Ухвала суду № 46040139, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3539/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авантис» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Авантис» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, треті особи: Приватне підприємство «ТК Асторія» та Приватне підприємство «Сіті-М Торг», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Авантис» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, де треті особи: Приватне підприємство «ТК Асторія» та Приватне підприємство «Сіті-М Торг», та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.02.2015 №17926552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг», які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Авантис» щодо підтвердження відомостей за взаємовідносинами з платниками податків ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено Акт від 09.02.2015 №116/26-55-22-09/4/32308954.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у розмірі 383 333грн., в тому числі за вересень 2014 року на 142 163грн. та за жовтень 2014 року на 241170 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 №17926552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 479 166,00грн., в тому числі за основним платежем на 383 333грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 95 833грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг».

Так, між позивачем (Замовник) та ПП «Сіті-М Торг» (Виконавець) укладено Договір від 31.03.2014 №310314/2-ПУ про надання посередницьких послуг, відповідно до якого Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується надавати Замовникові такі посередницькі послуги: розширення ринку збуту нафтопродуктів Замовника шляхом пошуку та залучення покупців нафтопродуктів. За цим Договором Виконавець діє в межах території м. Києва, Київської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Черкаської, Вінницької, Чернігівської, Хмельницької, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей. Підтвердженням надання послуг за цим Договором є Акт здачі-приймання наданих послуг, які підписуються обома сторонами.

Також, між позивачем та ПП «ТК Асторія» було укладено низку договорів, а саме: №080114/1-ЮП від 08.01.2014 про надання юридичних послуг, №0408/М-14 від 04.08.2014 про надання маркетингових послуг, №140303-ЕП від 03.03.2014 про надання послуг експедирування вантажу, №30-05/14 від 30.05.2014 про надання консультативних послуг та послуг з налаштування комп'ютерної техніки, та №15/05/14 від 15.05.2014 про надання бухгалтерських послуг.

На підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем було надано суду акти здачі-приймання наданих послуг та податкові накладні.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг» не здійснювало та/або не могло здійснювати господарської діяльності в зв'язку з відсутністю та незначною кількістю працівників (кількість працівників контрагентів позивача однакова та становить 3 чоловіки), та відсутності будь-яких активів, в тому числі орендованих.

Крім того, за результатами проведеного аналізу системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів та бази даних ЄРПН податковим органом було встановлено, що ПП «Сіті-М Торг» формує кредит за рахунок придбання свинини, риби свіжомороженої, курячої продукції, а реалізує електротехнічну продукцією, папір, тканини, паливо та запчастини.

Аналогічна ситуація спостерігається і в ПП «ТК Асторія». Так, підприємство формує податковий кредит за рахунок придбання курячої продукції, цукру, фруктів та тканини, а реалізує електротехнічну продукцією, паливо та запчастини. Даний факт унеможливлює дослідження походження реалізованого товару.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно актів про надані послуги, ПП «Сіті-М Торг» та ПП «ТК Асторія» надавали наступні послуги: юридичні, маркетингові, послуги з експедирування вантажу, консультативні послуги, послуг з налаштування комп'ютерної техніки, бухгалтерські послуги та посередницькі послуги.Наведене дає підстави до обґрунтованого висновку про «фіктивний» характер спірних операцій.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановити, які саме послуги замовляли та були фактично отримані позивачем, неможливо.

В свою чергу, позивачем не надано будь-яких відомостей про форму та зміст послуг, які було ним придбано у ПП «Сіті-М Торг» та ПП «ТК Асторія», так само як і не надано відомостей, яким чином дані послуги використовувались ним у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг та не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм, такі документи не є належно оформленими первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені у сукупності обставини та наявні в матеріалах справи документальні докази свідчать про те, що спірні господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

В ході судового розгляду справи наведені вище обставини позивачем спростовані не були, що, на переконання колегії судів, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо «фіктивного» характеру спірних господарських відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично послуги ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг» позивачу не надавались, з огляду на що позивач був позбавлений права на формування податкових вигод за такими операціями, а тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно посилань апелянта на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган вийшов за межі повноважень та, окрім визначеної в Наказі №118 від 20.01.2015 перевірки взаємовідносин позивача з ПП «ТК Асторія» та ПП «Сіті-М Торг» за вересень 2014 року, провів також перевірку взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами за жовтень 2014 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовних вимог ПП «Авантис», вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем не заявлялись, а тому вказані обставини не стосуються предмету розгляду даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авантис» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.