Ухвала суду № 46030707, 01.07.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/773/14-к

У Х В А Л А

01 липня 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого - судді Білоцерківця О.А.,

суддів: Новака Р.В., Москаленко К.О.,

при секретарі Онопрієнку С.Ю.,

за участю прокурора Єременка М.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості зміни міри запобіжного заходу у справі відносно вчинення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 перебуває в провадженні суду.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України в судовому засіданні судом на обговорення поставлено питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Прокурор зазначив, що відсутні підстави для зміни міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Захисники обвинуваченого не заперечували проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.

Обвинувачений підтримав думку захисників, акцентуючи увагу суду на його невинності в інкримінованому діянні.

Суд, заслухавши думку вказаних осіб, приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. .

На даний час у кримінальному провадженні виникли та стали достатніми підстави для висновку про можливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4, що тримається під вартою на більш м'який.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що подальше перебування підсудного під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_4 залишати місце свого проживання з 22 години до 06 години.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання з 22 години до 06 години, строком на два місяці, а саме до 01.09.2015 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6

Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити до 01 вересня 2015 року включно.

Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладеного на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов'язків покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Білоцерківець

Р.В. Новак

К.О. Москаленко