Постанова № 46039354, 22.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 914/209/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Торгівельно-логістичний центр» від 17.04.2015 р. Вих. № 18/04/15 (вх. № 01-05/1792/15 від 21.04.2015 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 року

у справі № 914/209/15 (суддя Шпакович О.Ф.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Г.С. - Україна», м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства «Торгівельно-логістичний центр», м. Львів,

Третя особня без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», м. Львів,

Про: визнання недійсним Договору «Про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача» № 26/09/01 від 26.09.2012 р.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Майстришин С.Р. - п/к за довіреністю від 01.10.2014 р.;

від позивача: Худзій Д.М. - приватний підприємець, адвокат (Свідоцтвj про право зайняття адвокатською діяльністю № 1583), представляє інтереси позивача на підставі Договору про надання юридичних послуг від 02 лютого 2015 р.;

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням приватного підприємця, адвоката Гудзія Д.М., який діє на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1583, представляє інтереси позивача на підставі Договору про надання юридичних послуг від 02 лютого 2015 р. здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 21 квітня 2015 року, справу № 914/209/15 Господарського суду Львівської області розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В. (том ІІ, а.с. 113).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу ПП «Торгівельно-логістичний центр» від 17.04.2015 р. Вих. № 18/04/15 (вх. № 01-05/1792/15 від 21.04.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29 квітня 2015 року (том ІІ, а.с. 114), про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені: ПП «Торгівельно-логістичний центр» - 27.04.2015 р. рекомендованою поштою №79010 0773802 4 (том ІІ, а.с. 137), ТзОВ «П.Г.С.-Україна» - 25.04.2015 р. рекомендованою поштою №79010 0773803 2 (том ІІ, а.с. 138), ПАТ «Львівобленерго» - 27.04.2015 р. та за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 3, рекомендованою поштою № 79010 0773805 9 (том ІІ, а.с. 115) /за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10/ - № 79010 0773806 7 (том ІІ, а.с. 116)(докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 115, 116, 137, 138).

У судове засідання, яке відбулося 29.04.2015 р., представник Апелянта/відповідача прибув, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для подання додаткових пояснень до апеляційної скарги та виправлення описок в тексті апеляційної скарги.

Від позивача представник прибув, проти відкладення розгляду справи заперечив, оскільки вважає, що третю особу було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника у судове засідання не направила, через канцелярію суду 28.04.2015 р. за вх. № 01-04/2678/15 подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника ПАТ «Львівобленерго», покликаючись на наявність в матеріалах справи пояснення ПАТ «Львівобленерго» у даній справі (том ІІ, а.с. 127).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. у справі № 914/209/15 (том ІІ, а.с. 134-135) розгляд справи відкладено на 20.05.2015 р., про що Апелянт/відповідач та Позивач були належним чином повідомлені, під розписку (том ІІ, а.с. 136), третя особа у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) (том ІІ, а.с. 135/зворот).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу.

12.05.2015 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду за вх. № 01-10/5/15 поступив письмовий запит Інформаційно-аналітичного Інтернет-видання ZAXID.NET (м. Львів, пл. Гадицька,15) за № 08/2015 від 07.05.2015 на отримання публічної інформації, запитувач: Слюсарчук Тетяна Юріївна, журналіст, про ознайомлення у межах компетенції з матеріалами судової справи № 914/209/15, з огляду на те, «що у цій справі, розглянутій у суді першої інстанції, вбачається корупційна схема торгівлі електроенергією в обхід ліцензованого підприємств: а саме, ПП «Торгівельно-логістичний центр» в обхід ПАТ «Львівобленерго» продавало електроенергію ТзОВ «П.Г.С.-Україна» не маючи ліцензії ЯРКЕ» та, що «ця справа має набути» «суспільного резонансу» «бо зачіпає державні інтереси України» (том ІІ, а.с. 139-140), на який, 12.05.2015 р. Львівським апеляційним господарським судом, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» 12.05.2015 р., рішення Ради суддів України від 05.06.2015 р. № 62, надано відповідь.

13.05.2015 р. на адресу суду за вх. № 01-04/2997/15 поступило клопотання ПП «Торгівельно-логістичний центр» про долучення до матеріалів справи: оригіналу квитанції поштового відділення з описом вкладення у цінний лист, що підтверджує відправлення апеляційної скарги третій особі: ПАТ «Львівобленерго» (том ІІ, а.с. 142-143).

19.05.2015 р. на адресу суду за вх. № 01-04/3138/15 ПП «Торгівельно-логістичний центр» подано Уточнення апеляційної скарги від 11.05.2015 р. Вих. № 11/05/15 - на 9-ти арк. (том ІІ, а.с. 145-153), клопотання про відкладення розгляду справи Вих. № 19/05/15 (вх. № 01-04/3139/15 (том ІІ, а.с. 154) через перебування представника на амбулаторному (стаціонарному) лікуванні, що підтверджено випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 123-1637 від 18.05.2015 р. (том ІІ, а.с. 155), клопотання (вх. № 01-04/3140/15 від 19.05.2015 р.) про долучення до матеріалів справи: оригіналу квитанції поштового відділення з описом вкладення у цінний лист про відправлення уточнення до апеляційної скарги третій особі та позивачеві (том ІІ, а.с. 156, 157, 158, 159, 160), а також 19.05.2015 р. за вх. № 01-04/3149/15 поступило клопотання ТзОВ «П.Г.С.-Україна» про ознайомлення з матеріалами справи (том ІІ, а.с. 161). Позивач з матеріалами справи ознайомлений 19.05.2015 р. (докази в матеріалах справи).

У судове засідання, яке відбулося 20.05.2015 р., представник Апелянта не прибув, попередньо, 19.05.2015 р., подав Уточнення апеляційної скарги, клопотання про відкладення розгляду справи та долучення доказів (том ІІ, а.с. 145-153, 154, 155, 156-160).

Представник позивача прибув, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, проти апеляційної скарги та уточнення до апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу з уточненнями - без задоволення. Проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, повторно, повноважного представника у судове засідання не направила, про причини неприбуття суд не повідомила. В матеріалах справи є клопотання ПАТ «Львівобленерго» від 28.04.2015 р. вх. № 01-04/2678/15 про розгляд апеляційної скарги без участі представника (том ІІ, а.с. 127).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.05.2015 р. у справі № 914/209/15 (том ІІ, а.с. 164-165) розгляд даної справи відкладено на 03.06.2015 р., про що представник Позивача ознайомлений під розписку (том ІІ, а.с. 166), Апелянт/відповідач та третя особа - у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) (том ІІ, а.с. 165/зворот).

29.05.2015 р. від третьої особи поступило клопотання (вх. № 01-04/3411/15) про розгляд справи № 914/209/15 (том ІІ, а.с. 170, 171) за наявними матеріалами та без участі представника ПАТ «Львівобленерго».

02.06.2015 р. за вх. № 01-04/3448/15 ПП «Торгівельно-логістичний центр» подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника (том ІІ, а.с. 172) та виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (том ІІ, а.с. 173).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.06.2015 р. у справі № 914/209/15 (том ІІ, а.с. 176-177) розгляд справи відкладено на 15.06.2015 р., про представники Апелянта/відповідача та Позивача ознайомлені під розписку (том ІІ, а.с. 178), третя особа - у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 176/зворот).

11.06.2015 р. за вх. № 01-04/3727/15 поступило клопотання ПП «Торгівельно-логістичний центр» про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи (том ІІ, а.с. 179). Апелянт з матеріалами справи ознайомлений 11.06.2015 р. (докази в матеріалах справи).

15.06.2015 р. за вх. № 01-04/3764/15 ПП «Торгівельно-логістичний центр» подано Додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 р. у справі № 914/209/15 - на 4-х - арк. (том ІІ, а.с. 180-183).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 15.06.2015 р. у справі № 914/209/15 (том ІІ, а.с. 189-190) розгляд справи відкладено на 22.06.2015 р., про що Апелянт та Позивач ознайомлені під розписку (том ІІ, а.с. 191), третя особа - у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 190/зворот).

19.06.2015 р. за вх. № 01-04/3907/15 ПП «Торгівельно-логістичний центр» подано клопотання про долучення додаткових доказів: копії ухвали Господарського суду Львівської області від 28.04.2015 р. у справі № 914/616/15 про залишення без розгляду позову ТзОВ «П.Г.С.-Україна» до ПП «Торгівельно-логістичний центр» про визнання недійсним договору та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. у справі № 914/616/15, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.04.2015 р. у справі № 914/616/15 про залишення без розгляду позову ПП «Н.Г.С.-Україна» до ПП «Торгівельно-логістичний центр» про визнання недійсним договору.

Представник Апелянта/відповідача в судове засідання, яке відбулося 22.06.2015 р. прибув, викладене в апеляційній скарзі, уточненні до апеляційної скарги та доповненні до апеляційної скарги підтримав повністю, надав усні пояснення по суті, просить рішення місцевого господарського суду від 03.04.2015 року у справі № 914/209/15 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТзОВ «П.Г.С.-Україна» про визнання недійсним договору 26/09/01 від 26.09.2012 року.

Представник позивача прибув, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, проти викладеного в апеляційній скарзі, уточненні до апеляційної скарги, та доповненні до апеляційної скарги заперечив, вважає їх надуманими та такими, що не заслуговують на увагу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу з уточненнями та доповненнями - без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, втретє, повноважного представника у судове засідання не направила. В матеріалах справи є клопотання ПАТ «Львівобленерго» від 28.04.2015 р. вх. № 01-04/2678/15 про розгляд апеляційної скарги без участі представника ПАТ «Львівобленерго» (том ІІ, а.с. 127). Аналогічне клопотання подано третьою особою 29.05.2015 р. (вх. № 01-04/3411/15) (том ІІ, а.с. 170, 171).

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/462/15, а подані учасниками судового процесу документи долучити до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого господарського суду від 03.04.2015 р. у справі № 914/209/15 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 р. по справі № 914/209/15 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір № 26/09/01 від 26.09.2012, укладений Приватним підприємством «Торгівельно-логістичний центр» (79040, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 38/5; юридична адреса: м. Львів, вул. В. Великого, 16; ідент. код 33981816) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П.Г.С - Україна» (79015, м. Львів, вул. Ліска, 15/2а; адреса для листування: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 58/28; ідент. код 31290323) та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1218,00 грн. ( пункти 1-3 резолютивної частини судового рішення)(том ІІ, а.с. 95-96, 97-107).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 р. у справі № 914/209/15, апелянт/відповідач (Приватне підприємство «Торгівельно-логістичний центр») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2015 р. у справі № 914/209/15 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С. - Україна" про визнання недійсним договору 26/09/01 від 26.09.2012 року (том ІІ, а.с. 117-123).

19.05.2015 р. Апелянт/відповідач подав Уточнення апеляційної скарги від 11.05.2015 р. Вих. № 11/05/15 (том ІІ, а.с. 145-153), 15.06.2015 р. Додаткові пояснення до апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 180-183), на підставі викладеного у зазначених заявах, просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2015 р. у справі № 914/209/15 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С. - Україна" про визнання недійсним договору 26/09/01 від 26.09.2012 року

Апеляційну скаргу від 17.04.2015 р., Уточнення апеляційної скарги від 11.05.2015 р. та Доповнення пояснення до апеляційної скарги від 12.06.2015 р. обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, неповно з'ясовано усі фактичні обставин справи, що мають значення для даної справи, не повністю досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не перевірено обставини справи відповідними та належними доказами, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Апелянт, в частині, що стосується порушення місцевим судом норм процесуального права, стверджує, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С. - Україна" від 22.01.2015 р. за вих. № 1, підписано особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, що «її підписано підписантом Закалюжний В.М., який діє без довіреності на підставі рішення загальних зборів», проте, як зазначає апелянт, серед документів доданих до позовної заяви відсутні докази, які б підтверджували посадове становище «підписанта Закалюжного В.М., який діє без довіреності на підставі рішення загальних зборів», як керівника позивача (наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, виписка/витяг з ЄДРЮ та ФОП), оцінивши зі своєї сторони, Статут ТзОВ "П.Г.С. - Україна", який був поданий позивачем в процесі розгляду справи судом першої інстанції, довіреність видану 20.11.2014 р. «в особі колишнього директора Кузика Романа Богдановича (термін перебування на посаді з 12.11.2014 року до 12.12.2014 року включно) на уповноважену особу Закалюжного В.М. на строк до 20.11.2017 року з перевищенням повноважень директора товариства», Скаржник прийшов до висновку (пункт 1 описової частини апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 118-119), що позовну заяву підписано особою Закалюжним В.М., посадове становище якої не вказано, яка «не відповідача відповідала вимогам розділу УІІІ ГПК України» (абзац 1-й п. 1-го та п. 2-й описової частини Уточнення до апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 146, 147 - 150), що довіреність від 20.11.2014 р. видана «директором ТзОВ "П.Г.С. - Україна" Кузиком Р.Б.», в той час, як Статутом Товариства передбачено право видавати довіреності для генерального директора чи комерційного директора, а посада директора не визначена (п. 1-й описової частини Додаткових пояснень до апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 180-182), тому відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., позовна заява ТзОВ "П.Г.С. - Україна" від 22.01.2015 р. за вих. № 1 була прийнята судом першої інстанції всупереч чинному законодавству, «внаслідок чого було порушено провадження по даній справі» (абзац 1-й п. 1 Уточнення до апеляційної скарги).

В Уточненні до апеляційної скарги (абзаци - 2-й - 8-й п. 1 описової частини Уточнення)(том ІІ, а.с. 146-147) Скаржник покликається також на те, що Апелянтом було отримано копію позовної заяви 25.02.2015 р. із додатками згідно поштового повідомлення № 7901409533666, яка надсилалася за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 16, - 20.02.2015 р., «тоді як позовну заяву Позивачем, було подано до відкриття провадження судом першої інстанції по даній справі, тобто 26.01.2015 року, що, на думку апелянта, не може свідчити про виконання обов'язку Позивачем вимог ст. 56 ГПК України, оскільки серед додатків, які були долучені до позовної заяви такого доказу, як відправлення відповідачеві копії позовної заяви за місцезнаходженням юридичної особи не було, що було підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

В апеляційній скарзі та Уточненні до апеляційної скарги (п.п. 3 описових частин апеляційної скарги та Уточнення) (том ІІ. а.с. 120, 150) Скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що докази подані позивачем не в оригіналі або ж належним чином засвідченій копії, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, вимогам Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, відтак, на думку апелянта, місцевий господарський суд мав залишити позов без розгляду на підставі п. 5 частини 1 ст. 81 ГПК України.

Вищезазначені позиції Апелянт/відповідач вважає порушенням місцевим судом норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

В частині, що стосуються порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, Апелянт/відповідач покликається на те, що відповідно до ст. 33 ГПК України позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження порушення вимог законодавства при укладенні спірного договору (п. 2 описової частини апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 119), що судом безпідставно не взято до уваги відносин між ЛЛЗ «ЛОРТА» та ПП «Торгівельно-логістичний центр» № 533/42 про технічне забезпечення електропостачання користувача укладеного 19.09.2012 р. (п.п. 4 описових частин апеляційної скарги та Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 120-122, 150-152), що висновки позивача про те, що спірний договір № 26/09/01 від 26.09.2012 р. підлягає визнанню недійсним у зв'язку з тим, що він суперечить чинному законодавству є безпідставним, оскільки недійсність вказаної угоди останній пов'язує з назвою договору, а не його змістом (абзаци 2-й - 3-й п.п. 4 описових частин апеляційної скарги та Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 120-122, 150-152), оскільки, як зазначає апелянт «з аналізу зазначеного договору, за його змістом та правовою суттю, укладений між Позивачем та Відповідачем з назвою «Про спільне використання технологічних мереж» є договором про технічне забезпечення електропостачання користувача, та відповідає змісту Правил користування електричною енергією /далі по тексту ПКЕЕ/ та типовому договору, форма якого наведена у додатку № 1 до ПКЕЕ» за суб'єктним складом правовідносин, за змістом відповідає пп. 5.17 ПКЕЕ, відтак не суперечить чинному законодавству.

Скаржник покликається на те, що твердження місцевого суду на відсутність істотних умов спірного договору та на порушення при укладенні спірного договору, за загальним правилом не є підставою для визнання договорів недійсними (п.п. 5 описових частин апеляційної скарги та Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 122-123, 152-153), оскільки відсутність тих чи інших істотних умов договору, не має правового значення для визнання правочину недійсним, окрім того, істотні умови передбачені ПКЕЕ дотримані сторонами при укладенні спірного договору.

Вищезазначене Апелянт/відповідач вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

У Додаткових поясненнях до апеляційної скарги, Скаржник, серед іншого, посилається на те, що норма, викладена у ч. 11 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», яка зобов'язує споживачів - власників електричних мереж укладати з електропередавальною організацією договори про спільне використання технологічних електричних мереж набрала чинності з 01.01.2013 року, а так як спірний договір було укладено між сторонами 19 вересня 2012 р., зазначена норма не охоплює період укладення оспорюваного договору, на дату укладення цього договору діяли норми викладені у постанові НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 р. «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією», якими, зокрема, було передбачено поступову заміну договорів між власниками мереж - основними споживачами та їх субспоживачами на договори між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, відтак на думку апелянта місцевим судом невірно застосовано вищенаведену норму та визнано спірний договір недійсним.

Крім того, Апелянт стверджує, що у Позивача та Відповідача відсутній оспорюваний Договір, що оригінал цього Договору на вимогу суду першої інстанції, ні Відповідачем, ні Позивачем не надавався, копія цього Договору подана Позивачем, та копія договору, яка була у справі № 914/726/14, не є належним доказом його наявності, при цьому, Скаржник заперечує факт дійсного укладання між позивачем та відповідачем оспорюваного договору. Відтак в силу ст. 33 та 34 ГПК України, вважає всі доводи Позивача наведені у позовній заяві необґрунтованими, а рішення місцевого суду таким, що постановлено на підставі неналежних та недопустимих доказів, є таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що Апелянт/відповідач: Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 33981816, місцезнаходження юридичної особи: п.і. 79053, Львівська обл., місто Львів, Франківський район, вулиця Володимира Великого, будинок,16, адреса для листування: 79040, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 38/5.

У витязі ЄДРЮО та ФОП від 26.12.2014 р. Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" (том І, а.с. 63 - 67) у рядку: «Відомості про органи управління юридичної особи», зазначено відомості про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: Цукорник Світлана Геннадіївна - підписант, Цукорник С.Г. - керівник (том І, а.с. 64).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 31290323, місцезнаходження юридичної особи: п.і. 79015, Львівська обл., місто Львів, Франківський район, вулиця Ліска, будинок, 15, квартира 2а (адреса для листування: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 58/28).

У витязі з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" (том ІІ, а.с. 68-71), дата видачі витягу 13.03.2014 р., щодо посадових осіб юридичної особи зазначено: «Прізвище, ім'я та по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, пбо осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи»: Соренсен Герт - підписант, Маринчук-Міккельсен Вікторія Володимирівна, 07.03.2013 р. - керівник, Маринчук-Міккельсен В.В., 07.03.2013 р. - підписант (том ІІ. а.с. 70).

У тексті витягу з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" (том І. а.с. 30-31) дата його видачі: 24.11.2014 р., щодо посадових осіб юридичної особи вказано: «Прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця»: Кузик Роман Богданович (Призначення на посаду директора на строк до 12.12.2014 р., включно) - керівник. У наступному рядку цього ж Витягу від 24.11.2014 р.

У цьому ж витязі від 24.11.2014 р. /наступні рядки/ щодо осіб юридичної особи ТзОВ «П.Г.С.-Україна» вказано: «Прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця»: Соренсен Герт, Закалюжний Володимир Миколайович (том І. а.с. 30-31).

Станом на дату видачі 07.04.2015 р. Спеціального витягу ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна", керівником цієї юридичної особи визначено: Кузик Роман Богданович, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРЮО та ФОП (том ІІ, а.с. 84-86).

Господарським судом Львівської області долучено у дану справі «Для інформації» (том І. а.с. 38) довідку «ПОШУК ПО САЙТУ», Пошук відомостей в ЄДР (том І, а.с. 38-43). Згідно даних цієї довідки без зазначення дати її видачі, дата державної реєстрації: 15.12.2000; Дата запису: 23.09.2004; номер запису: 1 415 120 0000 000952, що ТзОВ "П.Г.С.-Україна" є юридичною особою, ідентифікаційний код: 31290323, місцезнаходження: п.і. 79015, Львівська обл., м. Львів, вул. Ліска, буд., 15, кв. 2а; вказано перелік засновників, розмір статутного капіталу, види діяльності за КВЕД; щодо посадових осіб Товариства зазначено: «Відомості про органи управління юридичної особи» зазначено: Загальні збори, Соренсен Герт - підписант.

У наступних рядках довідки «ПОШУК ПО САЙТУ» щодо керівних органів Товариства зазначено: «Прізвище, ім'я та по-батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи»: Кузик Роман Богданович - керівник з 12.11.2014 (Призначення на посаду директора на строк до 12.12.2014 р., включно); Закалюжний Володимир Миколайович - підписант з 12.11.2014, (том І, а.с.40).

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна" (нова редакція), державна реєстрація якого у встановленому порядку проведена 30.06.2010 р., номер запису: 14151050018000952 (том ІІ. а.с. 22-36) Товариство є юридичною особою (п. 1.3. Статуту), місцезнаходження: м. Львів, вул. Ліска, 15/2а (п. 1.5.3. Статуту), статтею 5 передбачено «Органи Товариства», згідно якого, Вищим органом Товариства є Збори учасників. (п. 5.1. ст. 5 Статуту). Пунктом 5.1.6. ст. 5 Статуту визначено компетенцію Зборів учасників. У п. 5.2. ст. 5 Статуту визначено повноваження генерального директора, комерційного директора. Відповідно до п. 5.2.1. останній, на підставі діючого законодавства та установчих документів видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти з питань, що входять в його компетенцію; (п.5.2.2.) без особливого доручення представляє Товариство в стосунках з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, установами, організаціями, державними органами влади; (п. 5.2.3.) укладає договори та інші угоди від імені Товариства і видає доручення на проведення таких операцій, тощо.

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00131587, юридична адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, поштова адреса: 79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, яка здійснює Ліцензовану (у встановленому порядку) господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам (за регульованим тарифом) у місті Львові /Енергопостачальна організація/.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна" заявлено позов до Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" з вимогою про визнання недійсним двостороннього Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 "Про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача", оскільки, за ствердженням Позивача, зазначений правочин (його зміст) суперечить чинному законодавству України.

Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом, позовна заява ТзОВ "П.Г.С.-Україна" подана до Господарського суду Львівської області - 23.01.2015 р., особисто, «п/р Закалюжним», через канцелярію Господарського суду Львівської області за вхідним № 217, що підтверджується відтиском круглої печатки канцелярії Господарського суду Львівської області у верхньому лівому кутку на першій (титульній) сторінці позовної заяви (том І, а.с. 21); позовна заява (том І, а.с. 21-26) підписана «Представником без довіреності ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Закалюжним В.М.», його підпис посвідчено оригінальною печаткою юридичної особи «П.Г.С.-Україна» (оригінал позовної заяви - в матеріалах справи)(том І, а.с. 21-26).

До позовної заяви долучено додатки: опис вкладення у цінний лист, Ф-107, з відміткою поштового відділення, 23.01.2015 р. (том І, а.с. 27), про те, що вміст поштового відправлення, яке надсилається на адресу ПП "Торгівельно-логістичний центр" складається з: позовної заяви, виписки з державного реєстру, договору 26/09/01, копії квитанції щодо сплати судового збору; до позову долучено: оригінал Фіскального чека № 2327 від 23.01.2015 (том І, а.с. 28), з якого вбачається, що ДП УАППЗ ВПЗ Львів-Поштамп, ПН 215600426655 ФН 13404009505 отримано 23.01.2015 р. о 10 год. 54 хв. цінного листа 7900041840516, для відправки адресату: ПП "Торгівельно-логістичний центр", м. Львів, з оголошеною цінністю; долучено докази оплати судового збору (том І, а.с. 29), виписка з ЄДРЮО та ФОП (том І, а.с. 30-32); копія спірного договору (том І, а.с. 32-36).

Вищезазначена позовна заява, яка подана до господарського суду 23.01.2015 р. за вх. № 217, викладена в письмовій формі, підписана «Представником без довіреності ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Закалюжним В.М.», його підпис посвідчено оригінальною печаткою юридичної особи: ТзОВ «П.Г.С.-Україна», містить найменування господарського суду, до якого подано позов, найменування Позивача та Відповідача, їх юридичні та поштові адреси, коди ЄДРПОУ, до позову долучено документ, що підтверджує його юридичний статус позивача, у заяві викладено зміст позовних вимог та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначено докази, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подано позов, та вказано перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Позовним матеріалам, шляхом Автоматичного розподілу справ Господарського суду Львівської області, 23.01.2015 р. присвоєно № 914/209/15 та розподілено для розгляду по суті судді цього ж суду Шпакович О.Ф. (том І, а.с. 37), яка 26.01.2015 р. порушила провадження у даній справі призначила розгляд справи на 17.02.2015 р. (том І, а.с. 1-3, 21).

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності )далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Форма і зміст позовної заяви визначені положеннями статті 54 ГПК України, частиною першою якої встановлено, що позовна заява до господарського суду подається в письмовій формі і підписується повноважною особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Як вбачається з матеріалів справи на першому аркуші позовної заяви (том І, а.с. 21) міститься інформація про сторін у справі, на шостому аркуші позову (том І, а.с. 26), зокрема зазначено, що позовна заява підписана «Представником без довіреності ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Закалюжним В.М.», його підпис посвідчено оригінальною печаткою юридичної особи: ТзОВ «П.Г.С.-Україна», при цьому, в переліку додатків до позовної заяви зазначена копія Виписки є ЄДР.

Ні позовна заява, ні додана до неї виписка з ЄДР /дата видачі 24.11.2014 р./ не містять слова «п і д п и с а н т», а тому твердження Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі (абзац перший п. 1 описової частини апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 118), що позовна заява підписана «підписантом Закалюжним В.М.» є помилковими, спростовуються матеріалами справи.

Статтею ст. 28 ГПК України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суду ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно витягу з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" (том І. а.с. 30-31) від 24.11.2014 р., який був доданий до позовної заяви, зазначено: «Прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця»: Кузик Роман Богданович (Призначення на посаду директора на строк до 12.12.2014 р., включно) - керівник. У наступному рядку вказано: «Прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця»: Соренсен Герт, Закалюжний Володимир Миколайович (том І. а.с. 30-31).

Відтак підписання останнього аркушу позовної заяви «Представником без довіреності ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Закалюжним В.М.», підпис якого посвідчено печаткою ТзОВ «Н.Г.С.-Україна» не є підставою стверджувати, що особа, яка подала позовну заяву, не мала права її підписувати.

У позовній заяві також вказано повне найменування сторін, їх поштові та юридичні адреси (том І, а.с. 21-26), вказано обставини, на яких ґрунтується позовна заява, докази, що підтверджують викладені обставини, докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, подано докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (том І, а.с. 27-36).

Отже у місцевого суду на дату порушення провадження у справі № 914/209/15 (26.01.2015 р.) були відсутні підстави для повернення позовної заяви згідно п.п. 1, 2, 3, 4, 6 частини першої ст. 63 ГПК України.

Покликання Апелянта в апеляційній скарзі та Уточненні до апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом ч. 1 ст. 54 ГПК України та п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та на те, що позовна заява не відповідала вимогам розділу УІІІ ГПК України (абзац перший п. 1 описової частини Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 146) є безпідставним.

Отримання Апелянтом/відповідачем позовної заяви із доданими до неї документами згідно опису вкладень 25.02.2015 р. (абзац другий п. 1 Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 146) не може відноситися на вину Господарського суду Львівської області, оскільки для місцевого суду нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку надсилання (вручення) відповідачам та третім особам, як за нормами ЦПК України, копій позовної заяви.

Разом з тим, ПП "Торгівельно-логістичний центр" отримавши, 29.01.2015 р., під розписку, ухвалу місцевого господарського суду від 26.01.2015 р. у справі № 914/209/15 про порушення провадження у справі, яка була надіслана йому судом по-пошті рекомендованою кореспонденцією № 79014 0945272 0 (том І, а.с. 20), не позбавлений права відповідно до ст. 22 ГПК України на ознайомлення із матеріалами справи № 914/209/15, до початку розгляду справи (розгляд справи призначено на 17.02.2015 р.).

Є помилковими твердження Скаржника, що Довіреність від 21.11.2014 р., яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Н.Г.С.-Україна» Закалюжному В.М. на представлення інтересів ТзОВ «П.Г.С.-Україна» та на вчинення будь-яких дій від імені Товариства до 20.11.2017 р. з правом підпису документів, у т.ч. договорів, крім тих, які належать до виключної компетенції Загальних зборів товариства (том ІІ, а.с. 21) підписана «колишнім директором Кузиком Р.Б.», «бувшим директором ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Кузиком Р.Б.» повноваження якого були визначені з 12.11.2014 р. до 12.12.2014 р. та закінчилися 12.12.2014 р., що засвідчує факт відсутності належних повноважень Закалюжного В.М. на вчинення дій без довіреності (підписувати позовну заяву, засвідчувати копії документів своїм підписом, видавати довіреності Худзію Д.М. на ведення судової справи на всіх стадіях судового процесу на строк до 02.02.2018 р., який перевищує строк основної довіреності виданої бувшим директором ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Кузиком Р.Б. на уповноважену особу Закалюжного А.М. з перевищенням строку перебування на посаді) (рядки 32-46 зверху на сторінці другій описової частини апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 118) з огляду на таке.

Колегією суддів досліджено та підтверджується матеріалами даної справи, що керівником /директором/ Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Г.С.-Україна" на дату видачі Закалюжному В.М. довіреності від 20.11.2014 р. (том ІІ, а.с. 21) був Кузик Роман Богданович.

Кузик Р.Б. був призначений на посаду директора з 12.11.2014 р. на строк до 12.12.2014 р., включно, що підтверджується витягом з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" від 24.11.2014 р. (том І. а.с. 30-31), отже 20.11.2014 р. Кузик Р.Б., як керівник підприємства, був уповноважений видавати довіреності на представництво інтересів юридичної особи, в т.ч. Закалюжному В.М., що передбачено п. 5.2.3. Статуту Товариства.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 20.11.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Н.Г.С.-Україна», в особі директора Кузика Романа Богдановича, який дії на підставі Статуту, на виконання Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Г.С.-Україна» від 12 листопада 2014 р. № 12/10-14, було видано Довіреність (том ІІ, а.с. 21), якою уповноважено Закалюжного Володимира Миколайовича, паспорт громадянина України серії КВ № 783740 виданий 21.10.2001 р. Франківським РВ УМВС України у Львівській області, що проживає за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 58/28, представляти інтереси ТзОВ "П.Г.С.-Україна" та вчиняти будь-які дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Г.С.-Україна» з правом підпису документів, у тому числі підписувати договори, крім тих дій, які належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Довіреність видана з правом передоручення терміном на три роки і діє до 20 листопада 2017 року.

Зазначена Довіреність підписана «Директором ТзОВ «Н.Г.С.-Україна» Кузик Р.Б., його підпис посвідчено печаткою Товариства (том ІІ, а.с. 21).

Чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи за довіреністю.

Згідно Спеціального витягу ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" виданого 07.04.2015 р. (том ІІ, а.с. 84-86) керівником юридичної особи Позивача є Кузик Роман Богданович. Доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про те, що мала місце зміна керівництва ТзОВ "П.Г.С.-Україна" суду не подано.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України). Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреність є письмовий документ, що вчиняється однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.ч. 2 та 3 ст. 244 ЦК України). Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ч. 1 ст. 246 ЦК України). Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії (ч. 1 ст. 247 ЦК України).

У ст. 248 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Апелянтом не доведено належними і допустимими доказами, що Довіреність від 20.11.2014 р., яка видана від імені юридичної особи (ТзОВ «П.Г.С.-Україна»), в особі, як встановлено колегією суду, діючого директора Кузика Романа Богдановича (том ІІ, а.с. 21), якою уповноважено Закалюжного В.М. представляти інтереси ТзОВ "П.Г.С.-Україна" та вчиняти будь-які дії від імені ТзОВ «П.Г.С.-Україна» з правом підпису документів, у тому числі підписувати договори, крім тих дій, які належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, терміном дії на три роки до 20 листопада 2017 року, станом на час подання п/р Закалюжним позовної заяви до Господарського суду Львівської області, 23.01.2015 р., за підписом представника ТзОВ «П.Г.С.-Україна» Закалюжний В.М.: 1) не закінчився термін (строк) на який її було видано юридичною особою (видана до 20 листопада 2017 року), 2) довіреність - не скасована, не відкликана юридичною особою, яка її видала; 3) доказів того, що Закалюжний В.М. відмовився від вчинення дій, що були визначені довіреністю - не подано; 5) юридична особа (ТзОВ «П.Г.Т.-Україна»), яка видала зазначену довіреність, не припинена в установленому законом порядку, не ліквідована, такі докази в матеріалах справи - відсутні; 6) Апелянтом не подано доказів смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Згідно частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України - установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Аналогічна вимога для підприємства як організаційної форми господарювання, викладена у статті 62 ГК України. Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб'єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України (ст. 56, 57, 58 ГК України).

