Ухвала суду № 46039618, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/3026/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року задоволено клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі - задоволено, провадження у адміністративній справі № 804/3026/15 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (код 08004581) про визнання протиправним та скасування рішення № 354 від 22.01.2015 р., відшкодування морального ущербу в сумі 3000,00 грн., та зобовязання вчинити певні дії - закрито.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу окружного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати рішення № 354 від 22.01.2015 року протиправним;скасувати рішення № 354 від 22.01.2015 року; відшкодувати ОСОБА_1 витрати на суди та моральний збиток в сумі 3000 грн.; зобовязати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення щодо приватизації квартири ОСОБА_1 згідно Закону України Про приватизацію державного житлового фонду.

26.03.2015 року в судовому засіданні суду першої інстанції представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська було заявлено клопотання про закриття провадження у адміністративній справі.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції посилався на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору необхідно враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також слід звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Згідно інформаційного листа Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005 Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться при здійсненні управлінських функцій, та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів вказано, що справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. З огляду на положення частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків) тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи положення статті 1 Цивільного процесуального Кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 1, 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду", метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, яка включає в себе ряд заходів, в тому числі і розгляд відповідних заяв та прийняття відповідних рішень.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що з огляду на позовні вимоги ОСОБА_1, останній фактично оскаржує рішення № 354 від 22.01.2015 року прийняте Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, як органу приватизації, яким відмовлено у приватизації житла державного житлового фонду, у якому проживає позивач.

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих актів та матеріалів справи, вбачається, що в даному випадку між позивачем та відповідачем виник спір про захист права конкретної фізичної особи на одержання житла в приватну власність, шляхом приватизації який є не публічним, а приватноправовим.

До того ж, у відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

Відповідно до статті 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства, суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно зазначає, що дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), визначеної пунктом частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів, встановлена в статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача, а в даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа підсудна місцевому загальному суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України, а клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч.3 ст.157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Отже, провадження у справі закрито правомірно.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.В. Дурасова