Ухвала суду № 46040669, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1008/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату та просив визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо незарахування його на продовольче забезпечення за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 до в/ч А2622 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622; визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 щодо невиплати нарахованої йому згідно наказів ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, від 02.01.2015 № 02 за грудень 2014 року, наказів військового комісара Чернігівського ОВК від 04.02.2015 № 90 за січень 2015 року, від 04.03.2015 № 169 за лютий 2015 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 5973,18 грн.; стягнути з в/ч А2622 на його користь нараховану грошову компенсацію в сумі 5973,18 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Військова частина А2622 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким залишити позов ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А 2622 та стягнення грошової компенсації - без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, а у разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними, - залишити позов без задоволення. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період з березня по листопад 2014 року витяги з наказів військового комісару Чернігівського ОВК або будь-які інші документи про зарахування позивача до списків особового складу частини та постановку на продовольче забезпечення або про виплату йому грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 - (загальновійськова) до військової частини А2622 не надходили. Отже, вважає, що службові особи військової частини А2622 не мали можливості і не зобов'язані були вчиняти жодних дій щодо забезпечення позивача триразовим харчуванням за рахунок держави як особи, мобілізованої на особливий період, або виплати грошової компенсації замість установленої норми харчування.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказу від 18.03.2014 № 28 військового комісара Ніжинсько-Куликівського об'єднаного районного військового комісаріату ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «механік радіотелефоніст».

Згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 та від 16.04.2015 за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно в/ч А 2622 повинна виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова.

Згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 02.01.2015 № 02, наказів військового комісара Чернігівського ОВК від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169 ОСОБА_3 було встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн., 387,64 грн. та 493,36 грн. відповідно.

В 2014 та 2015 роках харчування за встановленими нормами військовослужбовців Чернігівського ОВК та військових комісаріатів області, призваних на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації Чернігівським ОВК та в/ч А 2622 забезпечено не було.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами не надано доказів, які б підтверджували виплату позивачу суми грошової компенсації замість встановлених норм харчування за спірний період, - позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема, громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N 402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави.

Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Всупереч вимог підпункту «н» до «норми №1 -загальновійськова» постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» Чернігівським ОВК позивача не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого позивач не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з МО України.

Вказана обставина відображена і в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/1/31/82). В ньому, зокрема, зазначено, що втрата доходів на загальну суму 2446343,18 грн. (бюджетом 366951,48 грн. та фізичними особами на суму 2079391,70 грн.) була допущена внаслідок ненарахування та невиплати грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям Чернігівського обласного військового комісаріату, які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 та зобов'язано військову частину в термін до 26 січня 2015 року організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації, на загальну суму 2446343,18 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з Військової частини А2622 на користь ОСОБА_3 нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації підлягають задоволенню.

Стосовно посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів зазначає, що вказане питання вже було досліджено судом першої інстанції в ухвалі від 28.04.2015. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково звернути увагу на те, що з березня 2014 року по березень 2015 року позивач був мобілізований та проходив службу у Збройних силах України, що суттєво ускладнювало своєчасне звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом та, на переконання колегії суддів, є поважною причиною пропуску такого строку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С