Рішення № 46022053, 18.12.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/3642/2013р. Головуючий в першій інстанції: Стамбула М.І.

Категорія:27 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року грудня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Полікарпової О.М.

Прокопчук Л.П.

при секретарі: Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 25.01.2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитно - заставний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 26469.33 доларів США з кінцевим терміном повернення 24.01.2011 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,28% на рік на суму залишку заборгованості.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_4 надав банку в заставу автомобіль MERCEDES BENZ 320, державний номер НОМЕР_1.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував і станом на 30.07.2012 року має заборгованість у сумі 50947.30 доларів США.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2008 року в сумі 50947.30 доларів США, що за курсом 7.99 складає 407068.94 грн. вилучити у відповідача та передати в заклад ПАТ "ПриватБанк" предмет застави - автомобіль MERCEDES BENZ 320, державний номер НОМЕР_1, звернути на нього стягнення, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.08.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2008 року у розмірі 50947.30 доларів США з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" звернуто стягнення на предмет застави автомобіль MERCEDES BENZ 320, державний номер НОМЕР_1 з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень та отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Зобов'язано ОСОБА_4 передати ПАТ КБ "ПриватБанк" предмет застави: автомобіль MERCEDES BENZ 320, державний номер НОМЕР_1, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати у розмірі 3219.00 грн.

09.09.2013 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначалось, що суд не врахував строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбачених ч.2 ст.258 ЦК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи. В судове засідання, яке призначалось на 11.12.2013 року надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання, що призначалось на 18.12.2013 року ОСОБА_4 надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному, проте в підтвердження зазначеного доказів не надав.

За таких обставин, керуючись ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що неявка відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 25.01.2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитно - заставний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 26469.33 долари США з кінцевим терміном повернення 24.01.2011 року та сплатою відсотків за користування у розмірі 14,28% на рік на суму залишку заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня сторони уклали договір застави рухомого майна, за яким ОСОБА_4 передав банку у заставу, належний йому на праві власності автомобіль MERCEDES BENZ 320, державний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_4 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 30.07.2012 року має заборгованість у сумі 50947.30 доларів США.

На підставі ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Суд першої інстанції вирішуючи даний спір встановивши, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в термін установлений договором до 24.01.2011 року, дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2008 року.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги по суті спору не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Безпідставними є доводи ОСОБА_4 про те, що публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" є неналежним позивачем так як відступив свої права та обов'язки за даним кредитним договором іншій особі -Юкрейн Авто Лоун Файненс Пі-ЕЛ-СІ, оскільки згідно договору від 21.09.2011 року укладеного між Юкрейн Авто Лоун Файненс Пі-ЕЛ-СІ та ПАТ КБ „ПриватБанк", наданого в ході апеляційного розгляду справи, останній викупив кредитні вимоги за кредитно - заставним договором від 25.01.2008 року, оформленого на ОСОБА_4

Доказів про те, що ОСОБА_4 виконав кредитні зобов'язання перед Юкрейн Авто Лоун Файненс Пі-ЕЛ-СІ суду не надано.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_4 про те, що судом не взяті до уваги положення ч.2 ст.258 ЦК України, за якими встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки, оскільки відповідно до п.14.11 кредитно - заставного договору від 25.01.2008 року сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у п'ять років. Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом позивач почав нараховувати пеню з 03.03.2009 року до суду звернувся 15.11.2012 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеної сторонами у договорі.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно задовольнив вимоги банку про передачу предмета застави в заклад, оскільки відповідно до ч.2 ст.28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Позивачем надано до суду витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що 11.07.2012 року зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (автомобіль), зобов'язання ОСОБА_4 на час звернення позивача до суду 15.11.2012 року залишилося не виконаним, при цьому за умовами укладеного договору кінцевим терміном повернення кредитних коштів визначено 24.01.2011 рік.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір нарахованої заборгованості з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором заслуговують на увагу, оскільки суд задовольняючи позов в частині стягнення пені в сумі 24683.23 доларів США, не врахував положень ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рн/2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1,2 ст. 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як вбачається із розрахунку позивача, розмір заборгованості з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором становить 24683.23 доларів США.

Оскільки визначений судом розмір заборгованості з пені 24683.23 доларів США перевищує розмір заборгованості з кредиту 20632.91 доларів США то з огляду на вищенаведені норми права та позицію Конституційного Суду України, колегія суддів вважає, що, розмір пені слід зменшити до суми 6 000 доларів США, що за курсом долару до гривні 7.993 (станом на 30.07.2012 рік) становить 47958,00 грн.

За таких обставин рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню необхідно змінити, зменшивши суму стягнення з 50947.30 доларів США до 32264.07 доларів США.

В іншій частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2013 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши суму з 50947.30 доларів США до 32264.07 доларів США.

В решті рішення суду залишити без змін..

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: