Ухвала суду № 46039117, 01.07.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"01" липня 2015 р. справа № 926/281/15

За заявою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях

про зміну способу і порядку виконання рішення суду

У справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях

до товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» м. Хотин

про стягнення заборгованості та спонукання повернути майно

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

Від позивача - Бурлака В.С., дов. від 13.11.2013 року

Від відповідача - не з'явився

Від державної виконавчої служби - Верстюк Б.А., дов. від 18.02.2015 року

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 31.03.2015 року зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» повернути публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» орендоване майно, перелік якого наведений в Додатку№1, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а, що зафіксувати у підписаному сторонами Акті приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, на протязі 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

14.03.2015 року на виконання рішення господарського суду видано накази.

23.06.2015 року від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, розгляд якої в порядку ст. 121 ГПК України ухвалою суду від 23.06.2015 року призначено у судовому засіданні 01.07.2015 року за участю представників сторін та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.

Відповідач у судове засідання 01.07.2015 року не з'явився, проте його неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви по суті.

У судовому засіданні представник позивача уточнив подану заяву та просить суд повернути публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» орендоване майно, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а, перелік якого наведений в наказі про примусове виконання рішення суду від 14.04.2015 року у справі №926/281/15.

Вивчивши матеріали справи, заяву, додані до неї документи та заслухавши пояснення представника позивача (стягувача), суд дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

28.04.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції на підставі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано відповідача у добровільному порядку протягом 7 днів повернути позивачу (далі - стягувач) орендоване майно, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.05.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» за місцезнаходженням відсутнє.

Актами державного виконавця від 13.05.2015 року та 11.06.2015 року встановлено, що директор та працівники товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» за адресою м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а з початку 2015 року відсутні, що унеможливлює виконання рішення суду.

14.05.2015 року державним виконавцем направлено на адресу відповідача та його директора вимогу про самостійне виконання наказу суду.

Як вбачається з матеріалів справи, дана вимога як і уся інша кореспонденція, направлена державним виконавцем відповідачу, останньому не вручена та повернута відправнику.

На виклик державного виконавця від 03.06.2015 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» не з'явився.

Відтак, станом на момент розгляду заяви рішення суду не виконане.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на території України та виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

При цьому, сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачена можливість звернення сторони до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (ч. 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч. 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

З аналізу змісту частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що в разі неможливості виконання судового рішення у раніше встановлені порядок та спосіб, суд вправі вжити заходи, спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення, відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до п. 7.1.3 Постанови Пленуму ВГС Україні «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року №9 під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (п. 7.2 вищевказаної постанови).

За таких обставин справи та:

- враховуючи, що державним виконавцем у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом по справі, вжито всіх необхідних заходів щодо повного та своєчасного виконання рішення суду, яке боржником протягом тривалого часу добровільно не виконано, майно державному банку не передано;

- виходячи з того, що невиконання відповідачем рішення суду безумовно порушує право власності позивача на належне йому майно;

- встановивиши неможливість виконання рішення суду у даній справі визначеним раніше способом, адже матеріалами справи доведено наявність обставин, що унеможливлюють виконання рішення безпосередньо відповідачем

суд дійшов висновку, що заяву публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» слід задовольнити та змінити спосіб виконання рішення суду з добровільного виконання відповідачем на примусове повернення силами державної виконавчої служби України публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» орендованого майна, що розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а, перелік якого наведений в наказі про примусове виконання рішення суду від 14.04.2015 року у справі №926/281/15.

В цій площині суд також зауважує, що примусове повернення силами державної виконавчої служби орендованого майна його власнику не змінює суті даного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити.

2. Змінити спосіб виконання рішення суду від 31.03.2015 року у справі № 926/281/15 з зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-тарний завод» повернути публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» орендоване майно, перелік якого наведений в Додатку№1, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а, що зафіксувати у підписаному сторонами Акті приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, на протязі 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили на примусове повернення публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» орендованого майна, що розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49/а, перелік якого наведений в наказі про примусове виконання рішення суду від 14.04.2015 року у справі №926/281/15.

Ухвала про зміну способу і порядку виконання рішення суду набрала законної сили 01.07.2015 року, може бути пред'явлена до виконання до 01.07.2016 року та підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя М.І.Ніколаєв