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Оскільки, єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов'язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи, і на підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин, відтак, посилання представника Апелянта на те, що довіреність від 20.11.2014 р. (том ІІ, а.с. 21) видана «колишнім/бувшим» директором Кузик Р.Б., суперечить фактичним обставинам справи.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Станом на час розгляду справи господарським судом є чинним Статут ТзОВ «П.Г.С.-Україна (нова редакція), державна реєстрація якого проведена 30.06.2010 р., № запису: 14151050018000952, згідно витягу з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" від 24.11.2014 р. (том І. а.с. 30-31) та Спеціального витягу з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" від 07.04.2015 р. (том ІІ, а.с. 84-86) керівником юридичної особи Позивача є Кузик Роман Богданович.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п'ятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації змін юридичної особи.

Представником Апелянта у судовому засіданні, яке відбулося, 22.06.2015 р., колегії суду подано фотокопію Довіреності від 20.11.2014 р., яка належним чином не засвідчена особою, яка подала вказаний документ (належним чином посвідчена копія довіреності від 20.11.2014 р. - в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 21), з посиланням на викладене у Додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 12.06.2015 р. (вх. № 01-04/3764/15 від 15.06.2015 р.)(том ІІ, а.с. 180-183), зокрема, що зазначена довіреність підписана не Генеральним директором або комерційним директором, як це визначено у п. 5.2. Статуту ТзОВ "П.Г.С.-Україна", а директором Товариства, а так як Статутом ТзОВ «П.Г.С.-Україна» не передбачена посада директора, довіреність від 20.11.2014 р., яка підписана директором Кузиком Р.Б., видана не уповноваженою на це особою.

Вказані покликання Апелянта судом до уваги не приймаються, оскільки, згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (із змінами і доповненнями) дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належить їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати всі дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно п. 5.2. Статуту ТзОВ «П.Г.С.-Україна» видача довіреності на представництво інтересів товариства належить до компетенції генерального директора, комерційного директора.

Враховуючи все вищенаведене у цій постанові, колегія суддів вважає, що директор Кузик Р.Б. був наділений правом видавати довіреності, в т.ч. 20.11.2014 р. Закалюжному В.М. на представництво інтересів Товариства, відтак найменування керівника цього Товариства: «директор», «генеральний чи комерційний директор», не викликає сумнівів у суду, що Кузик Р.Б. був на дату видачі цієї довіреності керівником ТзОВ «П.Г.С.-Україна», і є таким на даний час, оскільки суду не надано зворотнього, відтак зазначена обставина не може бути підставою для скасування судового рішення у даній справі.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що докази подані Позивачем на момент подання позову, не відповідали вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, відтак, на думку апелянта, місцевий суд зобов'язаний був на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України залишити позовну заяву без розгляду, оскільки як встановлено колегією суду, місцевим господарським судом в процесі розгляду даної справи зібрано достатньо документів, в т.ч. рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 р. у справі № 914/726/14, за позовом ПП «Торгівельно-логістичний центр» до ТзОВ «П.Г.С.-Україна» про стягнення 222483,18 грн., яке набрало законної сили (том І. а.с. 96-97) для вирішення спору по суті, що підтверджується матеріалами даної справи (том І, а.с. 73-78, 96-97, 98-124, 126-143, 146-157, 161-192, том ІІ, а.с. 14-86).

Колегією суддів не беруться до уваги твердження Скаржника про втрату ним ряду документів, в т.ч. договору № 26/09/01 та інших документів, оскільки за твердженнями самого Апелянта/відповідача (том І, а.с. 125) вони «ймовірно» були втрачені «разом з усіма іншими документами» «по необережності працюючим на той час юристом підприємства», тобто Апелянт сам не впевнений у достовірності інформації на яку сам покликається.

Колегія суддів, дослідивши Акт службового розслідування про нестачу документів від 30.10.2014 р., який складено, одноособово, директором ПП «Торгівельно-логістичний центр», ним же підписаний та затверджений (том І, а.с. 144) встановила, що згідно наказу № 10/10/14 від 01.10.2014 р. (том І, а.с. 145) встановлено втрату документів Приватного підприємства «Торгівельно-логістичний центр», що перелічено нижче.

У переліку втрачених документів (рядки №№ 1, 2, 3 розділу Акта: «Найменування документа») спірний договір, ні частково, ні повністю, як втрачений не значиться.

Втрата Скаржником/відповідачем ряду документів, не можуть слугувати підставою для залишення позовної заяви без розгляду згідно п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Апелянтом/відповідачем, 19.06.2015 р. подано суду Клопотання (вх. № 01-04/3907/15) про доручення доказів, зокрема, ухвали Господарського суду Львівської області від 28.04.2015 р. у справі № 914/616/15, якою позов ТзОВ «П.Г.С.-Україна» до ПП «Торгівельно-логістичний центр» про визнання договору недійсним залишено без розгляду, та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2015 р. у цій же справі, якою ухвалу місцевого суду від 06.06.2015 р. залишено без змін, які не були подані суду першої інстанції, оскільки станом на дату (03.04.2015 р.) постановлення судового рішення у справі № 914/209/15, яке оскаржується, зазначених судових документів ще не було прийнято, а так як ці процесуальні судові документи, що набрали законної сили, на думку Апелянта, мають значення для вирішення даного спору, просить їх долучити до матеріалів справи.

Колегією суддів досліджено згідно ст. 43 ГПК України подані Апелянтом 19.06.2015 р. за вх. № 01-04/3907/15 докази, та встановлено, що хоча у справі № 914/616/15 позивачем та відповідачем є ті ж самі сторони, що і у даній справі, предметом спору - визнання недійсним договору, однак ні ухвала Господарського суду Львівської області від 28.04.2015 р., якою позов ТзОВ «П.Г.С.-Україна» до ПП «Торгівельно-логістичний центр» про визнання договору недійсним залишено без розгляду, ні ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2015 р. у справі № 914/616/15, якою ухвалу місцевого суду від 06.06.2015 р. залишено без змін, однак вони не мають для даної справи преюдиціального значення, в розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки у справі № 914/616/15 надавалася правова оцінка іншим фактам, зокрема, факту наявності/відсутності повноважень у Закалюжного В.М. на видачу довіреності від 02.02.2015 р. іншій особі; наявності/відсутності повноважень у Худзія Д.М. на право підпису від свого імені позовної заяви від 17.02.2015 р. у справі № 914/616/15, за договором чи за довіреністю; предметом доказування були витяги з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ "П.Г.С.-Україна" від 23.04.2015 р. та від 08.06.2015 р., інформація, яка у них викладена, не була предметом дослідження та оцінки у справі № 914/209/15 (у справі № 914/209/15 досліджувалися витяги з ЄДРЮО та ФОП ТзОВ «П.Г.С.-Україна» від 13.03.2014 р., від 24.11.2014 р., від 07.04.2015 р.). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів судом, який вирішує господарський спір.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 10.03.2015 р. у справі № 914/209/15 з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, до участі у даній справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за його клопотанням) ПАТ «Львівобленерго» (том І, а.с. 86-87), яка здійснює Ліцензовану (у встановленому порядку) господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам (за регульованим тарифом) у місті Львові, Енергопостачальна організація - Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (Третя особа у справі).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що 26 вересня 2012 року між Приватним підприємством «Торгівельно-логістичний центр» (Відповідач - по справі, Основний споживач - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П.Г.С.-Україна» (Позивач - по справі, Субспоживач - за договором) було укладено Договір № 26/09/01 про спільне використання технологічних мереж основного споживача (далі за текстом - Договір)(том І, а.с. 73-77, том ІІ, а.с. 54-58).

Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Як зазначено вище у цій постанові, твердження Апелянта про втрату ним ряду документів, в т.ч. договору № 26/09/01 та інших документів до нього не заслуговують на увагу, оскільки за твердженнями самого Апелянта/відповідача (том І, а.с. 125) вони «ймовірно» були втрачені «разом з усіма іншими документами» «по необережності працюючим на той час юристом підприємства», у Акті службового розслідування про нестачу документів від 30.10.2014 р., згідно переліку втрачених документів (рядки №№ 1, 2, 3 розділу Акта: «Найменування документа») спірний договір, ні частково, ні повністю, як втрачений не значиться.

Посилання Апелянта у Додаткових поясненнях (том ІІ, а.с. 182-183), що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення оспорюваного Договору, заперечення самого факту укладення оспорюваного Договору спростовується матеріалами даної справи, зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 р. у справі № 914/726/14 (том І, а.с. 96-97), яке набрало законної сили, за позовом Приватного підприємства «Торгівельно-логістичний центр», м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Г.С.-Україна», м. Львів, про стягнення 222 483,18 грн. заборгованості. У справі № 914/726/14 господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 222 483,18 грн. основного боргу за договорами № 01/0313 від 13.03.2013 р. та № 1/14 від 03.01.2014 р., в т.ч. за договором № 26/09/01 від 26.09.2012 р., який є предметом спору у даній справі; Актами надання послуг № 9 від 23.11.2012 р., № 11 від 31.10.2012 р., № 3 від 30.09.2012 р. (том ІІ, а.с. 63-66), № 2 від 23.01.2013 р. (том ІІ, а.с. 62), № 5 від 22.02.2013 р. (том ІІ, а.с. 61), № 9 від 29.03.2013 р. (том ІІ, а.с. 60), які мають пряме відношення до спірного Договору № 26/09/12; заявою ПП«Торгівельно-логістичний центр» у справі № 914/726/14 про уточнення розрахунку суми заборгованості та пені за договором № 26/09/01 від 26.09.2012 р. (том ІІ, а.с. 71-72); платіжними дорученнями: від 17.10.2012 р. № 330 про оплату 14527,54 UAH за використану електроенергію за вересень 2012 р. згідно рахунку № 3 від 28.09.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 104), від 12.10.2012 р. № 327 про оплату 15000,00 UAH за використану електроенергію за вересень 2012 р. згідно рахунку № 3 від 28.09.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 106), від 09.10.2012 р. № 323 про оплату 50000,00 UAH за використану електроенергію за вересень 2012 р. згідно рахунку № 3 від 28.09.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 108), від 19.12.2012 р. № 392 про оплату 2000,00 UAH за використану електроенергію за листопад 2012 р. згідно рахунку № 9 від 23.11.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 111), від 17.12.2012 р. № 390 про оплату 1000,00 UAH за використану електроенергію за листопад 2012 р. згідно рахунку № 9 від 23.11.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 112), від 11.12.2012 р. № 383 про оплату 7000,00 UAH за використану електроенергію за листопад 2012 р. згідно рахунку № 9 від 23.11.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 113), від 04.12.2012 р. № 379 про оплату 30000,00 UAH за використану електроенергію за листопад 2012 р. згідно рахунку № 9 від 23.11.2012 р. без ПДВ, підстава: договір № 26/09/01 від 26.09.2012 (том І. а.с. 114).

У справі № 914/726/14 відповідність Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 р. вимогам закону - не досліджувалась (том І, а.с. 96-97).

Отже, станом на дату (08.04.2014 р.) постановлення судового рішення у справі № 914/726/14, де ПП «Торгівельно-логістичний центр» було позивачем та на підтвердження своїх вимог про стягнення боргу з відповідача: ТзОВ «П.Г.С.-Україна» надавало суду всі необхідні докази, в т.ч. Договір № 26/09/01 від 26.09.2012 р., акти про надання послуг, платіжні документи, уточнення розрахунку, при цьому ПП «Торгівельно-логістичний центр» жодним чином не сумнівався у факті дійсного укладення Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 р. та не покликалось на його відсутність.

Зазначений Договір № 26/09/01 від 26.09.2012 р., відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, виходячи із предмету договору (п. 1.1., п. 1.2. Договору) є договором енергопостачання.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» у редакції чинній на час укладення спірного договору, споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

У розділі 1 цього Договору передбачено «Предмет Договору».

Так, у п. 1.1. Договору передбачено, що Основний споживач зобов'язується забезпечувати передачу електричної енергії в межах величин дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання електричної енергії, та оплачувати вартість спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами.

У п. 1.2. Договору сторони передбачили, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку № 1 «Однолінійна схема».

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено істотні умови господарського договору, та, зокрема, визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У нашому випадку, предметом договору (розділ 1 Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 р.), яка є істотною умовою є: зобов'язання забезпечити передачу електричної енергії основним споживачем в межах величин дозволених до використання субспоживачу.

В свою чергу субспоживач зобов'язується - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання електричної енергії, та оплачувати вартість спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1.1. Договору).

Передача електричної енергії забезпечується (п. 1.2. Договору) відповідно до однолінійної схеми.

Покликання Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі та Уточненні до апеляційної скарги на те, що предметом договору є забезпечення технічної можливості для передачі субспоживачу електричної енергії в межах 50 (кВт) потужності на ІІІ класі напруги 0,4 кВ в межах лімітів погоджених між сторонами (п.п. 4 описових частин апеляційної скарги (том ІІ. а.с. 120-121) та Уточнення до апеляційної скарги)(том ІІ, а.с. 150-151) є безпідставним, оскільки зазначене стосується обов'язків Основного споживача (розділ 2 Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 року, а не предмету договору (том ІІ, а.с. 54).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (Преамбула Закону).

Відносини між: Енергопостачальною організацією та споживачами (і субспоживачами) електричної енергії; споживачами і субспоживачами електричної енергії; Енергопостачальною організацією та власниками електричних мереж (через які передається електроенергія іншим суб'єктам) регулюються Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за № 417/1442 (із змінами і доповненнями внесеними постановами НКРЕ, на даний час діє у редакції постанови НКРЕ від 04.02.2010 р. № 105 з 07.05.2010 р.).

Для правильного вирішення спору важливим є визначення термінів, передбачених п.1.2 Правил користування електричною енергією, зокрема:

- електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування,

повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару;

- електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок;

- електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі

та розподілу електричної енергії;

- електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і

споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;

- технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації;

- електропередавальна організація - суб'єкт господарювання,

який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за

регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території;

- постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання,

який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії;

- власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій

на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії;

- основний споживач - споживач електричної енергії або власник

електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

- споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що

використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

- постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;

- передача електричної енергії - транспортування електричної енергії за допомогою мереж на підставі договору;

- користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності;

- перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на

показники якості активної електричної енергії;

- спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших

суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації;

- технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в

певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору;

- договір про постачання електричної енергії - домовленість

двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства

України;

- договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі

електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами;

- договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є

документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії;

- плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки;

- плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж в утриманні цих технологічних електричних мереж;

- компенсація перетікань реактивної електричної енергії - комплекс технологічних заходів, які виконуються споживачем та спрямовані на забезпечення електромагнітної збалансованості його електроустановок на межі балансової належності;

Відповідно до норм ст. 26 (ч.1) Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 1.2, 1.3., 1.6 ПКЕЕ, споживання електричної енергії (за регульованим тарифом) усіма споживачами і субспоживачами допускається виключно на підставі договору з Енергопостачальною організацією (ліцензіатам), що укладається на основі типового договору (який є Додатком № 3 до ПКЕЕ).

Отже, споживання електричної енергії Позивачем та Відповідачем на території здійснення ліцензованої діяльності Енергопостачальною організацією (ПАТ "Львівобленерго") можливим було виключно при наявності у них (кожного зокрема) договорів на постачання електричної енергії, укладених із Третьою особою.

Проте, фактично з Енергопостачальною організацією укладено Договір на постачання електричної енергії лише Відповідачем (Договір № 52087 від 26.09.2012)(том І, а.с. 146-157, 161-172).

Згідно з умовами зазначеного Договору на постачання електричної енергії (Додаток № 1 до Договору (том І, а.с. 173), ПАТ "Львівобленерго" здійснювалось постачання Відповідачу, як Споживачу, електричної енергії до об'єкту у місті Львові, вул. Конюшинна, 30, при цьому, усупереч умовам розділу 8 Договору та фактичним обставинам, у Додатку № 12 до Договору на постачання електричної енергії (том І, а.с. 190) не зазначено про наявність Субспоживача (Позивача).

Згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 16.11.2012), Відповідачу, за вказаною адресою, належать на праві власності будівлі автостоянки, у тому числі - трансформатор (загальною площею 51,6 м2).

За ствердженням Позивача, у вересні-грудні 2012 року ним здійснювалась господарська діяльність (у місті Львові) в орендованому об'єкті нерухомості (Договір оренди - не надано), електропостачання якого могло забезпечуватись виключно через електроустановку Відповідача: трансформатор, що знаходиться на вулиці Конюшинній, 30 (і належить Відповідачу на праві власності).

При цьому, важливо, що постачання електроенергії Позивачу (як уже зазначалось вище) можливим було лише на підставі відповідного договору з Енергопостачальною організацією - ліцензіатом (ПАТ "Львівобленерго").

Крім цього, оскільки постачання Позивачу електроенергії (Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго") було можливим лише з використанням технологічних електричних мереж, що належали Відповідачу (власник цих мереж), тому, згідно з нормами ст. 26 (ч.11) Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 1.2., 1.7 ПКЕЕ, у даному випадку, необхідним було також укладення Енергопостачальною організацією із Відповідачем (власником мереж) договору про спільне використання технологічних електричних мереж,- відповідно до типового договору, який є Додатком № 2 до ПКЕЕ.

Отже, Договір про спільне використання Енергопостачальною організацією технологічних електричних мереж суб'єкта - власника цих мереж (при постачанні електричної енергії іншому суб'єкту) укладається виключно цією Енергопостачальною організацією із Власником технологічних електричних мереж, який є Основним споживачем і, згідно з нормами ст. 26 (ч.11) Закону України "Про електроенергетику" та п.1.7 ПКЕЕ, зобов'язаний до укладення такого договору (відмовити в укладенні такого договору - не вправі).

Тому, укладення Сторонами спірного Договору № 26/09/01 від 26.09.2012 року, у назві і преамбулі якого зазначено, що це договір "Про спільне використання технологічних мереж основного споживача", суперечить зазначеним вимогам чинного законодавства (Закону України "Про електроенергетику" та ПКЕЕ).

Згідно з нормами п.п. 1.2, 1.5, 1.7 ПКЕЕ, відносини між Позивачем (Субспоживачем електроенергії) та Відповідачем, що є власником технологічних електричних мереж, виключно через які могло забезпечуватись електропостачання до об'єкту ТзОВ "П.Г.С.-Україна", підлягали регулюванню шляхом укладення договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживача, - відповідно до типового договору, який є Додатком № 1 до ПКЕЕ.

При цьому, важливо, що згідно з нормами п.п. 1.2, 1.7 ПКЕЕ, наявність у Відповідача статусу Основного споживача (у даних відносинах) не змінював і факт наявності у нього Договору із Державним підприємством ЛДЗ "ЛОРТА" про технічне забезпечення електропостачання Підприємства "Торгівельно-логісничний центр" через технологічні електричні мережі Державного підприємства (Суду надано копію відповідного Договору № 533/42 від 19.09.2012 р. (том ІІ, а.с. 14-19), у якому відсутнє зазначення умов п. 2.1.1 та до якого не додано необхідних Додатків, що унеможливлює встановлення адреси об'єкту),- оскільки основним споживачем є і споживач електричної енергії, і власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам.

Відповідно до норми п.1.2 ПКЕЕ, Позивачу, у даних правовідносинах, належить статус Субспоживача, так як його електроустановки були приєднані до технологічних електричних мереж Відповідача - Основного споживача.

Оскільки Додатками до Правил користування електричною енергією (№№ 1-3) є типові договори про: постачання електричної енергії, спільне використання технологічних електричних мереж (основного споживача), технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача), тому, відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, у Сторін, при укладенні спірного Договору (від 26.09.2012 року), наявним був обов'язок з визначення його змісту виключно на основі типового договору про технічне забезпечення електропостачання (Додаток № 1 до ПКЕЕ).

При цьому, згідно із зазначеною нормою Господарського кодексу України, Сторони, при укладенні спірного Договору, не вправі були відступати від змісту типового договору, і у них наявним було лише право на конкретизацію його умов (у даному випадку наявний факт не конкретизації Сторонами умов відповідного правочину, а регулювання відносин на власний розсуд, усупереч усім типовим договорам).

Отже, Сторони, укладаючи спірний Договір, не дотримали вимог ст. 179 (ч. 4) ГК України, так як його зміст не відповідає жодному із типових договорів, тобто не відповідає типовому договору про технічне забезпечення електропостачання, відповідно до якого підлягали врегулюванню (письмовим правочином) їх взаємовідносини.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що виходячи зі змісту умов спірного Договору, Сторонами, усупереч змісту типових договорів та вимог ст. 26 (ч.ч. 1, 11) Закону України "Про електроенергетику", п.п.1.2, 1.3, 1.5, 1.6, 1,7 ПКЕЕ, укладено "змішаний" правочин, умовами якого передбачено врегулювання відносин стосовно:

1) Постачання Відповідачем електричної енергії Позивачу, - так як умовами п.п.1.1, 3.5 Договору передбачено обов'язок Основного споживача (Відповідача) із забезпечення передачі (Позивачу) електричної енергії та право на отримання (від Позивача) компенсації вартості активної електричної енергії, яке кореспондує із обов'язком Позивача (Субспоживача) зі здійснення оплати вартості спожитої електроенергії (п.1.1).

Проте, як уже зазначено, договір про постачання електричної енергії, згідно з нормами ст. 26 (ч.1) Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 1.2, 1.3, 1.6 ПКЕЕ, підлягає укладенню споживачем (субспоживачем) виключно з Енергопостачальною організацією (що отримала ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії), у даному випадку - з ПАТ "Львівобленерго".

2) Спільного використання технологічних електричних мереж,- так як про це чітко зазначено у назві та преамбулі спірного Договору, та, крім цього, такі відносини передбачені умовами п.п. 1.1, 3.1, 4.1 Договору, якими визначено обов'язок Позивача (Субспоживача) зі здійснення оплати за використання електричної мережі Відповідача (Основного споживача), якому кореспондує право Відповідача на отримання (від Субспоживача) відшкодування витрат на утримання належних йому електричних мереж (згідно з Кошторисом, передбаченим умовами п.3.1, який повинен був визначатись Додатком "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат на передачу електричної енергії", якого Сторонами - не укладено).

Проте, згідно з нормою п.1.2 ПКЕЕ та умовами типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (п.п.1.1, 3.1), оплата Користувачем вартості послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж та оплата за спільне використання технологічних електричних мереж здійснюються виключно Енергопередавальною організацією (Користувачем) Власнику мереж за належним договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що, відповідно, виключає здійснення такої плати Позивачем (Субспоживачем) Основному споживачу (Власнику мереж).

Згідно з нормами ст. 26 (ч.11) Закону України "Про електроенергетику" та п.п.1.2, 1.7 ПКЕЕ, договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладається виключно Енергопостачальною організацією та Власником мереж.

При цьому, як уже зазначено, відносини Основного споживача і Субспоживча підлягають врегулюванню лише договором про технічне забезпечення електропостачання (за наявності окремого договору між Енергопостачальною організацією та Субспоживачем про постачання електричної енергії).

3) Технічного забезпечення електропостачання Субспоживача (Позивача), - оскільки умовами п.п. 2.1, 3.5 спірного Договору передбачено обов'язок Відповідача (Основного споживача) забезпечувати технічну можливість передачі Позивачу (Субспоживачу) електричної енергії та право на отримання (від Субспоживача) плати за перетікання реактивної електричної енергії, а умовами п.п.1.1, 4.2 Договору встановлено обов'язок Позивача (Субспоживача) з оплати за перетікання реактивної енергії.

При цьому, важливо, що згідно з п.п.1.1, 4.1 типового договору про технічне забезпечення електропостачання та нормами п.п 1.2, 1.5 ПКЕЕ, у Субспоживача наявний обов'язок зі здійснення оплати (Власнику мереж) за перетікання реактивної електричної енергії, - згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" (також,- можлива додаткова плата за технічне обслуговування електричних установок Основного споживача, - згідно з Додатком "Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок").

Типові договори, є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, затверджуються відповідним державним органом в межах своєї компетенції. Головною ознакою типових договорів є їх обов'язковість, оскільки за своєю природою вони є нормативними актами і посідають своє місце в вертикальній ієрархії актів в залежності від органу, який затвердив такий типовий договір. Типові договори можуть мати форму самостійного нормативного акту або виступати як додатки до нормативних актів і відтворювати окремі їх положення.

Проте, умовами спірного Договору, усупереч зазначеному типовому договору, не визначено розміру плати за перетікання реактивної електричної енергії, оскільки обов'язковий Додаток "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" Договором - не передбачений, і фактично - не укладався. А передбачений умовами п.3.1 спірного Договору та не укладений Додаток "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" міг встановлювати виключну плату за спільне використання технологічних електричних мереж (яку може здійснювати лише Енергопостачальна організація, а не Субспоживач).

Умовами спірного "змішаного" Договору взагалі не погоджено істотної умови щодо ціни (обов'язковість якої встановлено нормами ст.ст. 632, 638 ЦКУ), оскільки Сторонами не визначено жодних розмірів плати (Позивача): за постачання електричної енергії, за транзит електроенергії, за утримання технологічних мереж та за перетікання реактивної електричної енергії: а обов'язкові Додатки ("Порядок розрахунків" чи "Методика"), передбачені типовими договорами, - відсутні.

Згідно з умовами пункту 1.1. спірного Договору, яким визначено його предмет, Відповідач (Основний споживач) зобов'язався забезпечувати передачу електричної енергії (що фактично включає і постачання електроенергії), а не технічну можливість передачі електроенергії, що відповідало б належному предмету договору про технічне забезпечення електропостачання (згідно з п.1.1 типового договору про технічне забезпечення електропостачання), проте, виходячи із змісту умов Договору у сукупності, Сторонами фактично укладено "змішаний правочин" (ч.2 ст. 628 ЦК України), що поєднує елементи усіх трьох договорів, передбачених Правилами користування електричною енергією (п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.6, 1.7).

Факт поєднання у спірному Договорі елементів трьох різних договорів (про: постачання електричної енергії, спільне використання технологічних електричних мереж, технічне забезпечення електропостачання) підтверджує і зміст умов пункту 1.1 Договору (яким визначено предмет) щодо встановлення зобов'язань Субспоживача, оскільки зазначеними умовами передбачено,що виконання Відповідачем обов'язку із забезпечення передачі електричної енергії зумовлює виникнення у Позивача обов'язку з оплати:

- вартості спожитої електроенергії (проте, відпуск електричної енергії допускається виключно Енергопостачальною організацією - ліцензіатом на підставі договору про постачання електричної енергії); - за перетікання електричної енергії (реактивної енергії); - за використання електричної мережі (що допускається виключно для Енергопостачальної організації, - на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного нею із Власником мереж).

Тобто, предмет спірного Договору, яким є забезпечення Відповідачем передачі (Позивачу) електричної енергії, фактично охоплює: і діяльність з постачання електричної енергії; і діяльність з передачі (транзиту) електроенергії електричними мережами; і діяльність із технічного забезпечення електропостачання Позивача (Субспоживача).

Проте, як уже зазначено, ці три окремі види діяльності стосуються різних суб'єктів і підлягають регулюванню окремими договорами, які повинні укладатись виключно на основі типових договорів (Додатки № 1-3 до ПКЕЕ).

При цьому, чинним законодавством (враховуючи особливості здійснення кожного виду діяльності та різний суб'єктний склад відносин) не передбачено можливості укладення "змішаного" договору, який би містив елементи трьох різних договорів про: постачання електричної енергії (така діяльність підлягає ліцензуванню); забезпечення передачі (транзиту) електроенергії; забезпечення технічної можливості передачі енергії (умови яких повинні відповідати типовим договорам).

Отже, зміст спірного Договору (визначений його умовам) суперечить нормам ст. 26 (ч.ч.1, 11) Закону України "Про електроенергетику", ст. 197 (ч. 4) ГК України, п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.6, 1.7 ПКЕЕ, що, згідно з нормами ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України, є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.

При цьому, Договір підлягає визначенню недійсним повністю, так як нечіткість визначення умов унеможливлює поділ його на частини відповідно до трьох видів договорів, а, крім цього, самі умови про технічне забезпечення електропостачання не відповідають змісту типового договору.

Крім цього, важливо, що умовами спірного Договору не визначено істотної умови щодо ціни, а порядок нарахування Відповідачем щомісячної плати, зазначеної в Актах надання послуг за Договором № 26/09/01 від 26.09.2012 р. ( № 3 від 30.09.2012 р. (том І. а.с. 98, том ІІ, а.с. 66), № 5 від 31.10.2012 р. (том І, а.с. 99, том ІІ, а.с. 65), № 9 від 23.11.2012 р. (том І, а.с. 100, том ІІ, а.с. 64), № 11 від 28.12.2012 р. (том ІІ, а.с. 63), не визначений жодним документом (ні одностороннім, ні двостороннім).

У зазначених щомісячних двосторонніх Актах вказано лише повну ціну "компенсації за використану електроенергію" та " загальну вартість робіт (послуг)", - без наведення необхідної конкретизації послуг та їх ціни.

Зазначені Акти досліджувались Господарським судом Львівської області при розгляді справи № 914/726/14, у якій 08.04.2014 прийнято Рішення, що набрало законної сили.

Виходячи із "загальної вартості", зазначеної в щомісячних Актах, безумовним є факт перевищення цієї величини над розміром встановленого тарифу на електроенергію (Постановами НКРЕ від 23.08.2012 р., 21.09.2012 р., 24.10.2012 р., 22.11.2012 р.).

Щомісячні Рахунки Позивача на сплату (Відповідачем) коштів за спірним Договором - не надано.

Важливо також, що у спірному Договорі (п.2.1) передбачений ІІІ клас напруги, - усупереч Порядку визначення класів споживачів (затвердженого Постановою НКРЕ № 1052 від 13.08.1998 р.), який встановлює два класи.

Строк дії спірного Договору (до 31.12.2012 р.), визначений умовами п.10.4 Договору, не впливає на вирішення судом спору щодо недійсності правочину, тому, у даному випадку, відсутня необхідність у встановленні наявності (відсутності) факту продовження Сторонами дії відповідного правочину до часу укладення ними нового Договору від 13.03.2013 р. (за ствердженням Позивача та відповідно до Актів надання послуг від 23.01.2013 р., 22.02.2013 р., 29.03.2013 р. - спірний Договір діяв до 13.03.2013 р., за ствердженням Відповідача - погодження продовження строку дії спірного Договору не здійснювалось).

Твердження Відповідача про відсутність в особи Позивача, яка підписала позовну заяву, належних повноважень, спростовується даними з ЄДР ЮО та ФОП, відповідно до яких у такої особи наявне право на вчинення (без довіреності) від імені ТзОВ "П.Г.С. - Україна", такі реєстраційні дані у встановленому порядку Апелянтом/відповідачем - не спростовані.

Колегією суддів встановлено повноваження представника Позивача, який підписав позовну заяву, згідно довіреності від 20.11.2014 р., яка видана юридичною особою ТзОВ «П.Г.С.-Україна», підписана діючим керівником юридичної особи, довіреність не скасована, не відкликана, таких доказів Апелянт суду не представив.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога Позивача про визнання недійсним спірного Договору - повністю обґрунтована та відповідає нормам чинного законодавства України , тому, згідно з вимогами ч.1 ст. 49 ГПКУ, наявні підстави для покладення на Відповідача судових витрат у справі, понесених Позивачем (судового збору у сумі 1218,00 грн.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

(Правова позиція викладена Верховним Судом України в Узагальненні від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Інші твердження Апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, Уточненні до апеляційної скарги та Додаткових поясненнях до апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів заслухала поясненна та заперечення сторін, дослідила та оцінила в їх сукупності фактичні обставини, що мають значення для вирішення спорку, дослідила матеріали даної справи, прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 р. у справі № 914/209/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2015 року у справі № 914/209/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

22.06.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 р.