Рішення № 46008565, 24.06.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1110/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Гайсюка О.В., Письменного О.А.,

із секретарем: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі по тексту Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 431258,66 грн. за кредитним договором № KGMDGI0000004769 від 25.02.2008 року, та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначало, що 25.02.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № KGMDGI0000004769, згідно якого останній отримав кредит - грошові кошти в сумі 400000 грн., які зобов"язався повернути не пізніше 25.02.2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а також інших платежів на умовах та в строки, визначені цим договором.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № KGMDGI0000004769 від 25.02.2008 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих зобов'язань за кредитним договором станом на 23.07.2014 року утворилася заборгованість в сумі 431258,66 грн., яка складається: 352179,20 грн. - заборгованість за кредитом; 71564,80 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 7514,66 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Банком було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором № KGMDGI0000004769. Вимога банку про сплату заборгованості залишена без задоволення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2015 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Банк з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення судових витрат. Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, дійшов неправильного висновку щодо подвійного стягнення через наявність заочного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Не враховано, що вказане судове рішення не виконане, тому Банк має право на стягнення кредитної заборгованості, яка не погашається відповідачами.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ПАТ КБ "ПриватБанк" підтримали свою апеляційну скаргу в частині необхідності ухвалення нового рішення про стягнення кредитної заборгованості, зменшеної на суму одержаних 26.05.2015 року коштів від реалізації іпотечного майна, в розмірі 351000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обгрунтованим, а також заявила про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені та періодичних платежів.

Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 154, 165, 179) в судове засідання не з"явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК УКраїни не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, що вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.04.2014 року вже стягнуто з відповідача заборгованість за зазначеним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, представником позивача не надано відомостей щодо реалізовації майна, що може свідчити про намагання здійснити подвійне стягнення, а законом не передбачено подвійну цивільно-правову відповідальність.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № KGMDG0000004769, за умовами якого останній отримав від позивача кредит у розмірі 400000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25.02.2023 року (а.с.10-14).

Відповідно умов договору позичальник зобов"язався щомісячно до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 5655,54 грн. шляхом внесення готівки або безготівкового перерахування на визначений сторонами рахунок, відкритий кредитором.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 400000 грн. (а.с.15).

Виконання позичальником зобов"язань за вказаним кредитним договором забезпечувалось іпотекою нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1; та договором поруки № KGMDGI0000004769 від 25.02.2008 року (а.с.16-17), укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, згідно якого остання несе солідарну відповідальність із ОСОБА_2 за невиконання кредитних зобовязань.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 23.07.2014 року утворилася заборгованість в сумі 431258,66 грн., яка складається із: 352179,20 грн. - заборгованість за кредитом; 71564,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7514,66 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості (а.с.6-8, 73-92).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.04.2014 року задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2, про звернення стягнення. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 50,92 кв.м., житловою площею 29.47 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О., шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх дій, необхідних для продажу предмету іпотеки (а.с.58-61).

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Підстави припинення зобовязання передбачені приписами ст. ст. 599, 601, 604, 609 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст. 559 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи судом першої інстанції у матеріалах справи були відсутні будь-які докази того, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.04.2014 року у справі № 405/12219/13 відповідачами було виконано.

Пунктом 8.7 кредитного договору передбачено, кредит вважається погашеним в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок кредитора.

Згідно п.2.5 кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється до дати повного погашення кредиту. Відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Відповідно до п. п. 5.3.2, 5.3.3 кредитного договору позичальник зобов"язався повернути кредит в сумі, визначеній в п.1.1 договору, сплачувати відсотки за користування кредитом, при порушенні своїх зобов"язань на вимогу кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків та штрафних санкцій, комісійної винагороди.

Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов"язання, передбаченого п. п. 2.4, 6.2 даного договору, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов"язується сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн., за кожен день прострочки.

При непогашенні кредиту в строки, зазначені в п. п. 1.1 , 2.4 цього договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно з п. 6.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості (п.6.5 кредитного договору).

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції на порушення приписів ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та не врахував, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, оскільки зобов"язання залишається невиконаним відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно довідки, наданої ПАТ КБ «Приватбанк» до апеляційного суду на початку травня 2015 року, квартира АДРЕСА_1, Банком не реалізована, проводяться заходи щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.04.2014 року, а саме - знайдено покупця на зазначене майно, вартість продажу майна оцінено в 355000 грн. (а.с.151).

В ході розгляду справи апеляційним судом Банком надано довідку про те, що по кредитному договору № KGMDG0000004769 від 25.02.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, від реалізації іпотечного майна 26.05.2015 року зарахована на транзитний рахунок НОМЕР_3 сума в розмірі 351000 грн. (а.с.158), копію договору купівлі-продажу предмета іпотеки (а.с.166-167).

Колегія суддів вважає, що порушення судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

При цьому, враховуючи межі доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, досліджені докази, які в порушення норм процесуального права не були досліджені, та нові докази, неподання яких зумовлено поважними причинами, як передбачено ст.303 ЦПК України, можливо погодитись з вимогами позивача щодо солідарного стягнення з боржника та поручителя кредитної заборгованості в сумі 80258,66 грн., що розрахована шляхом зменшення загального розміру заборгованості - 431258,66 грн., вказаного в позовній заяві, на суму 351000 грн., що надійшла від реалізації іпотечного майна і зарахована банком в ході розгляду справи до набрання сили рішенням суду першої інстанції .

В той же час наданий позивачем новий розрахунок заборгованості за кредитом станом на 29.05.2015 року, що здійснений з урахуванням часткового погашення кредиту (159-164) не може бути взятий до уваги, оскільки враховує борг за відсотками і пеню, що виникли і нараховані після звернення до суду з даним позовом та не виходять за межі позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що усна заява представника відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу позовної давності до частини вимог Банку, зокрема щодо стягнення чергових платежів та пені, не може бути розглянута судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статею 258 для окремих видів вимог встановлюється спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік до вимог про стягнення нейстойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

ЦПК України не передбачає заборони звернення до суду з позовом у разі пропуску строку позовної давності.

Разом з тим, при вирішенні спору в судовому порядку застосуванню підлягає ст. 267 ЦК України, згідно з якою позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції не подавали.

Своїх розрахунків розміру заборгованості на спростування вимог позивача відповідачі також не надали, тому підстав для висновку про виконання ними зобов"язань за кредитним договором та договором поруки колегія суддів не вбачає.

В зв"язку з ухваленням нового рішення про часткове задоволенням позову відповідно до ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог по 401,29 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KGMDGI0000004769 від 25.02.2008 року в сумі 80258,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» частину сплаченого судового збору по 401,29 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: