Рішення № 46015877, 26.06.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17985/14-ц>

Провадження № 2/638/2234/15>

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2015 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Гайдук Л.П.

при секретарі Литвиненко М.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «Фінанси і кредит», ОСОБА_3 про визнання договору купвлі-продажу квартири від 04.10.2013року недійсним, скасування запису про державну реєстрацію ,витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом та з уточненими позовними вимогами до Публічного акціонерного банку «Фінанси і кредит»,ОСОБА_3 про визнання договору купвлі-продажу квартири від 04.10.2013року недійсним,скасування запису про державну реєстрацію ,витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.10.2013року між Публічним акціонерним банком «Фінанси і кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, на виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.05.2013року відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було надано право на укладення договору купівлі продажу предмету іпотеки. Даний договір позивач вважає незаконним, оскільки 15 липня 2013 вона отримала вищезазначене рішення Дзержинського районного суду м. Харкова та 19 липня 2013р. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, ухвалю суду від 12.11.2013року заочне рішення суду було скасовано та справа направлена до суду для присвоєння нового реєстраційного номеру та автоматичного розподілу. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.07.2014року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено. Таким чином, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» продав належну їй квартиру на підставі рішення суду, яке на день укладення договору купівлі продажу не набрало чинності, тобто даний договір не може вважатися дійсним, тому позивач просить визнати його недійсним, скасувати запис про державну реєстрацію майна та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що остання придбала дану квартиру у порядку,встановленому законом та рішення суду є таким,що набрало чинності ,окрім того,рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21листопада 2014року рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 8липня 2014року скасоване та звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 з наданням банку фінанси і кредит право продати предмет іпотеки тому вважає,що підстав для визнання угоди недійсною та витребування майна не встановлено.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні суду пояснив, що ними на підставі рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.05.2013року відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було надано право на укладення договору купівлі продажу предмету іпотеки отримано виконавчий лист та проведено відчуження даної квартири.Про те,що ОСОБА_1 подано заяву про скасування заочного рішення банку відомо не було. Угода купівлі-продажу виконано з дотриманням всіх вимог закону.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2013року позовні вимоги АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» до ОСОБА_1, 3-ті особи: ОСОБА_4, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» були задоволені частково, звернуто стягнення на нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,0кв.м., жилою площею 41,0кв.м. шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з початковою ціною 303 750грн. за рахунок грошових коштів, вилучених від продажу предмета іпотеки задовольнити вимоги АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» за кредитним договором № 292-13-И від 09 жовтня 2007року загальна сума яких станом на 30.10.2012року складає 65 072,64 доларів США.

Згідно до ст. 233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку,встановленого цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.233 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з положеннями ст.227 ЦПК України відповідачам, які не з*явились в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

ч.1 ст.228 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Таким чином, з огляду на зазначені норми закону, оскільки заочне рішення було прийнято у відсутності відповідача ОСОБА_1, то відповідно останнє не набрало законної сили, оскільки ОСОБА_1 19.07.2013р. до суду подала заяву про перегляд заочного рішення від 15 травня 2013року.

Судом встановлено та про що свідчать матеріали цивільної справи за позовом АТ «Банк Фінаси та кредит» до ОСОБА_1, 3-я особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що даних про направлення ОСОБА_1 копії заочного рішення та отримання ОСОБА_1 судового рішення та дати такого отримання останні не містять, що дає суду підстави вважати, що дане заочне рішення не вступило в законну силу.

Ухвалою суду від 12 листопада 2013року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2013року було скасовано та справа направлена до суду для присвоєння нового реєстраційного номеру та автоматичного розподілу.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2014року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Фінанси та кредит» в особі «Слобожанське РУ» до ОСОБА_1, 3-ті особи КП «Харківське міське БТІ» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21листопада 2014року рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 8липня 2014року скасоване та звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 з наданням банку фінанси і кредит право продати предмет іпотеки.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04.10.2013року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим номером 4178, ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Згідно до ч.2ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною \сторонами\ вимог, які встановлені частинами 1-3,5та 6 ст.203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку про те, що не набуття заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.05.2013року законної сили впливає на обсяг дієздатності банку на укладення угоди купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_1 та свідчить про відсутність у банку ПАТ «Банк»Фінанси та кредит» цивільної дієздатності для укладення будь-яких угод з квартирою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Також суд акцентує увагу на тому, що вищезазначені норми закону пов*язують недійсність угоди з моментом її вчинення, тобто, на момент вчинення правочину, саме на 4.10.2013року, банк не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення угоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі..

З огляду на зазначені норми закону суд приходить до висновку,про те,що пред'явлення віндикаційного позову передбачає дотримання наступних умов:

1) вибуття майна з володіння власника чи титульного володільця, тобто позбавлення їх можливості фактичного панування над майном;

2) перебування майна у фактичному володінні іншої особи - незаконного володільця;

3) існування індивідуально-визначеного майна в натурі;

4) відсутність між позивачем та відповідачем зобов'язальних відносин з приводу майна, що підлягає віндикації, оскільки даний позов належить до категорії речово-правових засобів захисту права власності і унеможливлюється при існуванні договірних відносин між сторонами.

Згідно з положеннями п.26 Постанови № 5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 довела суду факт вибуття квартири з її власності поза її волею, що дає останній право витребувати його з володіння відповідача ОСОБА_3.

Окрім того, при ухваленні даного рішення суд посилається на ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у спорі про витребування власником майна від добросовісного набувача відповідно до якого:

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 квітня 2014 року розглянув справу № 6-146 цс 13, предметом якої був спір про витребування власником свого майна від добросовісного набувача. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. На ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у спорі про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору, відповідно до якого Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 року розглянув справу № 6-107 цс 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст.ст. 387, 388 ЦК України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 ЦК України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу недійсним як спосіб захисту обраний не вірно, тому в цій частині позову суд відмовляє в його задоволенні.

Що стосується доводів відповідача,про те,що остаточним рішенням Апеляційного суду Харківської області банку було надано право на відчуження спірної квартири та угода купівлі-пролажу є дійсною суд прийняти до уваги не може ,оскільки, як зауважено вище, визнання угоди дійсною чи недійсною пов,язується з моментом її укладення, оскільки на момент укладення угоди як вказано вище банк не мав права проводити таке відчуження на підставі заочного рішення суду,яке не набрало чинності.

Окрім того,суд зауважує що таке право виникло у банку тільки після прийняття рішення Апеляційним судом Харківської області від 21листопада 2014року та в повному обсязі не могло б бути реалізованим з огляду на відсутність можливості розпорядження майном з огляду на положення Закону України від 3.06.2014року «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 387, 388, п.26 Постановою № 5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, ст.ст. 10, 11, 14, 58, 59, 60, 213, 215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «Фінанси і кредит»,ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 04.10.2013року недійсним,витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та скасувати запис №2726668 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3.

В задоволенні позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий-суддя: