Постанова № 46039379, 02.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р.Справа № 916/2523/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Шевченко В.В.

судді: Головей В.М., Діброва Г.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Негруца Ю.В. - за дорученням, Веретеннік О.М. - директор

від відповідача: Хлопко В.Ф. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 27 травня 2015 року

у справі № 916/2523/14

за позовом Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"

про стягнення 801.878 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2015 р. (суддя Літвінов С.В.) провадження у справі за позовом Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі позивач, Фірма) до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення 801.878 грн. 69 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України - припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач звертався до господарського суду Одеської області з вимогами до Підприємства в рамках справи № 21-2/6-08-285 про банкрутство останнього та вищевказані позовні вимоги є аналогічними вимогам заявленим в позовному провадженні у справі № 916/2523/14. Приймаючи до уваги наявність ухвали господарського суду від 14.09.2011 р., якою окрім іншого відмовлено Фірмі у визнані конкурсним кредитором до Підприємства на суму 801.878 грн. 69 коп., оскільки вказані вимоги заявлено після строку встановленого для подання заяви про визнання конкурсним кредитором, а тому судом в межах своєї компетенції вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, внаслідок чого провадження у справі № 916/2523/14 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно припинив провадження по даній справі, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р., яка набрала законної сили та залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р. провадження по справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено, у зв'язку з непідсудністю даної справи господарському суду Одеської області, а тому всі кредиторські вимоги до боржника залишаються неврегульованими, внаслідок чого вважати ухвалу господарського суду Одеської області від 14.09.2011 р. „рішенням господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими же сторонами, про той же предмет і з тих же підстав" неможливо, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати загальні норми цивільного законодавства, а відтак місцевий суд неправомірно припинив провадження у справі, а тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача просив оскаржену ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До апеляційної скарги скаржником надані додаткові докази, а саме: копії ухвал місцевого суду від 30.05.2014 р. та від 18.11.2014 р., копія постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. та копія постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р.

Вищезазначені додаткові докази подані скаржником у фотокопіях, які ніким не засвідчені, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України якою передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи новий розгляд справи відбувався судом першої інстанції з 31.03.2015 р. по 27.05.2015 р., тобто на протязі 1 місяця та 26 днів.

При цьому, скаржник вдвічі був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом, а саме: 13.08.2015 р. та 27.05.2015 р. Але, його представник жодного разу в судове засідання не з'явився та необхідні, на його думку, додаткові докази суду не надав, внаслідок чого колегія суддів строк у 1 місяць та 26 днів визнає цілком розумним та достатнім для можливості надання суду першої інстанції всіх необхідних додаткових доказів, за умови існування такого бажання та вважає, що підстави для залучення до матеріалів справи наданих скаржником до апеляційної скарги вищезазначених додаткових доказів - відсутні відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 та ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р. по справі № 916/2523/14 частково задоволений позов Фірми та на її користь з відповідача стягнуто: 491607 грн. 98 коп. - боргу, 101.944 грн. 06 коп. - 3% річних, 460.142 грн. 26 коп. - інфляційних витрат та 21073 грн. 83 коп. - понесених витрат по сплаті судового збору, а в решті частині позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р., вищезазначене судове рішення місцевого суду частково скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги Фірми залишені без задоволення у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 р. вищевказані судові рішення скасовані, а справа передана до місцевого суду на новий розгляд з посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили факт наявності справи про банкрутство відповідача у справі, стадію банкрутства, чи є позивач кредитором у справі та чи заявлялися ним спірні вимоги у справі про банкрутство. Крім того, під час апеляційного провадження не було витребувано, досліджено жодного документу зі справи про банкрутство відповідача у підтвердження заявлених сторонами обставин та їм не була надана належна правова оцінка.

При цьому, у постанові Вищий господарський суд України вказав, що під час нового розгляду справи суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи при новому розгляді справи 27.05.2015 р. місцевий суд обмежився лише залученням до матеріалів справи ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2011 р. у справі про банкрутство № 21-2/6-08-285, яка була прийнята за 3 роки 8 місяців та 13 днів до розгляду справи та підставі цієї ухвали припинив провадження у справи вважаючи, що ця ухвала і є рішенням господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими же сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

Такі висновки місцевого суду колегія суддів вважає передчасними, оскільки відповідно до вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2015 р. при новому розгляді справи суд першої інстанції в обов'язковому порядку, поряд з іншим, повинний був з'ясувати стадію банкрутства відповідача, тим самим вирішити питання чи не припинено провадження по справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство останнього, а в разі припинення - з яких правових підстав та в залежності від встановлено вирішити спір між сторонами у справі.

Оскільки, з'ясування вищевказаних обставин має першочергове значення для правильного вирішення спору, то вважати оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою - неможливо, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу виробничої Фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 27.05.2015 року у справі № 916/2523/14 - скасувати, а справу передати на розгляд названого місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Діброва Г.І.