Ухвала суду № 46046468, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/62238/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Троянчука Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 817/2048/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (далі - ТОВ "Тріанекс") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 №0000201501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 272 866,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 136 433,00 грн.; №00001501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 65 714,00 грн., в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 670,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та наказу ДПІ від 23 січня 2014 року №65, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Тріанекс" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по деклараціях за листопад та грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 04 лютого 2014 року № 98/17-16-15-01/22557008 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 розділу І, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.4 статті 199, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, та наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25 листопада 2011 року за № 1492 (далі - Наказ №1492) в результаті чого ТОВ "Тріанекс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 272 866,00 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19) за грудень 2013 року на суму 44,00 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24) за листопад, грудень 2013 року на суму 65 670,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на суму 190 314,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 року: форми "В1" №0000201501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року в розмірі 272 866,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі136 433,00 грн.; форми "В4" №00001501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 65 714,00 грн.

Крім того, судами установлено, що згідно Акта розбіжність по податковому кредиту за жовтень 2013 року на суму 463 180,00 грн. виникла за рахунок того, що актом документальної позапланової перевірки від 12 грудня 2013 року №211/17-16-15-01/22557008 знято з податкового кредиту жовтня 2013 року суму податку на додану вартість 463 180,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення (рядок 24) жовтня 2013 року на суму 65 670,00 грн., в результаті чого, завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23.1) за листопад 2013 року на суму 272 866,00 грн., завищено залишку від'ємного значення (рядок 24) по деклараціях за листопад, грудень 2013 року на суму податку на додану вартість 65 670,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість до сплати в бюджет (рядок 25.1) по декларації за листопад 2013 року на 190 314,00 грн.

Зазначений акт складено за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по деклараціях за вересень та жовтень 2013 року.

Вищенаведеною перевіркою ТОВ "Тріанекс" встановлено порушення останнім пункту 44.1 статті 44 розділу І, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України та Наказу № 1492 в результаті чого: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 121 302,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 124 002,00 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19) за жовтень 2013 року на суму 272 866,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24) за жовтень 2013 року на суму 65 670,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 167 650,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог пункту 200.3 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та СФГ "Ярина", ПСП "Обрій", ІП "Агро-Вільд Україна", СФГ "Клепачі", ТОВ "Фаворит-Агро", ПАП "Богдан" укладено ряд договорів поставки, за умовами яких Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (соя), найменування та асортимент якого зазначається у рахунках-фактурах та накладних на кожну окрему партію.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеними контрагентами позивач надав копії податкових накладних, видаткових накладних та виписок банків про рух коштів на рахунку.

Транспортування придбаного товару здійснювалось власним транспортом позивача а також на підставі укладених з ФО-П ОСОБА_2 договору від 30 вересня 2013 року № 30/09/13-т та підтверджується товарно-транспортними накладними.

Придбаний у вищезазначених контрагентів товар (соя) було передано на відповідальне зберігання ФО-П ОСОБА_3, на підтвердження чого, позивачем надано копії договору про надання послуг від 01 вересня 2013 року № 013Т/13 та копії актів прийому-передачі на відповідальне зберігання.

В подальшому зазначена сільськогосподарська продукція була реалізована позивачем контрагентам - покупцям, а саме: Feldfink Agrarhandeisges.m.b.H (Австрія), Fleming + Wendein GmbH & Co. KG. (Німеччина), Zandhof Eier & Geffugel Handelsgesellschaft mbH (Німеччина), ALTIS Kolin s.r.o. (Чеська республіка), UMB AGRO Zrt (Угорщина), що підтверджується копіями відповідних контрактів та митних декларацій.

Водночас, ТОВ "Тріанекс" (Покупець) укладено договір постачання від 19 вересня 2013 року № 19/09/13 зі СТОВ "Птахівник" (Постачальник) згідно умов якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (соя), найменування та асортимент якого зазначається у рахунках-фактурах та накладних на кожну партію. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW, склад Постачальника у с. Дідовичі або Токарів, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано копії податкових та видаткових накладних.

Крім того, позивачем надано ряд первинних документів, що підтверджують факт використання у власній господарській діяльності придбаного товару, зокрема його реалізації ТОВ "ТРІАНЕКС-АГРО", а саме: копії відповідного договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, виписок банку про рух коштів на рахунку.

При цьому, зазначені господарські операції між позивачем ТОВ "ТРІАНЕКС-АГРО" були предметом дослідження в адміністративній справі №817/1266/14. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року реальність зазначених відносин підтверджена.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи по господарським операціям з СФГ "Ярина", ПСП "Обрій", ІП "Агро-Вільд Україна", СФГ "Клепачі", ТОВ "Фаворит-Агро", ПАП "Богдан", СТОВ "Птахівник" містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що спірні господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит по досліджених господарських операціях.

Також, судами встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі № 817/1721/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 12 грудня 2013 року №211/17-16-15-01/22557008 висновки якого слугували підставою для прийняття Акту за яким винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 817/2048/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: