Вирок № 46010840, 25.06.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14588/14-к

Провадження № 1-кп/520/101/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федулеєвої Ю.О.

при секретарі судового засідання Шерстюк С.М.

за участю прокурорів Домбровського В.П., Додул М.А.

потерпілого ОСОБА_1

захисників обвинуваченого адвокатів - Пеліховської І.Л., Пащенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі матеріали кримінального провадження № 12014160480003696 від 09.09.2014 року за обвинуваченням: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Борщі Котовського району Одеській області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, працюючого ВАТ «Міжнародний торгівельний дім», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14.08.2014 ОСОБА_5, діючи з корисних спонукань, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_6, (який засуджений вироком суду від 24.10.2014) направлену на відкрите викрадення чужого майна, визначивши об'єктом свого злочинного посягання майно наявне у ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний намір 14.08.2014 між 15.00 та 16.00 годинами ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, прибули за місцем мешкання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1. В під'їзді біля дверей квартири ОСОБА_1, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_1, схопив його руками за горло і руки та став утримувати, чим подавив його опір, а неповнолітній ОСОБА_6, в цей час шляхом ривка з плеча ОСОБА_1, умисно відкрито викрав його сумку чорного кольору, вартістю 1500 гривень в якій знаходились чотки з хрестом з каміння «Янтар», вартістю 700 гривень, флеш-карта пам'яті на 16 ГБ, вартістю 150 гривень, а також речі які вартості не мають, але є важливими особистими речами, такі як: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, водійські права на ім'я ОСОБА_1, ключі.

Після чого, ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, разом з викраденим з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6 заподіяли ОСОБА_1 матеріальний збиток на загальну суму 2350 гривень.

Потерпілим заявлений цивільний позов на суму 2350 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав, цивільний позов потерпілого також не визнав та пояснив суду наступне. З потерпілим знайомий з 2008 року. Приблизно в листопаді 2011 року, потерпілий позичив у нього гроші в розмірі 5000 доларів США під 5 відсотків на місяць, для розмитнення двох автомобілів «Нісан». Через місяць, потерплий позичив у нього ще 8000 гривен, пояснивши що йому не вистачає грошей. ОСОБА_1 віддав йому генеральну довіреність на автомобіль «Газель» д\н НОМЕР_1, білого кольору від імені гр. ОСОБА_4 на його ім'я, ключі від автомобіля і технічний паспорт на автомобіль, в заставу для забезпечення боргу. При цьому автомобіль знаходився у ОСОБА_1 біля будинку, де він проживає. Протягом 2,5 років обвинувачений їздив на автомобілі регулярно, але потім ОСОБА_1 забрав у нього автомобіль, при цьому не віддав борг у розмірі 5000 доларів США, і 8000 гривен відсотків. Після чого він його не бачив, так як потерпілий не відповідав на телефоні дзвінки. 07.08.2014 року близько 15.30 годин він зустрів знайомого хлопцем на ім'я ОСОБА_6, з яким познайомився випадково, оскільки він приходив до нього влаштовувався на роботу. Із ОСОБА_6 обвинувачений зустрівся в кафе «Хеврон» і запропонував йому під'їхати до ОСОБА_1 і поговорити з ним, з приводу повернення грошей. В той же день 07.08.2014 року він з ОСОБА_6 приїхали до будинку ОСОБА_1, піднялися на ліфті на 15 поверх і подзвонили, двері відкрив син і сказав що тато у ванній. Вони залишились чекати біля вхідних дверей на сходовому майданчику. Через деякий час до них вийшов ОСОБА_1, і тут же почав грубити ОСОБА_6. Він йому зробив зауваження, запитавши: «Чи знайомий він з ним, що так з ним розмовляє», ОСОБА_1 не відповів. Обвинувачений побачив, що з кишені сорочки торчить водійське посвідчення, і протягнув руку щоб взяти посвідчення, а ОСОБА_1 кинувся бігти по коридору і почав дзвонити всім сусідам в двері. Тоді він почав його відсмикувати від дверей, щоб він не дзвонив по сусідах і пропонував з ним поговорити з приводу повернення боргу. Потім підійшов ОСОБА_6, ОСОБА_1 почав махати руками перед ОСОБА_6, а він цей момент опинився за спиною у ОСОБА_1, ОСОБА_6 схопив сумку у ОСОБА_1 та втік, він побіг за ним, обидва на ліфті спустилися та розійшлися домовившись, що зустрінуться пізніше. Близько 17.30 годин обвинувачений прийшов до себе в офіс, який розташований по вул. Осипова д. 48 у м. Одесі, де його вже чекав ОСОБА_6. В Офісі ОСОБА_6 віддав йому технічний паспорт та ключі від автомобіля «Газель», а також пропонував авторучку, на що обвинувачений відмовився. Сумка з вмістом ОСОБА_1 залишилося у ОСОБА_6. Він сказав, щоб вона була у нього і щоб він нікому нічого не віддавав. 12.08.2014 року він був біля будинку ОСОБА_1 дивився на автомобіль Газель, у якого були спущені колеса. У цей же день він приїхав з насосом, підкачав колеса, але потім помітив, що відсутній акумулятор і броні дроти. 18.08.2014 року він звернувся в міліцію, але заяву не писав. Також 18.08.2014 року в вечері він перетягнув автомобіль до іншого дому, вранці поїхав купив акумулятор, поставивши який перегнав автомобіль на вул. Осіпова 48. Також відповідаючи на запитання відповів, що ОСОБА_6 також був йому винен гроші. Коли він його зустрів та поскаржився, що ОСОБА_1 не повертає йому борг, останній йому запропонував, що він поїде з ним до ОСОБА_1 та поспілкується з ним, щоб він віддав гроші, тобто виконає це замість свого боргу. Також зазначив, що 14.08.2014 року до потерпілого не приходив, не грабував його. 14.08.2014 року він знаходився з дружиною та дітьми.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина в скоєні злочину передбаченому ст. 186 КК України, доведена та підтверджується поясненнями в судовому засіданні потерпілого та свідків.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 14.08.2014 року він знаходився вдома, разом із сином. Близько 15.00 годин хтось подзвонив, і так як він був в ванній кімнаті, двері відкрив його син який йому повідомив, що прийшов ОСОБА_5, з яким він знайомий близько 3-х років, і має дружні стосунки. Він вийшов на сходовий майданчик, одягнений, та з сумкою чорного кольору через плече, в якій знаходилися - паспорт, технічний паспорт на автомобіль, ідентифікаційний код, ключі від автомобіля «Газель» д\н НОМЕР_1 2008 року випуску, ключі від квартири, чотки бежевого кольору і особисті папери. Біля Андрія він побачив, ще одного хлопця, раніше йому незнайомого. Вони привіталися і обвинувачений відразу почав з нього вимагати повернути гроші в сумі 1500 доларів. На що він йому запропонував зустрітися 18.08.2014 року в офісі і обговорити дане питання. Хлопець, який стояв поруч з обвинуваченим, сказав що: «Нема чого чекати, дайте нам документи на машину зараз». Потім цей хлопець ( як потім він дізнався ОСОБА_6), відштовхнув його до стіни. У цей момент обвинувачений, відтягнув його від стіни, зайшов ззаду нього і рукою став утримувати за горло, придушуючи, так, що він хрипів. Другий хлопець в цей момент два рази вдарив його в область лоба. Потім потерпілий вирвався від них і почав дзвонити по сусідських дверей, просив про допомогу але ніхто не вийшов. ОСОБА_5 знову взяв його рукою за горло, а ОСОБА_6 підбіг і вдарив його кулаком в обличчя і зірвав сумку яка була на плечі. Із сумкою хлопець тут же викликав ліфт, обвинувачений продовжував утримувати його до моменту коли хлопець з сумкою увійде в ліфт, та коли відкрився ліфт, а хлопець зайшов до нього, обвинувачений відпустив його, та також швидко зайшов у ліфт і вони поїхали. Він не звернувся одразу ж до міліції, так як йому було жалко ОСОБА_5, бо у нього діти, він думав, що вони зможуть самі вирішити, цей конфлікт. Він дзвонив йому домовлявся про зустріч, але ОСОБА_5 не прийшов. 21.08.2014 він виявив, що його автомобіль викрали і звернувся до райвідділу. 22.08.2014 року, йому подзвонив не знайомий та запропонував йому повернути документи за грошову винагороду. Також відповідаючи на запитання, зазначив, що ніяких грошей він не був винен обвинуваченому, раніше він дійсно брав у нього гроші, та вже давно все повернув, у зв'язку з чим він до нього прийшов, він не знає. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суд стягнути з обвинуваченого 2350 гривен.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він був винен ОСОБА_5 гроші, і зустрівшись з ним приблизно 07.08.14, спросив у нього, чи може він йому повернути долг виконанням якоїсь послуги, на що ОСОБА_5 почав йому розказувати за чоловіка який у нього забрав машину і винен йому гроші і запропонував поїхати з ним разом до нього та забрати гроші та ключі від автомобілю. Він погодився. 14.08.2014 року вони з ОСОБА_5 зустрілися біля 15 годин та поїхали додому до потерпілого. Двері відчинив син потерпілого, та пояснив, що батько в ванній. Вони його чекали. Коли ОСОБА_1 вийшов до них з квартири, ОСОБА_5 почав з ним розмовляти, потерпілий казав, що він ніяких грошей йому не винен. У цей момент ОСОБА_5 схопив потерпілого за горло, а ОСОБА_6 його вдарив, потім потерпілий виривався і побіг по коридору, стукаючи в двері сусідам просив про допомогу, але двері ніхто не відчинив. Потім ОСОБА_5 підбіг до потерпілого і знов обхватив його за шию, а він ще раз вдарив ОСОБА_1 кулаком, куди точно не пам'ятає. Потім ОСОБА_5 крикнув, щоб він забрав у нього сумку, він підбіг до ОСОБА_1 і з його плеча зірвав сумку, тут же підбіг до ліфта, викликав його зайшов у ліфт, після цього ОСОБА_5 також за стрибнув у ліфт і вони на ліфті поїхали на перший поверх . З парадної вибігли на вулицю. ОСОБА_5 сказав, щоб сумка залишилась у нього. Через деякий час вони зустрілися в офісі, де оглянули вміст сумки ОСОБА_1, там були документи ручки, окуляри, чотки, паперу, ключі від машини, флешка, паспорт ОСОБА_1, водійські права. ОСОБА_5 забрав ключі від автомобіля, технічний паспорт і ще декілька документів. Чотки, ручку, сумку і окуляри вони викинули в сміттєвий контейнер. Решта документів залишилась у нього. ОСОБА_5 сказав свідку, щоб він нічого не віддавав ОСОБА_1, якщо він знайде його, необхідно віддати лише документи, але тільки після того коли ОСОБА_1 поверне ОСОБА_5 гроші. Також пояснив, що 24.10.2014 року вироком Київського районного суду м. Одеси він був засуджений за ст. 186 ч.2 КК України, в судовому засіданні він свою вину визнав в повному обсязі, потерпілий ОСОБА_1 до нього позов не заявляв.

Також в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого та захисника були допитані додаткові свідки - ОСОБА_11, ОСОБА_12, які раніше не допитувалися.

Так свідок ОСОБА_11 пояснив, що не був свідком подій, що відбулися між ОСОБА_5 і ОСОБА_1. Також, зазначив, що раніше позичав обвинуваченому ОСОБА_5 гроші, потерпілому ніколи грошей не позичав.

Свідок ОСОБА_12 показала, що є знайомою дружини обвинуваченого. 14.08.2014 року приблизно о 15 годині вона виходила з дитиною з поліклініки, що розташована по вул. Ак. Глушко в м. Одесі та біля магазину «Ельдорадо» бачила свою знайому ОСОБА_14, разом з обвинуваченим та дітьми.

Також вина обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами.

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 звернувся до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою про вчинення ОСОБА_5 відносно нього кримінального правопорушення, відкритого викрадення майна;

- заявою від потерпілого ОСОБА_1, про добровільну передачу слідчому, його речей які були у нього викрадені та повернуті незнайомими за грошову винагороду;

- протоколом огляду предмету від 05.09.2014 року з фото таблицею, згідно якого слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в присутності понятих був оглянутий полімерний пакет чорного кольору, який добровільно надав потерпілий, та в якому знаходились речі: флешка на 16 ГБ чорного кольору з голубою кнопкою, два блокнота, грамота, квитанції про сплату на різні ім'я, партійні квітки КПУ в кількості п'яти штук на різні ім'я, довідка з Одеської міської ради на ОСОБА_1, водійські права на ОСОБА_1, партійний квіток КПУ на ОСОБА_1, печатка металева НОМЕР_2, коробочка для чорнил синього кольору, посвідчення довіреної особи КПУ на ім'я ОСОБА_1, аркуші А-4 з рукописним текстом та печатним текстом, маленькі аркуші-записки з рукописним текстом, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1;

- постановою від 07.09.2014 року про визнання речових доказів - флешки на 16 ГБ чорного кольору з голубою кнопкою, двох блокнотів, грамоти, квитанції про сплату на різні ім'я, партійні квітки КПУ в кількості п'яти штук на різні ім'я, довідки з Одеської міської ради на ОСОБА_1, водійських прав на ОСОБА_1, партійного квітка КПУ на ОСОБА_1, печатки металевої НОМЕР_2, коробочки для чорнил синього кольору, посвідчення довіреної особи КПУ на ім'я ОСОБА_1, аркушів А-4 з рукописним текстом та печатним текстом, маленьких аркушів-записок з рукописним текстом, паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1;

- вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2014 року, яким ОСОБА_6 був засуджений за ст. 186 ч.2 КК України;

- відповіддю з «Мак Дональдз Юкрейн ЛТД», на запит захисника, про відсутність запису з відеокамер зовнішнього спостереження за період з 14.08 2014 з 15 до 16 годин.

Також, у судому засіданні судом були дослідженні матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, а саме:

- вимога про судимість, згідно якої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року раніше не судимий;

- копія паспорту ОСОБА_5;

- характеристика на ОСОБА_5 з ООО «Межнародний торговий дім ЛТД 24», згідно якої характеризується позитивно;

- характеристика на ОСОБА_5 за місцем роботи, згідно якої характеризується позитивно;

- копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_6;

- копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_7;

- копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_8;

- копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_9;

- копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_14 від 12.02.2010 року;

Оцінюючи доводи обвинуваченого та його захисників про те, що він не вчиняв даного злочину, а також про те, що в момент вчинення злочину він був в іншому місці суд дає їм критичну оцінку і до уваги не приймає та розцінює як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_12, так як вона сама повідомила є подругою дружини обвинуваченого, раніше під час досудового розслідування не допитувалася, та обставина, що вона начебто бачила в час скоєння злочину відносно потерпілого, обвинуваченого з дружиною та дітьми, ніяким чином не може спростовувати обвинувачення, так як по перше час скоєння правопорушення встановлений приблизний, а по друге, так як будинок потерпілого і лікарня біля якої начебто свідок бачила обвинуваченого знаходяться на одній вулиці, тобто можливо дійсно за декілька хвилин до скоєння правопорушення обвинувачений знаходився з дружиною. Також обвинуваченим було заявлено клопотання про допит в якості свідка його дружину, яке залишено судом без задоволення, так як остання спочатку слухання справи перебувала в судовому засіданні, між тим судом було задоволено клопотання обвинуваченого про допит ще інших свідків, та зобов'язано захист забезпечити їх явку до судового засідання, між тим свідки не з'явилися, у зв'язку з чим в подальшому в клопотанні було відмовлено.

Та обставина на яку постійно вказував обвинувачений, саме про те, що начебто потерпілий йому повинен був гроші, ніяким чином не найшла свого підтвердження, а якщо б це дійсно б і було так, то цей факт ніким чином не дозволяв би обвинуваченому з застосуванням насилля викрадати його майно.

Обвинувачений під час судового розгляду постійно надавав суперечливі покази, заявляючи необґрунтовані обставини, між тим покази потерпілого були повністю послідовними та, в повному обсязі співвідносилися як з письмовими доказами, так і с показами ОСОБА_6 якій за попередньою змовою з обвинуваченим скоїв відносно потерпілого правопорушення, був допитаний судом в якості свідка, так як вже засуджений за скоєний злочин, та пояснив, що щиро кається.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена і суд кваліфікує його дії за ч.2 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем мешкання, та роботи, його ставлення до скоєного, а також обставини які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, такими суд визнає находження на його утримані чотирьох малолітніх дітей, та відсутність обставин які обтяжують покарання обвинуваченого згідно до ст. 67 КК України, та приймаючи вищевикладене до уваги, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для обвинуваченого повинно бути покарання у вигляді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в місцях позбавленні волі, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливо на думку суду без ізоляції від суспільства.

Між тим, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не судимий та на його утримані знаходяться чотири малолітні дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9), суд вважає за доцільне виходячи з принципів гуманності покарання, призначити покарання з застосуванням правил ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 186 ч.2 КК України.

Вирішуючи питання про позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 на суму 2350 гривень суд зазначає, що вимога потерпілого про стягнення з обвинуваченого грошових коштів в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди ґрунтується на законі, згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відтак цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді застави.

Після вступу вироку в законну силу заставу, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в розмірі 26020 гривень повернути заставодавцю.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження обвинуваченого під вартою з 18.10.2014 по 21.11.2014 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 на суму 2350 гривень задовольнити, стягнувши вказану суму з обвинуваченого ОСОБА_5

Речові докази - вважати повернутими потерпілому, згідно його розписки.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Федулеєва Ю. О.