Вирок № 46008666, 14.05.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

В И Р О К 1- КП/415/207/15 УН 415/1329/15-к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.15 року

Лисичанський міський суд Луганськоїобласті під головуванням

суддіДядько Л.І.,

за участю секретаря Ястребовій В.А.,

прокурора Бушуєвої Т.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника служби по справам дітей ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську кримінальне провадження, за обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, учня «Лисичанського професійного гірничопромислового ліцею», не судимого згідно ст.89 КК України, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.

ВСТАНОВИВ:

В термін часу з кінця січня 2015 року до 13 лютого 2015 року, більш точний час та дата під час досудового слідства не встановлені, неповнолітній ОСОБА_2 знаходячись у приміщенні будинку №70 розташованого по вул. Гайдара міста Лисичанська, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зі шафи скоїв крадіжку грошей в сумі 3000 гривен, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму.

11 лютого 2015 року, ОСОБА_2, знаходячись в приміщені будинку №70, розташованого по вул. Гайдара міста Лисичанська, маючи умисел на викрадення офіційного документу банківської пластикової кредитної картки, з метою її подальшого використання для викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_4, діючи з корисних спонукань, шляхом вільного доступу таємно викрав банківську пластикову кредитну картку №5167 4900 1503 8897, видану «Ощадбанком» на їмя ОСОБА_4

11 лютого 2015 року, в денний час, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно зняв гроші в сумі 1200 гривен, з кредитної карточки №5167 4900 1503 8897, виданої на імя ОСОБА_4, через банкомат ВАТ «Ощадбанк», який розташований в будівлі будинку №60 по вул. Революційній міста Лисичанська, чим завдав ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму.

Наступного дня 12 лютого 2015 року, в денний час, більш точний час під час досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2В, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, таємно зняв гроші в сумі 1300 гривен, з кредитної карточки №5167 4900 1503 8897, виданої на імя ОСОБА_4, через банкомат ВАТ «Ощадбанк», який розташований в будівлі будинку №60 по вул. Революційній міста Лисичанська, чим завдав ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму .

13 лютого 2015 року, в денний час, більш точний час під час досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2В, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, зняв гроші в сумі 500 гривен, з кредитної карточки №5167 4900 1503 8897, виданої на імя ОСОБА_4, через банкомат ВАТ «Ощадбанк», який розташований в будівлі будинку №60 по вул. Революційній міста Лисичанська, які належать ОСОБА_4, завдавши йому тим самим майнової шкоди на загальну суму 3000 гривень.

12 лютого 2015 року, приблизно о 12 годині, неповнолітній ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщені будинку №70, розташованого по вул. Гайдара міста Лисичанська, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «HTC Inspaer» вартістю 1000 гривень, який належить ОСОБА_4, завдавши йому тим самим майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину за ст.ст. 185 ч.1,2,357 ч.1 КК України визнав повністю і пояснив, що він дійсно викрав гроші і банківську картку належну ОСОБА_4, перед потерпілим вибачився, але шкоду поки не відшкодував.

Крім того обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що обставини, зокрема: час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акту, зазначені вірно. Він їх в повному обсязі підтверджує і в скоєному щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_2 викрав його банківську картку та гроші, шкоду не відшкодував, але на суворому покаранні обвинуваченому він не наполягає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вислухавши пояснення обвинуваченого, допитавши потерпілого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, та в таємному викраденні чужого майна вчиненого повторно, доведено та кваліфікує його дії за ч.1, 2 ст.185 КК України.

Крім того доведено винність Жадана у викраденні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, тобто в скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.357 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який не судиме згідно ст.89 КК України, навчається в Лисичанському професійно гірничопромисловому ліцею, в побуті характеризується позитивне, за місцем навчання посереднє.

Судом враховане щире розкаяння обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, сприяння розкриттю злочину і скоєння правопорушення в неповнолітньому віці , як обставини, що пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Вирішує питання про призначення міри покарання Жадану суд враховує крім обставин яки помякшують та обтяжують покарання, його житлово-побутові умови, взаємовідносини в родини, стан здоровя, думку представника служби по справам дітей ОСОБА_5, яка пояснила в судовому засіданні, що Жадан перебував раніше на обліку в служби по справам дітей. Батьки не мають впливу на сина.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 допитаний в якості свідка пояснив, що про крадіжки сина йому стало відоме від працівників міліції. Син допомагав потерпілому по господарству. ОСОБА_6 займалася дружина так як він багато працює. Він має намір відшкодувати потерпілому шкоду.

Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що вона працює майстром виробничого навчання у Лисичанському професійному гірничопромисловому ліцею. В її групі навчається Жадан, останній має багато пропусків без поважних причин. Мати з ними не спілкується, батько приділяє увагу вихованню сина.

З актів обстеження житлово-побутових умов Жадана, вбачається, що він мешкає і виховується в повної родині, у підлітку є все необхідне, умови проживання задовільні. а.с. а.с.102-103.

Незважаючи на те, що Жадан скоїв злочини, яки відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої та невеликої тяжкости , суд ввважає, що немає підстав згідно зі ст.105 КК України для звільнення обвинуваченого від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру так як він за місцем навчання характерізується посереднье, має багато пропусків без поважних причин, схильний до алкогольної залежності та бродяжництва, що вбачається з характеристики учбового закладу. а.с. 101. Крім того Жадан не приймав мір к відшкодуванню шкоди.

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що для виправлення і попередження нових злочинів обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, на підставі ст. ст.75, 104 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням оскільки обвинувачений розкаявся в скоєному, скоїв злочини неповнолітнім,потерпілий на суворому покаранні Жадану не наполягає, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Санкції ст.357 ч.1 КК України передбачають покарання в вигляді обмеження волі, яке згідно ст.98 КК України не застосовуються відносно неповнолітніх та штрафу на користь держави.

Суд вважає, що оскільки неповнолітній Жадан отримує стипендію в розмірі 275 грн. йому можливе призначити покарання в вигляді штрафу на користь держави в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.70 ч.1 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судове - товарознавчої експертизи у сумі 614,40 грн.

В випадку відсутності достатніх грошових коштів або майна у неповнолітнього ОСОБА_2 необхідно стягнути 614,40 грн. з його законного представника ОСОБА_3

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Потерпілий ОСОБА_4 позов про відшкодування шкоди не заявив, що не позбавляє його права звернення до суду в порядку цивільного судочинству.

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 373- 374 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів , передбачених ч.1 ст.185 КК України, ч.2 ст.185 КК України, ч.1 ст.357 КК України і призначити йому покарання за ст.185 ч.1 КК України 1(один) рік позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України 2(два) року позбавлення волі, за ст. 357 ч.1 КК України 510 грн.(пятсот десять гривень) штрафу на користь держави.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно покарання за сукупністю злочинів 2(два) року позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання;

періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 614,40 грн.(шістсот чотирнадцять гривень ) 40 копійок на залучення експертів на проведення товарознавчої експертизі на користь держави, (рахунок №31117115700051, код бюджетної класифікації 24060300, одержувач коштів УДКСУ м. Лисичанська, ідентифікаційний код 37800278, банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

В випадку відсутності достатніх грошових коштів або майна у неповнолітнього ОСОБА_2 стягнути 614,40 грн. (шістсот чотирнадцять гривень) 40 копійок з його законного представника ОСОБА_3.

Речові докази мобільний телефон марки «HTC Inspaer», який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 повернути потерпілому ОСОБА_4.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.І. Дядько