Ухвала суду № 46034611, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Головачова Я.В., Невідомої Т.О.,

при секретарі Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13.02.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі, а саме 4400, 00 грн. щомісяця. В обґрунтування заявлених вимог зазначає про те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 12.07.1990, від якого мають двох дітей - повнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2014 шлюб з відповідачем був розірваний. Зазначала, що діти проживають з нею, та всі витрати по їх утриманню несе вона. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини (сина) не надає, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися із вказаним позовом.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13.02.2015 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 4400, 00 грн, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 01.10.2014 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243, 60 грн.

Справа № 758/11863/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5414/2015Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Відповідач вказує на те, що суд розглянув вказану справу у його відсутність, тим самим позбавив його можливості надати свої пояснення та заперечення. Крім того, посилається на те, що позивач жодним чином не обґрунтувала витрати на дитину та не надала жодних підтверджень того, що її неповнолітній дитині необхідні додаткові кошти на розвиток або на лікування, також нею не доведено нерегулярний, мінливий дохід відповідача, а стягнуто суму аліментів від більшого валового доходу відповідача. Разом з тим, судом не взято до уваги той факт, що відповідач орендує квартиру та сплачує за неї щомісяця 4000, 00 грн., та матеріально допомагає своїй матері, яка є пенсіонеркою. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач та його представник повідомлялися про розгляд справи апеляційним судом за вказаними ними в апеляційній скарзі адресами, які є їх зареєстрованим місцем проживання /а.с.20,47/. Проте, судова кореспонденція була повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В силу ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Положення ст. 76 цього Кодексу зобов'язують сторони та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться

Виходячи з наведених норм процесуального закону, а також враховуючи, що відповідачем була подана апеляційна скарга ще в березні 2015 року і з квітня він не цікавиться рухом справи в суді, поштову кореспонденцію не отримує, колегія суддів вважає вказані дії відповідача як недобросовісне здійснення наданих йому прав, а тому враховуючи, також визначені ст. 303-1 ЦПК України, строки розгляду справ, вважає за доцільне розглянути справу у відсутність сторони відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.07.1990, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2014 був розірваний /а.с.4/.

Також сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації атів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 28.09.2010 на підставі актового запису № 1590 від 07.102004 /а.с.5/

З довідки форми №3 виданої КП «Виноградар Подільського району м. Києва» вбачається, що разом з позивачем проживають її діти: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6/.

Згідно даних Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві наданих на запит суду, ОСОБА_1 зареєстрований як платник податків фізична особа-підприємець, його доходи за 2013 рік задекларовані на суму 499032,57 грн., а за дев'ять місяців 2014 року - 539498,44 грн. /а.с.53-55/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із матеріального становища кожної із сторін, з того, що неповнолітня дитина перебуває на утриманні матері, а відповідач є особою працездатного віку та здійснює підприємницьку діяльність, а тому може надавати на утримання дитини аліменти у розмірі 4400, 00 грн. щомісячно.

Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на наведених вище нормах чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець /а.с.53/. Підприємницька діяльність за визначенням є - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Разом з тим, в нинішніх економічних умовах вказана діяльність не може вважатися такою, що надає стабільний, визначений дохід. За наведених обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доцільність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. А доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту мінливості доходів відповідача є безпідставними, оскільки саме він мав довести стабільність та розмір свого середньомісячного заробітку.

Посилання відповідача на те, що позивач жодним чином не обґрунтувала витрати на дитину не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки розмір аліментів на дитину встановлюється виходячи з розміру доходів батьків з метою забезпечення належного рівня утримання дитини відповідно до умов в яких перебувала дитина до розірвання шлюбу між батьками. Крім того, як вбачається з матеріалів справи заробіток позивача за шість місяців становить 18532,23 грн., який є незначним в порівняні з заробітком відповідача, при цьому на її утриманні знаходиться, як неповнолітній син, так і повнолітня дочка.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підтвердження необхідності додаткових коштів на розвиток або на лікування є безпідставними, оскільки позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини не були предметом розгляду, так як не заявлялись.

Той факт, що відповідач орендує квартиру та сплачує за неї щомісяця 4000, 00 грн., не є тією обставиною, що може свідчити про необхідність зменшення визначеної судом першої інстанції суми аліментів, до того ж вказані докази не були подані суду першої інстанції, а тому і не могли бути ним оцінені та враховані при ухваленні рішення.

З цих же підстав, а саме неподання доказів в суді першої інстанції, відхиляються посилання позивача на здійснення ним матеріальної допомоги непрацездатній матері. Разом з тим, з наданих апеляційному суду доказів вбачається, що мати позивача є непрацездатною в силу віку та отримує пенсію в установленому законом порядку /а.с.89/. Інших даних матеріали справи не містять, а отже твердження відповідача про здійснення її утримання є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права, а саме розгляду справи у відсутності сторони відповідача, апеляційним судом встановлено, що судом перевірено місце реєстрації відповідача /а.с.20/. Судом неодноразово направлялись повідомлення на вказану адресу і, відповідачем була отримана телеграма 03.11.2014 /а.с.43/. 14.11.2014 представник відповідача звернувся до суду з заявою в якій повідомляв, що він випадково дізнався про розгляд справи в суді та просив вручити копію позовної заяви та відкласти розгляд справи /а.с.46/. З журналу судового засіданні від 14.11.2014 вбачається, що судом задоволено клопотання представника відповідача /а.с.48-49/. В судовому засіданні 21.11.2014 сторони заявили про можливість мирного врегулювання спору, в зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 12.12.2014 /а.с.56/. Після цього 11.12.2014 стороною відповідача надані заперечення проти позову, та клопотання про відкладення розгляду справи /а.с.59 -61,64/, а судова кореспонденція поверталась без вручення /а.с.67,72/ при цьому іншої адреси перебування відповідач суду не повідомляв. А отже вказані дії відповідача та його представника свідчать про недобросовісне здійснення наданих їм процесуальних прав, що також підтверджує їх поведінка на стадії апеляційної розгляду, тому вказані обставини не можуть бути прийняті до уваги суду в якості підстав для скасування рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції надана вірна правова оцінка матеріальній спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13.02.2015 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: