Рішення № 46011742, 23.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4064/15

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Калараш А.А.

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 4 березня 2015 року,

встановила:

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 11.08.2002р. по 25.06.2011р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу подружжя придбали квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 просив поділити спірну квартиру, визнавши за ним право власності на 1/2 її частину. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 перешкоджає йому у користуванні належної йому частини квартири, просив усунути перешкоди шляхом його вселення в квартиру.

ОСОБА_3 позов не визнала та пред'явила зустрічний позов, посилаючись на те, що до укладення шлюбу у неї була квартира АДРЕСА_2, яку вона 12.11.2009року продала за 287 000 гривень, а отримані від продажу кошти вона витратила на придбання спірної квартири, яку купила за 408 360 грн. Іншу частину грошових коштів для придбання спірної квартири вона позичила у ОСОБА_4 (39950 гривень), та у ОСОБА_5 (8000 гривень). Таким чином на придбання спірної квартири вона внесла особисті кошти в сумі 334 950 гривень, що в процентному співвідношенні дорівнює 82,02%, а 17,98% належала подружжю на праві спільної сумісної власності і частка ОСОБА_2 складає 8,99%. Посилаючись на ч.3 ст. 70 СК України, та зазначаючи, що в спірній квартирі вона проживає разом з сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2 матеріальної допомоги не надає, аліменти на утримання дитини сплачує несвоєчасно, вона самостійно несе всі витрати по утриманню квартири, просила визначити частку ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя в розмірі 5% (5/100) частин квартири, фактично збільшивши її частину. Додатково ОСОБА_3 вказуючи, що 5/100 частин квартири є незначними, спільне володіння та користування квартирою є неможливим, у зв'язку з неприязними стосунками, постійними сварками, посилаючись на ст. 365 ЦК України, просила припинити право ОСОБА_2 на 5/100 частин квартири, сплативши йому грошову компенсацію в розмірі 36758 гривень, визнавши за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 4 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: суд визнав за ним право власності на 46/100 частин квартири, а за ОСОБА_3 визнав право власності на 54/100 частин квартири. Суд вселив ОСОБА_2 в квартиру. В задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 та задоволенні її зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та доводи заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та визнав право власності за ОСОБА_2 на 46/100 частин квартири, а за ОСОБА_3 - на 54/100 частин квартири.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, або під час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжями за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина 2 статті 71 СК України передбачає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

З матеріалів справи вбачається, що з 11.08.2002р. по 25.06.2011р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає разом з ОСОБА_3

З договору купівлі-продажу від 16.07.2002р. вбачається, що ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2(т.1, а.с.21). Тобто квартира була придбана до укладання шлюбу з ОСОБА_2, а відтак в силу п.1 ч.1 ст. 57 СК України, вказана квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3

В подальшому, 12.11.2009р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продала ОСОБА_8 належну їй квартиру АДРЕСА_2(т.1, а.с.22-23).

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.2.1. договору квартира була продана за 5 580,00 гривень. Однак суд першої інстанції не врахував, що фактично ОСОБА_3 отримала від покупця квартири ОСОБА_8 287 000 грн., що підтверджується розпискою(а.с.24). Дійсна вартість цієї квартири на час продажу також підтверджується висновком оціночно-будівельного дослідження, яким встановлено, що ринкова вартість квартири на час продажу становила 34 783 доларів США, що еквівалентно 277 989грн.(т.1, а.с.150-163).

Грошові кошти в сумі 287 000 грн., які були отримані ОСОБА_3 від продажу квартири, в тому ж місяці - 26.11.2009р. були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1, яка згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.11.2009р. була куплена ОСОБА_3 у ОСОБА_9, ОСОБА_10 (т.1, а.с.16). Суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.2.1. договору квартира була куплена за 68 999 гривень. Однак суд першої інстанції не врахував, що фактично квартира була куплена за 408 360 грн., що підтверджується розпискою(а.с.20). Дійсна вартість цієї квартири також підтверджується висновком оціночно-будівельної експертизи, яким встановлено, що ринкова вартість квартири становить 49 118 доларів США(т.1, а.с.112). ОСОБА_2 під час розгляду справи визнав той факт, що частина грошових коштів на придбання вказаної квартири була витрачена за рахунок проданої квартири АДРЕСА_2.

Суд першої інстанції також не врахував, що крім коштів в сумі 287 000 грн. ОСОБА_3 на придбання спірної квартири були витрачені кошти, позичені нею у ОСОБА_4 в сумі 39 950грн. та у ОСОБА_5 в сумі 8 000 грн. Це підтверджується договором позики від 23 листопада 2009 року, укладеним ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на суму 39 950грн.(т.1, а.с.82), розписками про отримання коштів та розписками про їх повернення (т.1, а.с.83-89). Допитані судом в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 на придбання спірної квартири були витрачені її особисті кошти на загальну суму 334 950 грн.(287 000+39 950+8 000=334 950), що складає 82,02% вартості квартири(334 950 Х 100% : 408 360 =.82,02%), а 17,98% вартості квартири придбані на спільні кошти подружжя. Тому частка ОСОБА_2 в спірній квартирі, виходячи з передбаченої ч.1 ст.70 СК України рівності часток подружжя, складає 8,99%(17,98 : 2 = 8,99%).

Зазначена частка в спільному сумісному майні подружжя є незначною та не може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком оціночно-будівельної експертизи (т.1, а.с.112).

З часу припинення шлюбних стосунків(з серпня 2010 року, що встановлено рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14 червня 2011року- т.1, а.с.16) ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі, зареєстрований за іншою адресою, в квартирі проживає ОСОБА_3 з неповнолітнім сином ОСОБА_11 та здійснює всі витрати по утриманню квартири(т.1, а.с.177-208). Матеріалами звернення до органів міліції підтверджено, що з 2014 року між сторонами існує конфлікт з приводу вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру(т.2, а.с.124-136, 245-246), що негативно впливає на психічний та психологічний стан неповнолітнього сина ОСОБА_11(довідка Одеського міського психіатричного диспансеру від 12.03.2015року - т.2, а.с.13).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає можливим на підставі ч.2 ст.71 СК України визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, з присудженням ОСОБА_2 виплати грошової компенсації його частки в сумі 66 090,50грн. в спільному сумісному майні подружжя на підставі ч.4 ст.71 СК України. Оціночно-будівельною експертизою встановлена вартість квартири в сумі 735 156 грн. Вартість 8,99% квартири складає 66 090,50грн. ОСОБА_3 внесено на депозит суду 36 758 грн.(т.1, а.с.223).

Щодо збільшення частки ОСОБА_3 у спільному майні на підставі ч.3 ст.70 СК України, то такі вимоги є недоведеними, оскільки не підтверджено, що розмір аліментів, які ОСОБА_3 отримує від ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є недостатнім для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним здійснити поділ спірного сумісного майна подружжя - спірної квартири шляхом визнання права власності на квартиру за ОСОБА_3, зі стягненням з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 8,99% квартири в сумі 66 090,50грн. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення в квартиру задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовані норми матеріального права, рішення суду на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 4 березня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, вселення - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю - задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 64,8 кв. м., жилою площею 38,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,8 кв. м., жилою площею 38,3 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 66 090 гривень 50 копійок в рахунок грошової компенсації 8,99% вартості вказаної квартири.

В решті позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

А.А.Калараш