Ухвала суду № 46013436, 30.06.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1449/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1649/15Головуючий у 1-й інстанції Гудков С. В. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Чічіля В.А.

Суддів : Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.

За участю секретаря : Самойлової М.Д.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на добудову житлового будинку, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на добудову житлового будинку відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, витрачених на добудову, облаштування домоволодіння у визначеному в експертизі висновку скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки в інших частинах рішення суду сторонами не оскаржується, у колегії суддів відсутні підстави для їх перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 12 липня 2007 року.

Не заперечується сторонами факт проживання подружжя з 2010 року в будинку, належному на праві приватної власності ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1. У вказаному будинку позивач був зареєстрований з квітня 2010 року.

Також судом встановлено, що з 2010 року в спірному будинку були проведені ремонтно - будівельні роботи, а саме прибудова до житлового будинку літ. «А-І», зовнішня стіна житлового будинку літ. «А-І», металеві ворота та паркан.

Загальна вартість ремонтно - будівельних робіт, згідно висновку №964 експертизи від 6 лютого 2015 року становить 27 494 грн. 00 коп., вартість пиломатеріалу об'ємом 3 куб.м. складає 4207 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 в заяві про уточнення позовних вимог остаточно просив стягнути на його користь витрати на добудову житлового будинку в сумі 32 671 грн., газового котла в сумі 3 800 грн., електролічильника вартістю 800 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі норм цивільного права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність належних доказів, які-б свідчили про виконання будівельних робіт ОСОБА_2 за власні кошти.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Проте, позивачем у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України не доведено, що будівельні роботи по прибудові були проведені зі згоди власника будинку ОСОБА_4 та з ним була домовленість про це.

В суді першої інстанції та в запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 заперечував проведення будівництва ОСОБА_2 за власні кошти та надав довідки про власну заробітну плату, що свідчать в свою чергу про його задовільний майновий стан.

Крім того, на підтвердження проведення будівництва за власні кошти, ОСОБА_4 надав суду ксерокопії накладних, товарних чеків на будівельні матеріали та обладнання, придбаних в період 2010-2012 років, проте, вказані документи не можуть бути взяті до уваги судом як належні та допустимі докази, оскільки не підтверджують придбання матеріалів саме ОСОБА_4

Враховуючи відсутність доказів з боку позивача щодо проведення будівельних робіт за власні кошти, та відсутність згоди між сторонами щодо проведення робіт внаслідок спільної праці, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог .

Посилання апелянта на те, що саме долученими до матеріалів справи документами підтверджується особисто його придбання будівельних матеріалів, колегія суддів вважає безпідставним, бо як зазначалося вище вказані документи не містять прізвище покупця, а отже не можливо ідентифікувати особу, яка здійснювала покупку.

Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді:

З оригіналом згідно.