Ухвала суду № 46039931, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1450/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0002882302 та рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2014 №0002892302.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в липні 2014 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами магазину за адресою: м. Київ, вулиця Булгакова, 11-А, який належить ТОВ "Фоззі-Фуд", за результатами якої складено Акт від 23.07.2014 №26/104/21/32294926 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення, а саме:

- зберігання з метою реалізації алкогольного напою без наявності марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів";

- в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації, а саме: в магазині відсутні первинні облікові документи на товар на загальну суму 416,00 грн., чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0002882302, згідно з яким до позивача за не ведення обліку товарів за місцем реалізації застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 832,00 грн., та рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2014 №0002892302, згідно з яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8500,00 грн. - за факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вимог ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

В той же час, як встановлено судом, ТОВ "Фоззі-Фуд" для здійснення облікової політики було видано наказ від 01.01.2008 № 1 "Про облікову політику підприємства".

Так, відповідно до п. 8.6 даного Наказу, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів.

Згідно з наказом від 02.04.2008 № 683/1 "Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку" підприємство встановило місце зберігання первинних документів у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства (архів підприємства), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 7.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік ТОВ "Фоззі-Фуд" здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку - комп'ютерної програми бухгалтерського обліку "SAP", адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до вимог Положення № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку".

Отже, з наведеного слідує, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Крім того, судом враховано, що після первинної бухгалтерської обробки в місцях реалізації товарів, товарні накладні та товарно-транспорті документи відповідно до наказ позивача від 02.04.2008 № 683/1 "Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку" зберігаються в бухгалтерії ТОВ "Фоззі-Фуд" за адресою м. Київ, вул. Філатова, 7.

Таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку, що оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та накладні (товарно-транспортні документи), безпосередньо у місцях реалізації товарів, тому твердження відповідача про те, що в магазині позивача за адресою: місто Київ, вулиця Булгакова, 11-А, встановлено факт наявності продажу необлікованих належним чином товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 416,00 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0002882302 щодо застосування до ТОВ "Фоззі-Фуд" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 832,00 грн. суд вважає таким, що не відповідає правовим нормам, а тому підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 05.09.2014 №0002892302 щодо нарахування штрафних санкцій на суму 8500,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації горілки "Столична", місткістю 0,5 л, міцністю 40% об., дата виробництва 03.04.2013, імпортер ТОВ "Вінфорт" у кількості 4 шт. на загальну суму 416,00 грн., що підтверджується Додатком до Акту №1 від 14.07.2014, з марками акцизного податку на яких зазначення суми акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинних на дату розливу ставок акцизного податку, міцності та місткості тари, чим порушено п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Згідно ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до вимог п. 226.1, п. 226.3 та п. 226.7 ст. 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно положень абзацу четвертого п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п. 19 та 20 Постанови КМУ від 27.12.2010 №1251 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням стати акцизного податку (марка повинна мати позначення про суму акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції) та легальності ввезення товарів.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Щодо тлумачення вимог ст. 226 Податкового кодексу України в частині правильності маркування імпортних алкогольних напоїв, у тому числі, що стосується співпадання дати розливу продукції з датою випуску акцизної марки, ні Податковим кодексом, ні жодним з діючих нормативних документів таке співпадання не передбачено.

У свою чергу, п. 222.2 ст. 222 Податкового кодексу України містить спеціальні норми щодо сплати податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України. Зокрема, у даному розділі зазначено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Отже, дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.

Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у п. 216.4 ст. 216 Податкового кодексу України, і яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Натомість, положення п.п. 222.1.2-222.1.3 ст. 222 Податкового кодексу України передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку. Тобто встановлено єдиний строк сплати акцизного податку для алкогольної продукції, виробленої на митній території України, та не передбачено його коригування (доплати) у майбутньому, а тому і ставка податку застосовується на дату розливу такої продукції.

За таких обставин, суд вважає, що алкогольна продукція позивача є маркованою, оскільки норми абзацу четвертого пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, тому, що для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, твердження перевіряючих щодо неналежного маркування горілки "Столична", місткістю 0,5 л, міцністю 40% об., дата виробництва 03.04.2013, імпортер ТОВ "Вінфорт" у кількості 4 шт. на загальну суму 416,00 грн. є безпідставними, а тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.