Постанова № 46039202, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/27553/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар Сотнікова І.О.

за участю представників:

від позивача - Черешнюк В.М. (представник за довіреністю)

від відповідача - Гнатюк М.Р. (представник за довіреністю)

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.04.2015 р.

у справі №910/27553/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур"

про стягнення 543201,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рехау" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" про стягнення заборгованості у розмірі 543201,34 грн., з якої: 479840, 17 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 42948, 90 грн. - пеня, 5442,17 грн. - 3 % річних, 14970, 11 грн. - компенсація комунальних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендних платежів та компенсації комунальних витрат за договором суборенди від 30.05.2013 р.

13.03.2015 р. через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду представник позивача подав клопотання про зменшення суми позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 541094,49 грн., з яких: 479840, 17 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 40842,04 грн. - пеня, 5442,17 грн. - 3 % річних, 14970,11 грн. - компенсація комунальних витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі №910/27553/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки на виконання договору суборенди від 30.05.2013 р. між сторонами не укладався акт приймання-передачі приміщень за формою, зазначеною в додатку №1 до договору, єдиним доказом на підтвердження надання позивачем послуг з суборенди та доказом користування відповідачем орендованим приміщенням виступають лише підписані сторонами акти надання послуг за період з червня 2013 року по лютий 2014 р. та письмові пояснення самого відповідача, в яких останній не заперечує проти факту користування ним орендованим приміщенням по 30.03.2014 р.; оскільки відповідач заперечує проти факту користування останнім орендованим приміщенням починаючи з 31.03.2014 р., а в матеріалах справи відсутні будь-які підписані між сторонами акти надання послуг починаючи з квітня 2014 р., приймаючи до уваги, що відповідач не приймав приміщення по акту приймання-передачі на виконання пунктів 2.1., 2.2. до договору суборенди від 30.05.2013 р., суд дійшов висновку, що позивачем недостатньо обґрунтовано фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням та наявність підстав для виставлення рахунків на оплату наданих орендних послуг починаючи з квітня 2014 року. Враховуючи, що належними доказами судом встановлено останній місяць фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням саме березень 2014 року, сплачений платіж згідно платіжного доручення №3444 від 13.06.2013 р. і є оплатою за березень 2014 року як за останній місяць суборенди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рехау" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. у справі №910/27553/14 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає про те, що передача в суборенду приміщення за договором суборенди від 30.05.2013 р. підтверджується помісячними актами наданих послуг, підписаними сторонами за період з червня 2013 р. по лютий 2014 р., оплатою відповідачем орендної плати за останній місяць суборенди, оплатою орендних платежів за період до лютого 2014 р., поясненнями самого відповідача. Скаржник вказує на те, що відмова відповідача сплачувати орендну плату була односторонньою, проте договором суборенди не передбачено право відповідача в односторонньому порядку припиняти дію договору. Також позивач стверджує, що відповідачем використовувалось приміщення з порушенням умов договору, так, відповідачем було передано приміщення спорідненій з нею структурі - ТОВ «Тез Телеком».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. у справі №910/27553/14 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2015 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 24.06.2015 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. у справі №910/27553/14 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. у справі №910/27553/14, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рехау", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тез Тур", як суборендарем, укладено договір суборенди (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач передає відповідачеві в суборенду, а суборендар приймає в суборенду на весь строк суборенди, який визначений у статті 2.1. цього договору, частину нежилого приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17, оф. 3-4 загальною площею 209,8 кв.м., згідно з поверховим планом приміщення, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, строк суборенди за цим договором розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень за формою, зазначеною в додатку №1 до цього договору та продовжується до 30.04.2016 р.

Відповідно до п. 2.2. договору, позивач передає приміщення відповідачу, а відповідач приймає приміщення від позивача за актом приймання-передачі приміщень 01.06.2013 р.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що з дати підписання акту приймання-передачі приміщень відповідач сплачує орендну плату за приміщення. До дати укладення договорів на постачання комунальних послуг, відповідач здійснює відшкодування позивачеві їх вартості, шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок позивача, зазначений у цьому договорі згідно виставлених позивачем рахунків на підставі рахунків ЖЕО. Щомісячна оплата комунальних послуг, а також інші експлуатаційні витрати здійснюється відповідачем пропорційно займаній площі. Позивач надає відповідачу до сплати рахунок за фактично надані комунальні послуги та належний розрахунок наданих комунальних послуг на орендовану площу протягом 5 банківських днів після закінчення кожного календарного місяця строку суборенди.

Виходячи зі змісту п. 3.2. договору ставка орендної плати за 1 кв.м. загальної площі приміщення за один місяць складає суму у гривнях, яка дорівнює еквіваленту 19,59 євро, згідно з курсом продажу євро, встановленим АТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.4.1. договору, не пізніше 10 червня 2013 року на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури відповідач сплачує позивачу плату за перший місяць строку суборенди шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок позивача. В подальшому відповідач сплачує позивачу плату щомісячно не пізніше, ніж на 10-й день поточного календарного місяця строку суборенди на підставі рахунку-фактури позивача шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок позивача. Позивач повинен надати відповідачу рахунок на сплату орендної плати за поточний місяць не пізніше, ніж за 5 банківських днів до 10-го числа кожного календарного місяця строку суборенди.

Колегією суддів встановлено, що акт приймання-передачі приміщення між позивачем та відповідачем не був складений, проте факт передачі приміщення підтверджується матеріалами справи, а саме: помісячними актами наданих послуг, підписаними сторонами за період з червня 2013 р. по лютий 2014 р., оплатою відповідачем орендної плати за останній місяць суборенди, оплатою орендної плати за період з червня 2013 р. по лютий 2014 р. та не заперечується відповідачем.

Як стверджує позивач, за період з 01.03.2014 р. по 30.09.2014 р. позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 479840,17 грн. та акти надання послуг за вказаний період, рахунків на компенсацію витрат з оплати комунальних послуг на загальну суму 14970,11 грн. за період з вересня по жовтень 2014 року. Проте вказані акти відповідачем не були підписані та повернуті позивачеві як і не було оплачено виставлених рахунків-фактур на суму 479840,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2014 р. позивачем було направлено відповідачу претензію №111-В від 12.08.2014 р. про сплату заборгованості у розмірі 342361,33 грн. та пені у сумі 11951,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації витрат з оплати комунальних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості у розмірі 479840,17 грн. - основного боргу, 14970,11 грн. - компенсації комунальних послуг. Також позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 40842,04 грн., 3 % річних у розмірі 5442,17 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у своїх поясненнях зазначає, що перебував у приміщеннях до 30.03.2014 р. та за користування даним приміщенням відповідач розрахувався з позивачем, тому вважає незаконними та необґрунтованими вимоги щодо сплати орендної та інших платежів за наступні місяці, а також стверджує, що відповідач користуючись приміщеннями не передавав їх жодній фізичній чи юридичній особі в суборенду.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Відповідно до п.2.3. договору, після закінчення строку суборенди або в разі дострокового припинення орендних відносин, суборендар протягом 10 днів повертає орендареві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень.

В пункті 8.1. договору передбачено, що цей договір припиняє свою дію за наявності хоча б однієї з наступних обставин: закінчення строку суборенди; наявності письмової згоди сторін; за наявності інших обставин, передбачених чинним законодавством України або цим договором.

З листів відповідача від 17.01.2014 р. та від 28.01.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач звертався до позивача з пропозицією розірвати договір з 01.02.2014 р. та з 01.03.2014 р. відповідно, на підставі п.8.1.2. договору суборенди від 30.05.2013 р.

Проте в матеріалах справи відсутні докази наявності письмової згоди сторін щодо припинення договору, відсутні інші обставини, передбачені чинним законодавством України або цим договором, які б вказували на припинення дії договору в період з березня 2014 р. по вересень 2014 р.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу приміщення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 479840,17 грн. - основного боргу, 14970,11 грн. - компенсації комунальних послуг за період з березня 2014 р. по вересень 2014 р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором суборенди від 30.05.2013 р., відсутні докази повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення, відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати за оренду приміщення за період з березня 2014 р. по вересень 2014 р., позовна вимога про стягнення з відповідача 479840,17 грн. - основного боргу, 14970,11 грн. - компенсації комунальних послуг є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідач 40842,04 грн. пені, 5442,17 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.4. договору, за несвоєчасну сплату щомісячної орендної плати згідно з цим договором, суборендар сплачує пеню від суми боргу в розмір відповідної подвійної орендної ставки за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком суми пені, яка становить 40842,04 грн. за період з 11 березня 2014 р. по 14.11.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми 3% річних, здійсненим позивачем, яка становить 5442,17 грн. за період з 17 травня 2014 р. по 14.11.2014 р.

Твердження позивача про передачу приміщення спорідненій з нею структурі - ТОВ "Тез Телеком" є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 479840,17 грн. - основного боргу, 14970,11 грн. - компенсації комунальних послуг, 40842,04 грн. пені, 5442,17 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі №910/27553/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" (код ЄДРПОУ 32348756, 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 63, оф.2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" (код ЄДРПОУ 32108814, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв.3-4, адреса для листування: 08162, Київська область смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1) 479840 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 17 коп. основного боргу по орендній платі, 14970 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 11 коп. компенсації комунальних послуг, 40842 (сорок тисяч вісімсот сорок дві) грн. 04 коп. пені, 5442 (п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 17 коп. 3% річних, витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10821 (десять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 88 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" (код ЄДРПОУ 32348756, 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 63, оф.2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" (код ЄДРПОУ 32108814, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв.3-4, адреса для листування: 08162, Київська область смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5410 (п'ять тисяч чотириста десять) грн. 49 коп.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/27553/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець