Постанова № 4601485, 24.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.02.2009 № 3/503

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Шипка В.В.

 суддів:

 при секретарі:

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.12.2008

 у справі № 3/503  

 за позовом Житлово-будівельний кооператив "Авіатор-4"

 до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

Відділ Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві

 третя особа позивача  

 третя особа відповідача

 про розірвання договору оренди та зобов"язання повернути приміщення, разом зі справою

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/503 від 10.12.2008 відмовлено в задоволенні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись з Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким скасувати вимогу державного виконавця про виконання судового рішення № 459/6 від 03.09.2008.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2008 у справі № 3/503, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 і порушено апеляційне провадження у справі № 3/503, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2009.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2009 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким скасувати вимогу державного виконавця про виконання судового рішення № 459/6 від 03.09.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2009 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на неї, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 3/503 від 25.12.2007 повністю задоволені позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-4”, а саме:

- розірвано договір № 1 оренди нежилого приміщення від 25.12.2003, укладений між Житлово-будівельним кооперативом “Авіатор-4” та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1;

- зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 повернути Житлово-будівельному кооперативу “Авіатор-4” нежиле приміщення, загальною площею 408,93 кв. м., що знаходиться між 16-м поверхом та крівлею у житловому будинку за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 93.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 3/503 від 25.12.2007, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 3/503 від 18.03.2008 рішення Господарського суду міста Києва № 3/503 від 25.12.2007 залишено без змін.

У зв'язку з набранням рішенням законної сили Господарським судом 09.04.2008 було видано відповідний наказ.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 3/503 від 18.03.2008, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду № 3/503 від 18.03.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2007 у справі № 3/503 залишено без змін.

Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення вимоги про виконання судового рішення № 459/6 від 03.09.2008 такими, що не відповідають чинному законодавству України, та скасувати вимогу про виконання судового рішення № 459/6 від 03.09.2008 державного виконавця Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Скарга мотивована тим, що 28.09.2008 скаржник отримав вимогу державного виконавця про зобов'язання виконати наказ Господарського суду міста Києва № 3/503 від 09.04.2008 щодо повернення скаржником майна стягувачу.

Скаржник вважає вищевказану вимогу такою, що підлягає скасуванню, а дії державного виконавця такими, що не відповідають чинному законодавству України, з наступних підстав.

Статтею 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за наслідками відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і надсилає її боржнику. Натомість скаржник отримав лише письмову вимогу про виконання судового рішення, що лише свідчить про наявність вимоги, але не вказує на відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу також обмежує скаржника в його законних діях по використанню свого майна. Крім того, скаржник отримав вищевказану вимогу лише 28.09.2008 біля вхідних дверей свого приміщення. Також в цій вимозі відсутні реквізити як скаржника, так і стягувача, не вказаний порядок передачі майна за вищевказаним судовим рішенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/503 від 26.11.2008 розгляд скарги призначено на 10.12.2008.

Скаржник в судове засідання 10.12.2008 не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі Господарського суду мста Києва від 26.11.2008 не виконав, а саме не подав доказів в підтвердження того, що оскаржувана вимога отримана лише 28.09.2008.

Представник ВДВС в судове засідання 10.12.2008 не з'явився, вимог суду викладених в ухвалі Господарського суду мста Києва від 26.11.2008 не виконав, а саме не подав письмових пояснень щодо фактів, які викладені у скарзі, та щодо виконання наказу суду.

Стягувач у наданих місцевому суду письмових поясненнях проти задоволення скарги заперечив. Стягувач зазначає, що не відповідає дійсності твердження скаржника про те, що ним не було отримано постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки поштове повідомлення про вручення свідчить, що скаржник отримав зазначену постанову 24.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/503 від 10.12.2008 відмовлено в задоволенні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Заява про примусове виконання стягувачем подана до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 17.04.2008.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Шемберко О.П. 18.04.2008 за результатами розгляду заяви по примусовому виконанню наказу № 3/503, виданого 09.04.2008 Господарським судом міста Києва, про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 повернути Житлово-будівельному кооперативу “Авіатор-4” нежиле приміщення, загальною площею 408,93 кв. м, що знаходиться між 16-м поверхом та крівлею у житловому будинку за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 93, було винесено постанову “Про відкриття виконавчого провадження”, якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищезгаданого наказу суду.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2008 була надіслана на адреси боржника та стягувача супровідним листом від 18.04.2008 за № 459/6 та отримана Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 24.04.2008, про свідчить копія поштового повідомлення про вручення.

Таким чином, твердження скаржника про те, що він в порушення ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 18.04.2008 про відкриття виконавчого провадження Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 встановлено строк для добровільного виконання до 24.04.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Так, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Шемберко О.П. 03.09.2008 на підставі ст.ст. 5, 76, 87, 88 Закону України “Про виконавче провадження” винесено вимогу, якою зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 виконати рішення суду, а саме повернути Житлово-будівельному кооперативу “Авіатор-4”нежиле приміщення, загальною площею 408,93 кв. м., що знаходиться між 16-м поверхом та крівлею у житловому будинку за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 93 в строк до 16.09.2008, тобто призначено новий строк виконання.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає в діях Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві порушень чинного законодавства шляхом винесення вимоги.

Згідно з ч. 7 п. 8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарськийх судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Вимога державного виконавця, якою встановлено новий строк для виконання рішення, не може бути скасована або визнана недійсною, оскільки не є документом (постановою) щодо здійснення заходів виконавчого провадження.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, в зв'язку з неотриманням постанови “Про відкриття виконавчого провадження”, тоді як зазначене спростовується матеріалами справи.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в зв'язку з її необґрунтованістю, безпідставністю та невідповідністю нормам Закону України “Про виконавче провадження”.

Скаржник також стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Вказане твердження є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи, свого представника у судове засідання не направив.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 3/503 від 10.12.2008 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для прийняття судового рішення, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва № 3/503 від 10.12.2008 було сплачено держане мито у розмірі 85,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 15.12.2008 № 159, в той час як Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” не передбачено сплати державного мита при апеляційному оскарженні ухвал місцевого господарського суду.

З урахуванням наведеного надміру сплачене державне мито підлягає поверненню Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 66-68, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 3/503 від 10.12.2008 - без змін.

2. Повернути з Державного бюджету України (УДК Шевченківського району м. Києва, ЄДРПОУ: 26077968, Банк одержувача: ГУДК у м. Києві, МФО: 820019, Рахунок: 31110095700011, Код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, Символ звітності банку: 095) Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, р/р № 26003026442441 в Печерському відділенні Київської філії АКБ „Укрсоцбанку” м. Київ, МФО 322090) державне мито у розмірі 85,00 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням від 15.12.2008 № 159.

3. Матеріали справи № 3/503 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя

 Судді