Представником ВДВС на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2014 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв’язку з несплатою судових витрат в розмірах, передбачених Законом України «Про судовий збір». Запропоновано сплатити 913,50 грн. судового збору як за спір майнового характеру.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить скасувати ухвалу цього суду з направленням справи для продовження розгляду. Зазначає, що судовий збір при подачі апеляційної скарги сплачений у розмірах, передбачених чинним законодавством, оскільки спір носить немайновий характер.

З’ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Звертаючись до суду, представник позивача оскаржував постанову ВДВС про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Постановляючи ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, суддя апеляційного суду виходив з того, що спір, який виник між сторонами, носить майновий характер, а отже судові витрати повинні визначатися, виходячи з майнового характеру адміністративного позову.

З таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може, тому що він не відповідає нормам дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674-VІ, в редакції Закону від 19 березня 2013 року №590-VІІ). Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору визначається, виходячи з адміністративного позову майнового або немайнового характеру.

Вимога майнового характеру полягає в тому, що особа, яка звертається до суду, вимагає визнати за нею майнове право, присудити річ або стягнути певну грошову суму.

Оскарження постанови головного державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення та визнання дій протиправними, допущені при притягненні винної особи до відповідальності (адміністративної, кримінальної) не відноситься до спорів майнового характеру.

Обов’язковість виконання вимог державного виконавця забезпечується встановленою адміністративною і кримінальною відповідальністю зобов’язаних осіб.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях частини третій статті 5, частини першої статті 89 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», роз’ясненнях, викладених у пункті 6 постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2012 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Порушення норм матеріального та процесуального права, допущені суддею, призвели до постановлення незаконної ухвали, тому вона відповідно до частини першої статті 227 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи апеляційним судом.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити.

Скасувати ухвалу судді Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року про залишення апеляційної скарги без руху з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: