Рішення № 46031411, 11.06.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11941/14-ц

Категорія 26

П О В Т О Р Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Карпенко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 лютого 2011 року між ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем був укладений Кредитний договір № б/н.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом, здійснювати погашення заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в розмірі 21 105 грн. 79 коп., у тому числі:

- 7 959 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом;

- 9 172 грн. 72 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2 492 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 981 грн. 23 коп. - штраф ( процентна складова).

У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки, суду не повідомив. У заяві про перегляд заочного рішення просив застосувати до спору строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 21 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір № б/н (а. с. 6-30).

Відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до п. 1.1.2.5. Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався виплачувати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, перевищення платіжного ліміту, а також виплачувати комісію на умовах, передбачених вказаним Договором.

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Звертаючись в суд з даним позовом ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 31 липня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 21 105 грн. 79 коп., у тому числі:

- 7 959 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом;

- 9 172 грн. 72 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2 492 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 981 грн. 23 коп. - штраф ( процентна складова).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється у три роки, а стаття 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

У заяві ОСОБА_1. просить застосувати строк позовної давності (а.с. 65-66)

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Судом установлено, що згідно п. 1.1.5.32, 2.1.1.7.5. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому зобов'язанню, передбаченого договором, більше ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Аналогічні висновки містяться у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з виписки по заборгованості відповідача (а.с. 4-5), платежів за кредитним договором з лютого 2011 року внесено не було, а отже, заборгованість за кредитним договором виникла з березня 2011 року. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до відповідача лише 07 жовтня 2014 року.

Таким чином, на момент пред'явлення даного позову ПАТ КБ «Приватбанк» пройшло більше півроку з моменту початку перебігу строку позовної давності, тобто сплив строк позовної давності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно ч. 4. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи пропуск позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав та наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 256-258, 261, 262, 265-267, 509, 526, 530, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 224, 228, 233, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом згідно ст. 232 ЦПК України

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна