Рішення № 46023799, 23.06.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1516/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Савранський О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівБородійчука В. Г. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом органу опіки та піклування Корсунь-Шевченківської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7 за участю прокурора Корсунь-Шевченківського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

06 березня 2015 року орган опіки та піклування Корсунь-Шевченківської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів.

При цьому послався на те, що відповідачка вихованням та утриманням своєї дитини не займається, не слідкує за її здоров'ям та розвитком, не працює, живе за рахунок соціальних виплат, зловживає спиртними напоями. Крім того, санітарно - гігієнічний стан житла вкрай незадовільний, фактично відсутні продукти харчування та кошти на їх придбання.

Враховуючи викладене позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітньої дочки ОСОБА_7, стягнути аліменти на користь тих осіб та установ, де буде перебувати малолітня ОСОБА_7

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Передано малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування органові опіки та піклування в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області.

в и р і ш и л а :

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 не працюючої, паспорт НОМЕР_3 виданий 25 листопада 1995 року Корсунь-Шевченківським РВУМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь тих установ чи громадян, на чиєму утриманні буде знаходитися дитина, до її повноліття, або до усиновлення підлягаючі до індексації відповідно до закону аліменти на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 400, 00 грн.; у дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243, 60 грн. (одержувач УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, код одержувача 36777264, банк одержувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок 31218206700239, код ЄДРПОУ суду 02887711, код класифікації доходів бюджету 22030001 - судовий збір).

Виконання рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального права та з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, прокурора, третьої особи, що з'явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав його обґрунтованим, так як судом встановлено, що відповідачка маючи реальну можливість виконувати обов'язки по вихованню дитини, ухиляється від цього, не проявляє щонайменшої батьківської турботи, що свідчить про її ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини, що і є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам Закону оскаржуване рішення в даній справі не відповідає.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч. 2 ст. 166 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

У даному випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених ст. 164 СК України та наведених в позовній заяві, повинна довести, зокрема, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначив, що відповідачка вихованням та утриманням своєї дитини не займається, не слідкує за її здоров'ям та розвитком, не працює, живе за рахунок соціальних виплат, зловживає спиртними напоями. Санітарно - гігієнічний стан житла вкрай незадовільний, фактично відсутні продукти харчування та кошти на їх придбання. При цьому послався на ст. 164 СК України, не конкретизуючи підставу позбавлення батьківських прав. Проте, фактично послався на те, що відповідачка ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Вирішуючи спір, суд зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, у порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України не з'ясував: які безспірні докази свідчать про ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідачки, свідоме нехтування нею своїми обов'язками, чи вживалися до неї заходи реагування, а також належно не дослідив соціально-побутові умови життя та матеріальне становище відповідачки. З'ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідачка, заперечуючи проти позову, як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі посилась на те, що вона належно виховує та утримує дитину у межах своїх материнських можливостей, дитина відвідує дитячий садочок, де одночасно перебуває під медичним наглядом, повністю забезпечена одягом, взуттям на всі сезони та необхідними для її розвитку речами. Також, дитина перебуває під наглядом лікаря-педіатра Корсунь-Шевченківської ЦРЛ. Посилання на її пиятство та аморальність поведінки вважає недоведеними належними доказами.

Однак суд не перевірив належним чином її доводів, у рішенні не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують зазначені доводи відповідачки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_7, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно копії свідоцтва про народження дитини - її матір'ю є відповідачка по справі. Батько дитини у свідоцтві про її народження записаний зі слів матері. а. с. 9.

На підтвердження підстав позбавлення батьківських прав позивачем надано наступні докази.

10 лютого 2015 року Дошкільний навчальний заклад «Дружба» № 2 звернувся до міського голови з листом про звернення уваги на сім'ю відповідачки посилаючись на те, що малолітня дочка відповідачки систематично не відвідує заклад. Сім'я проживає у квартирі яка утримується в антисанітарних умовах, де проживають вуличні собаки. Зі слів сусідів, дитина погано харчується, часто ходить по вулиці напівроздягнута, часто хворіє, кошти на лікування у відповідачки відсутні. На думку закладу, таке середовище є небезпечним для психічного та фізичного здоров'я дитини. а. с. 7.

З аналогічними листами 9 лютого 2015 року до міської ради звернулися Корсунь-Шевченківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і служба у справах дітей Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації. а. с. 9.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_6 від 09 лютого 2015 року, санітарно - гігієнічний стан квартири відповідачки вкрай незадовільний. У квартирі дуже брудно, стійкий неприємний запах, речі розкидані, посуд брудний, повсюди недопалки цигарок та сміття. Продуктів практично немає, водопостачання та газ відключені. Зі слів сусідів ОСОБА_6 веде аморальний спосіб життя. Дитина завжди недоглянута, голодна, часто закрита вдома одна. Комісія дійшла висновку, що проживання дитини з матір'ю загрожує життю та здоров'ю дитини. а. с. 10.

Згідно до висновку оцінки потреб дитини та її сім'ї (початкового) від 09.02.2014 року з'ясовано, що події загрожують життю та здоров'ю дитини, у разі відсутності екстреного втручання матимуться суттєві негативні наслідки для дитини. Стан батьків, як зазначено в висновку, при тому, що відповідачка виховує дитину одна, перешкоджає задоволенню потреб дитини і батьківський потенціал дуже слабкий. Фактори сім'ї та середовища не сприяють вирішенню проблем. Органу опіки та піклування потрібно вжити негайні дії щодо захисту дитини. а. с. 12.

Рішенням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради № 28 від 26 лютого 2015 року «Про відібрання дитини з сім'ї ОСОБА_6.» вирішено відібрати малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та влаштувати її до Комунального закладу «Черкаський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей Черкаської обласної ради».

З 11 березня 2015 року малолітня дочка перебуває в Комунальному закладі «Черкаський обласний центр соціально - психологічної реабілітації Черкаської обласної ради». За час перебування дитини у закладі, у відповідності до повідомлення від 21.04.2015 року за № 261, ОСОБА_6 жодного разу не відвідала доньку, не телефонувала їй і ніяких заходів для спілкування з дитиною не вживала, її здоров'ям та життям не цікавилася. а. с. 43.

За місцем проживання старшою по будинку ОСОБА_8 відповідачка характеризується негативно а. с. 14.

Відповідно до характеристики Дошкільного навчального закладу «Дружба» № 2 на звернення закладу про обов'язковість відвідувань дитиною закладу, відповідачка не реагувала. Разом з тим зазначено, що одяг дитини, коли вона відвідувала заклад був охайний, чистий, хоча і був просякнутий тютюновим димом. Дитина спокійна, соціально-адаптована, самостійна, навички самообслуговування та розвиток сприймання відповідають віку. Проте, через несистематичне відвідування та асоціальні умови в сім'ї, засвоєння програмових вмінь - на низькому рівні. а. с. 15.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені у ч. 3 ст. 253 ЦПК України.

Згідно висновку органу опіки та піклування, враховуючи інтереси дитини та умови, що склалися в сім'ї, відповідачку доцільно позбавити батьківських прав. Суд першої інстанції погодився з зазначеним висновком.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав за відсутності належно оформленого письмового висновку органу опіки та піклування, який визначений указаним законом, так як наявний на аркушах справи 41, 42 висновок не скріплений печаткою.

Таким чином, приведені докази, які суд вважав достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав, охоплюють лише період з лютого по березень 2015 року та свідчать про те, що при розгляді справи суд першої інстанції фактично не дослідив дійсні обставини справи, їх тривалість та можливі альтернативи такому серйозному втручанню в право відповідачки і дитини на повагу до сімейного життя.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, всупереч вимогам цивільно-процесуального законодавства ці доводи не перевірив і не навів аргументів про те, які саме матеріально-побутові умови проживання дитини з відповідачкою були справді небезпечними для її життя, здоров'я та морального виховання. Висновки про те, що дитину не годують, не вдягають належним чином, а також часто залишають саму вдома грунтуються виключно на доповідях, складених представниками відповідних міських служб за результатом, наявної в матеріалах справи, разової - 09.02.2015 року, а несистематичних перевірок помешкання відповідачки. При цьому, суд першої інстанції не розглядав ніяких доказів на підтвердження такої інформації: не досліджував медичні документи дитини, не звертався до висновків педіатрів чи показань сусідів.

Крім того, суд констатуючи відключення газу та води в квартирі позивачки не послався на належні докази, які б це стверджували з зазначенням підстав такого відключення, періоду та дій відповідачки щодо вирішення даного питання.. Не були надані такі докази і позивачем при звернені до суду.

Позивачем в підтвердження заявлених вимог не було надано висновку психолога, що позбавляє можливості суд, при вирішенні спору, оцінити емоційну чи психічну зрілість дитини та мотивацію відповідачки у розв'язанні побутових проблем.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз'єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, за наявних у справі доказів, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Головуючий :

Судді :