Ухвала суду № 46039723, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № П/811/3190/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Санг»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Компанія Санг» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Компанія Санг» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 року №0000252205 та №0000262205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки про відсутність реального характеру господарських операцій по поставці нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «ТД ОСОБА_1» та відсутність факту придбання товару у останнього, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають фактичним обставинам здійснених господарських операцій щодо придбання нафтопродуктів відповідно до укладеного договору № 49 від 01.03.2013 при тому що господарські операції були належним чином оформленні та підтверджуються первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ПП «Компанія Санг» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ПП «Компанія Санг» підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу не зявився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Компанія Санг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД ОСОБА_1» за березень 2013 року.

За результатами перевірки прийнято акт від 01.04.2014 року №23/11-23-22-05/37918439, яким встановлено порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товару, чим завищено суму податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 18356 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ТД ОСОБА_1»; п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого, підприємством завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за березень 2013 року в сумі 91780 грн.

На підставі акту перевірки 14 квітня 2014 року податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0000262205 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21798 грн. з яких за основним платежем 17438 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4360 грн. та №0000252205 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22945 грн. з яких за основним платежем 18356 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4589 грн.

Висновків про допущені порушення норм податкового законодавства зроблено з врахуванням акту перевірки ТОВ «ТД ОСОБА_1» згідно яких встановлено, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які надавали вигоду в проведенні безтоварних операцій.

У перевіряємий період, а саме, 01 березня 2013 року між ТОВ «ТД ОСОБА_1» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки №49 за яким продавець постачає партію товару (дизельне паливо) у кількості 9,500 тонн на загальну суму 110136 грн., включаючи ПДВ та екологічний збір.

На підтвердження реальності господарської операції за зазначеним договором позивачем надано податкову та видаткову накладну, копію договору оренди №04/01 від 04 січня 2013 року, копію акту-приймання-передачі та копію паспорта якості.

Відмовляючи у задоволенні позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій через недостатність первинних документів, крім того невідповідність складених первинних документів та їх формальність не дає підстав відображення в податковому обліку ПП «Компанія Санг» наслідків таких операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу.

Зазначені приписи, щодо обовязкового використання товарно-транспортної накладної та зберігання одного з її примірників у вантажоодержувача, встановлені п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міненергетики України, Мінекономіки України, Мінтрансу України, Держкомспоживполітики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

Зазначеним пунктом встановлено, що бланки товарно-транспортних накладних на підприємстві є документами суворої звітності.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон повязує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність документів на підтвердження транспортування паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «ТД ОСОБА_1» до позивача, актів приймання-передачі товарів, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару спростовують факт передачі товару від «ТД ОСОБА_1» до ПП «Компанія Санг».

Крім того в порушення п. 6.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року позивачем не надано доказів обліку нафти та нафтопродуктів придбаних у ТОВ «ТД ОСОБА_1». Крім того не доведено факту використання придбаного дизельного палива у власній господарській діяльності.

Наявність лише належним чином оформлених податкових накладних за відсутності доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Позивачем не доведено реальність операцій щодо придбання нафтопродуктів, документи, які підтверджують їх транспортування, оприбуткування та облік, у позивача відсутні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Санг» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 03 липня 2015 року.

Головуючий:Д.В. Чепурнов

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:С.В. Сафронова